Населення Сербії. Чисельність населення країни 2015 року становила 7,176 млн осіб, включно з населенням Косова (102-ге місце у світі)[1]. Чисельність сербів стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 9,08 ‰ (209-те місце у світі), смертність — 13,66 ‰ (12-те місце у світі), природний приріст — -0,46 % (222-ге місце у світі) .
Природний рух
Відтворення
Народжуваність у Сербії, станом на 2015 рік, дорівнює 9,08 ‰ (209-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,43 дитини на одну жінку (209-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 60,8 % (станом на 2010 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 27,5 року (оцінка на 2011 рік)[1].
Смертність у Сербії 2015 року становила 13,66 ‰ (12-те місце у світі)[1].
Середній вік населення Сербії становить 42,3 року (24-те місце у світі): для чоловіків — 40,7, для жінок — 44 роки[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 75,26 року (102-ге місце у світі), для чоловіків — 72,39 року, для жінок — 78,31 року[1].
діти віком до 14 років — 14,74 % (545 685 чоловіків, 512 443 жінки);
молодь віком 15—24 роки — 11,46 % (423 785 чоловіків, 398 878 жінок);
дорослі віком 25—54 роки — 41,52 % (1 503 100 чоловіків, 1 476 843 жінки);
особи передпохилого віку (55—64 роки) — 14,66 % (506 796 чоловіків, 545 165 жінок);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 17,61 % (519 501 чоловік, 744 598 жінок)[1].
Шлюбність — розлучуваність
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,9; коефіцієнт розлучуваності — 1,1; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 22 (дані за 2011 рік)[6][7]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 31 рік, жінки — 28,1 року, загалом — 29,6 року (дані за 2014 рік)[8].
Розселення
Густота населення Сербії по регіонах, 2011 рік
Густота населення країни 2015 року становила 101,2 особи/км² (113-те місце у світі)[1]. Населення країни розподілене досить рівномірно, з невеликим тяжінням до міських агломерацій.
Сербія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 55,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зменшення частки міського населення — 0,34 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Белград (столиця) — 1,182 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (83-тє місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Біженці й вимушені переселенці
Станом на 2015 рік, у країні постійно перебуває 25,9 тис. біженців з Хорватії, 9,3 тис. з Боснії і Герцеговини, 669 тис. біженців прибуло до країни під час європейської міграційної кризи[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 220,0 тис. внутрішньо переміщених осіб, косовських сербів, циган, ашкалі та єгиптян з Косова[1].
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: православ'я — 84,6 %, католицтво — 5 %, іслам — 3,1 %, протестантизм — 1 %, атеїсти — 1,1 %, інші — 0,8 %, відсутні дані — 4,5 % (станом на 2011 рік)[1].
Найпоширеніша релігія по муніципалітетах, 2011 рік
Рівень письменності 2015 року становив 98,1 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,1 % — серед чоловіків, 97,2 % — серед жінок[1].
Державні витрати на освіту становлять 4,4 % ВВП країни, станом на 2012 рік (82-ге місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 14 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 15 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,11 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 5,4 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 10,4 % ВВП країни (19-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 6,05 ‰ (166-те місце у світі); хлопчиків — 6,96 ‰, дівчаток — 5,07 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 17 випадків на 100 тис. народжень (149-те місце у світі)[1].
Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні середній. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея (станом на 2016 рік)[1]. 2012 року зареєстровано 3,0 тис. хворих на СНІД (115-те місце у світі), це 0,05 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (121-ше місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (111-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 21,1 % (63-тє місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 1,8 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,4 % населення в містах і 98,9 % в сільській місцевості; загалом 99,2 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 98,2 %, в сільській місцевості — 94,2 %, загалом по країні — 96,4 % (станом на 2015 рік)[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 50,1 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 24,5 %; частка осіб похилого віку — 25,6 %, або 3,9 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 9,2 % населення країни[1]. Станом на 2016 рік, уся країна електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 4,688 млн унікальних інтернет-користувачів (83-тє місце у світі), що становило 65,3 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 2,9 млн осіб (105-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 21,9 %; промисловість і будівництво — 15,6 %; сфера послуг — 62,5 % (станом на 2014 рік)[1]. 36,14 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (4 % загальної кількості) 2005 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 19,3 % працездатного населення, 2014 року — 19,7 % (168-ме місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 49,4 % (7-ме місце у світі)[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У цьому випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
