RB, білок ретинобластоми (англ.RB transcriptional corepressor 1) — білок, який кодується геном супресором пухлинRB1, розташованим у людини на довгому плечі 13-ї хромосоми[4]. Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 928 амінокислот, а молекулярна маса — 106 159[5]. Уперше виявлений під час вивчення спадкової форми ракусітківки у дітей — ретинобластоми, через що й отримав свою назву. Його функцією є стримання клітинного циклу, зокрема проходження через точку контролю G1/S. Проте втрата обидвох робочих копій гена Rb не одразу призводить до надмірної проліферації й виникнення пухлин сітківки та інших тканин, оскільки існують допоміжні механізми зупинки клітинного циклу в тій же фазі[6].
Білок Rb виконує свою функцію шляхом зв'язування та інактивації групи транскрипційних факторівE2F. Ці білки в активному стані приєднуються до специфічних послідовностей у промоторних ділянках широкого спектра генів, продукти яких необхідні для проходження S-фази клітинного циклу, зокрема такі як G1/S-цикліни, S-цикліни, ферменти та інші білки, необхідні для реплікації ДНК і подвоєння хромосом. За браку мітогенних стимулів Rb пригнічує активність білків E2F і не пропускає клітину в S-фазу[6].
Коли клітина отримує сигнал, який спонукає її до поділу, у ній накопичуються G1-циклін-залежні кінази, які фосфорилюють Rb і переводять його в неактивну форму. У такому разі інгібування знімається із факторів транскрипції E2F, і вони можуть запускати S-фазу[6].
Роль у пухлинах
Ген Rb був виявлений під час вивчення рідкісного спадкового захворювання — ретинобластоми. Для деяких особин з цією хворобою, характерний візуально аномальний каріотип: у них бракує однієї специфічної смуги на 13-й хромосомі. Делеція тієї ж ділянки спостерігається у деяких пацієнтів із неспадковою формою захворювання. Ці дані дозволили клонувати ген Rb. Було з'ясовано, що в людей, уражених спадковою формою ретинобластоми, цей ген делетований або в ньому відбулась мутація, яка призвела до втрати функції, в одній із двох копій 13-ї хромосоми в кожній соматичній клітині. Такі клітини є більш схильними до злоякісного переродження, проте воно відбувається тільки в разі інактивації нормальної копії гена Rb[7]. Це може статися шляхом втрати однієї хромосоми з подальшою дуплікацією хромосоми із мутантним або делетованим геном, мітотичної рекомбінації, конверсії генів, делеції або точкової мутації[8]. Такі події трапляються з частотою, що дозволяє незалежне виникнення великої кількості пухлин в обидвох очах[7].
Неспадкова форма ретинобластоми трапляється дуже рідко, оскільки для її виникнення необхідна інактивація обидвох нормальних копій гена Rb. При цьому виникає тільки одна пухлина в одному оці. Функціонального Rb також бракує у кількох інших типах ракових захворювань, зокрема карциномахлегень, молочної залози, сечового міхура. Ці злоякісні пухлини виникають внаслідок складнішої серії генетичних змін ніж ретинобластома і з'являються пізніше у житті людини[7]. У багатьох інших типах злоякісних новоутворень сигнальний шлях Rb інактивується через зміни в роботі інших його компонентів[9].
The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID15489334doi:10.1101/gr.2596504
Lohmann D.R., Brandt B., Hopping W., Passarge E., Horsthemke B. (1994). Spectrum of small length germline mutations in the RB1 gene. Hum. Mol. Genet. 3: 2187—2193. PMID7881418doi:10.1093/hmg/3.12.2187
