|
Населення Монголії
Населення Монголії. Чисельність населення країни 2015 року становила 2,992 млн осіб (138-ме місце у світі)[1]. Чисельність монголів стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 20,25 ‰ (83-тє місце у світі), смертність — 6,35 ‰ (152-ге місце у світі), природний приріст — 1,31 % (92-ге місце у світі) Природний рухВідтворенняНароджуваність у Монголії, станом на 2015 рік, дорівнює 20,25 ‰ (83-тє місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,17 дитини на одну жінку (100-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 54,9 % (станом на 2010 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 20,5 року, медіанний вік для жінок — 20-24 року (оцінка на 2008 рік)[1]. Смертність у Монголії 2015 року становила 6,35 ‰ (152-ге місце у світі)[1]. Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,31 % (92-ге місце у світі)[1]. Вікова структура Середній вік населення Монголії становить 27,9 року (134-те місце у світі): для чоловіків — 27,1, для жінок — 28,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 69,29 року (159-те місце у світі), для чоловіків — 65,04 року, для жінок — 73,76 року[1]. Вікова структура населення Монголії, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:
Шлюбність — розлучуваністьКоефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 3,4; коефіцієнт розлучуваності — 1,1; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 32 (дані за 2010 рік)[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 26,2 року, жінки — 24,2 року, загалом — 25,2 року (дані за 2010 рік)[4]. РозселенняГустота населення країни 2015 року становила 1,9 особи/км² (238-ме місце у світі)[1]. УрбанізаціяМонголія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 72 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,78 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста держави: Улан-Батор (столиця) — 1,377 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
МіграціїРічний рівень еміграції 2015 року становив 0,84 ‰ (146-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Монголія — член Міжнародної організації з міграції (IOM)[5]. Расово-етнічний складГоловні етноси країни: халха-монголи — 81,9 %, казахи — 3,8 %, дербети — 2,7 %, баяти — 2,1 %, буряти — 1,7 %, захчини — 1,2 %, даріганга — 1 %, урянхайці — 1 %, інші — 4,6 % населення (оціночні дані за 2010 рік)[1]. Українська діаспораМовиОфіційна мова[6]: монгольська — розмовляє 90 % населення країни. Інші поширені мови: тюркські мови, російська (станом на 1999 рік). РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: буддизм — 53 %, іслам — 3 %, християнство — 2,2 %, шаманізм — 2,9 %, інші — 0,4 %, не сповідують жодної — 38,6 % (станом на 2010 рік)[1]. ОсвітаРівень письменності 2015 року становив 98,4 % дорослого населення (віком від 15 років): 98,2 % — серед чоловіків, 98,6 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 4,6 % ВВП країни, станом на 2011 рік (58-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 15 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 15 років (станом на 2014 рік). Середня і професійнаВищаОхорона здоров'яЗабезпеченість лікарями в країні на рівні 2,84 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 6,8 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 4,7 % ВВП країни (105-те місце у світі)[1]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 22,44 ‰ (78-ме місце у світі); хлопчиків — 25,64 ‰, дівчаток — 19,09 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 44 випадків на 100 тис. народжень (96-те місце у світі)[1]. Монголія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO). Захворювання2014 року зареєстровано 600 хворих на СНІД (124-те місце в світі), це 0,04 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (124-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (115-те місце у світі)[1]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 15,7 % (122-ге місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 1,6 % (оцінка на 2013 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань. СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 66,4 % населення в містах і 59,2 % в сільській місцевості; загалом 64,4 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): у містах — 66,4 %, в сільській місцевості — 42,6 %, загалом по країні — 59,7 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2009 рік, дорівнює 0,55 км³ на рік, або 196,8 тонни на одного мешканця на рік: з яких 13 % припадає на побутові, 43 % — на промислові, 44 % — на сільськогосподарські потреби[1]. Соціально-економічне становищеСпіввідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 47,6 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 41,7 %; частка осіб похилого віку — 6 %, або 16,7 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2014 року перебувало 21,6 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 3 %, верхній дециль — 28,4 % (станом на 2008 рік)[1]. Станом на 2013 рік, у країні 300 тис. осіб не має доступу до електромереж; 90 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 98 %, у сільській місцевості — 73 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 642 тис. унікальних інтернет-користувачів (131-ше місце у світі), що становило 21,4 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2015 року становили 1,164 млн осіб (139-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 28,6 %; промисловість і будівництво — 21 %; сфера послуг — 50,4 % (станом на 2014 рік)[1]. 106,20 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (18 % загальної кількості) 2005 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 8,3 % працездатного населення, 2014 року — 7,7 % (96-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 16,6 %, серед юнаків — 14,7 %, серед дівчат — 19,1 % (92-ге місце у світі)[1]. КриміналТоргівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Монголії докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не повною мірою, країна перебуває у списку другого рівня[7][8].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідженняДемографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
ПереписиДив. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Монголії
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
