|
Населення Сен-П'єру і Мікелону
Населення Сен-П'єру і Мікелону. Чисельність населення країни 2015 року становила 5,6 тис. осіб (228-ме місце у світі)[1]. Чисельність остров'ян стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 7,42 ‰ (223-тє місце у світі), смертність — 9,72 ‰ (50-те місце у світі), природний приріст — -1,08 % (232-ге місце у світі) Природний рухВідтворенняНароджуваність у Сен-П'єрі і Мікелоні, станом на 2015 рік, дорівнює 7,42 ‰ (223-тє місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,56 дитини на одну жінку (186-те місце у світі)[1]. Смертність у Сен-П'єрі і Мікелоні 2015 року становила 9,72 ‰ (50-те місце у світі)[1]. Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -1,08 % (депопуляція) (232-ге місце у світі)[1]. Вікова структура Середній вік населення Сен-П'єру і Мікелону становить 45,9 року (4-те місце у світі): для чоловіків — 45,4, для жінок — 46,3 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 80,39 року (35-те місце у світі), для чоловіків — 78,06 року, для жінок — 82,85 року[1]. Вікова структура населення Сен-П'єру і Мікелону, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
Шлюбність — розлучуваністьРозселенняГустота населення країни 2015 року становила 27,3 особи/км² (190-те місце у світі)[1]. Більша частина населення країни мешкає на острові Сен-П'єр. Невеличке поселення Мікелон-Лонглейд розташоване на північній околиці острова Мікелон загальною чисельністю 620 осіб (2010 рік)[2]. Урбанізація Сен-П'єр і Мікелон надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 90,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,1 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста островів: Сен-П'єр (столиця) — 5,4 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1]. МіграціїРічний рівень еміграції 2015 року становив 8,49 ‰ (210-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. На островах високий рівень еміграції, особливо серед молодих людей, які часто залишають домівку заради освіти й не повертаються[3]. Навіть у часи великого промислу тріски, приріст населення завжди був обмежений географічною віддаленістю, суворим кліматом та бідними скелястими непридатними для сільського господарства ґрунтами Ньюфаундленду[3]. За даними перепису 1999 року, 76 % населення є корінним, в той час як 16,1 % народилися в метрополії Франції (відбулось різке збільшення в порівнянні з 10,2 % 1990 року), менш як 1 % населення іноземні громадяни (франко-канадці)[3]. Расово-етнічний складГоловні етноси країни: баски і бретонці. Сучасне населення островів утворилось внаслідок міграції французьких моряків з портів Бретані, Нормандії, Сентонжу, Басконії, а також північноамериканських Акадії та Ньюфаундленду[4]. На островах присутні руїни поселень корінних американців, але малоймовірно щоб вони існували там цілий рік, а не були слідами тимчасових поселень рибалок і мисливців на морського звіра[4]. Українська діаспораМовиОфіційна мова[5]: французька. Як і вимова, звичаї і традиції остров'ян аналогічні заведеним в метрополії[6]. Вимова басків на островах зникла наприкінці 1950-х років[7]. РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 99 %, інші — 1 % (станом на 2015 рік)[1]. Релігійним життям на островах керує апостольський вікаріат Сен-П'єру і Мікелону (лат. Apostolicus Vicariatus Insularum Sancti Petri et Miquelonensis), єпископ П'єр-Марі Гаші[6]. Кафедральним собором апостольського вікаріату слугує церква Святого Петра[6].
ОсвітаРівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Охорона здоров'яСмертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 6,78 ‰ (161-ше місце у світі); хлопчиків — 7,87 ‰, дівчаток — 5,63 ‰[1]. ЗахворюванняКількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1]. Соціально-економічне становищеДані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні і про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 4500 унікальних інтернет-користувачів, що становило 79,5 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2006 року становили 3,19 тис. осіб (224-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 18 %; промисловість і будівництво — 41 %; сфера послуг — 41 % (станом на 1996 рік)[1]. Безробіття 2008 року дорівнювало 9,9 % працездатного населення (116-те місце у світі)[1]. Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідженняДемографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ Франції:
Переписи
Див. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Сен-П'єру і Мікелону
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
