Населення Лівану
Населення Лівану. Чисельність населення країни 2015 року становила 6,184 млн осіб (109-те місце у світі)[1]. Чисельність ліванців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 14,59 ‰ (133-тє місце у світі), смертність — 4,88 ‰ (191-ше місце у світі), природний приріст — 0,86 % (128-ме місце у світі) . Природний рухВідтворенняНароджуваність у Лівані, станом на 2015 рік, дорівнює 14,59 ‰ (133-тє місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,73 дитини на одну жінку (169-те місце у світі)[1]. Смертність у Лівані 2015 року становила 4,88 ‰ (191-ше місце у світі)[1]. Природний приріст населення у країні 2015 року становив 0,86 % (128-ме місце у світі)[1]. Вікова структураСередній вік населення Лівану становить 29,9 року (118-те місце у світі): для чоловіків — 29,3, для жінок — 30,5 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 77,4 року (70-те місце у світі), для чоловіків — 76,18 року, для жінок — 78,69 року[1]. Вікова структура населення Ливану, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:
Шлюбність — розлучуваністьКоефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 9,5; коефіцієнт розлучуваності — 1,6; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 17 (дані за 2007 рік)[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 32,8 року, жінки — 28,8 року, загалом — 30,8 року (дані за 2006 рік)[4]. РозселенняГустота населення країни 2015 року становила 571,9 особи/км² (20-те місце у світі)[1]. УрбанізаціяЛіван надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 87,8 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,18 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста держави: Бейрут (столиця) — 2,226 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
МіграціїРічний рівень еміграції 2015 року становив 1,1 ‰ (150-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Біженці й вимушені переселенціСтаном на 2015 рік, у країні постійно перебуває 449,97 тис. палестинських біженців, 7,2 тис. біженців з Іраку, 1,03 млн біженців з Сирії[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 12,0 тис. внутрішньо переміщених осіб, внаслідок знищення 2007 року табору палестинських біженців урядовими загонами. У країні перебувають тисячі осіб без громадянства, діти сирійських біженців, діти ліванок від негромадян, або біженців. Расово-етнічний складГоловні етноси країни: араби — 95 %, вірмени — 4 %, інші — 1 %. Християнське арабське населення країни не ідентифікує себе з арабами, а виводить своє коріння від прадавніх фінікійців. Українська діаспораМовиОфіційна мова[5]: арабська. Інші поширені мови: французька, англійська, вірменська. РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 54 % (суніти — 27 %, шиїти — 27 %), християнство — 40,5 % (мароніти — 21 %, грецьке православ'я — 8 %, греко-католики — 5 %, інші — 6,5 %), друзи — 5,6 %, невелика кількість — юдаїзм, бахаїзм, буддизм, індуїзм, мормони, загалом 18 релігійних сект (станом на 2012 рік)[1].
ОсвітаРівень письменності 2015 року становив 93,9 % дорослого населення (віком від 15 років): 96 % — серед чоловіків, 91,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,6 % ВВП країни, станом на 2013 рік (162-ге місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 12 років, для хлопців — до 12 років, для дівчат — до 12 років (станом на 2013 рік). Середня і професійнаВищаОхорона здоров'яЗабезпеченість лікарями у країні на рівні 3,2 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками у стаціонарах — 3,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 6,4 % ВВП країни (73-тє місце у світі)[1]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 7,76 ‰ (155-те місце у світі); хлопчиків — 8,18 ‰, дівчаток — 7,32 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 15 випадків на 100 тис. народжень (130-те місце у світі)[1]. Ліван входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO). Захворювання2014 року зареєстровано 1,8 тис. хворих на СНІД (117-те місце у світі), це 0,06 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (116-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (117-те місце у світі)[1]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 30,8 % (40-ве місце у світі); СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99 % населення в містах і 99 % в сільській місцевості; загалом 99 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 80,7 %, в сільській місцевості — 80,7 %, загалом по країні — 80,7 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 1,31 км³ на рік, або 316,8 тонни на одного мешканця на рік: з яких 29 % припадає на побутові, 11 % — на промислові, 60 % — на сільськогосподарські потреби[1]. Соціально-економічне становищеСпіввідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 47,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 35,4 %; частка осіб похилого віку — 12 %, або 8,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2004 року перебувало 28,6 % населення країни[1]. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1]. Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 4,577 млн унікальних інтернет-користувачів (76-те місце у світі), що становило 74 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2013 року становили 1,628 млн осіб, без врахування приблизно 1 млн іноземних працівників (128-ме місце у світі)[1]. Дані по структурі зайнятості економічно активного населення у господарстві країни відсутні. Дані про рівень безробіття серед працездатного населення країни, станом на 2015 рік, серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 22,1 %, серед юнаків — 22,3 %, серед дівчат — 21,5 % (71-ше місце у світі)[1]. КриміналНаркотикиВирощування конопель значно скоротилось, до 2,5 тис. га 2002 року, незважаючи на це рівень споживання марихуани залишився на попередньому рівні; нечасті випадки вирощування опійного маку; транзитна країна для латиноамериканського кокаїну і південно-східноазійський героїн, що прямує до країн Близького Сходу й Європи; фундаментальні угруповання отримують прибуток завдяки відмиванню грошей отриманих від незаконного обігу наркотичних речовин[1]. Торгівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Лівану докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не повною мірою, країна перебуває у списку спостереження другого рівня[6][7].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідженняДемографічні дослідження у країні ведуться рядом державних і наукових установ:
ПереписиДив. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia