|
Державна мова У Вікісловнику є сторінка державна мова. Держа́вна мо́ва — правовий статус мови, вживання якої обов'язкове в офіційних документах та загалом у публічних сферах суспільного життя в державі (законодавство, управління, судочинство, освіта тощо). Державна мова постає як мова національності, яка самовизначилася в певній державі. Вживання державної мови закріплюється традицією або законодавством. Термін державна мова з'явився у часи виникнення національних держав. В однонаціональних державах нема потреби юридичного закріплення державної мови. Статус державної (офіційної) мови в багатонаціональних країнах, закріплюється законодавчо (конституцією) як правило, за мовою більшості населення[1][2]. З іншого боку, у деяких країнах статус державних надано двом і більше мовам незалежно від чисельності мовних меншин[1]. У деяких країнах відповідно до їхнього теріторіально-етнічного складу статус державних надано двом і більше мовам (наприклад, у Канаді — англійській та французькій)[1]. У демократичних країнах, де лише одна мова має статус державної, забороняється дискримінація громадян за мовною ознакою, носії інших мов мають право користуватися ними для задоволення своїх потреб[1]. Державна мова не є втручанням у приватний та інші мовні аспекти життя громадянина, що не є сферою державного офіційного спілкування. В УкраїніВ Україні державна мова закріплена Конституцією України, а саме ч. 1 ст. 10 Конституції, яка визначає, що
Вживання мов в Україні детальніше регулювалося Законом Української РСР «Про мови в Українській РСР», який замінив Закон України «Про засади державної мовної політики» (визнаний неконституційним). Наразі ухвалений в другому читанні законопроєкт № 5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Див. також
Примітки
Джерела
ЛітератураДовідники
Словники
|
