|
Населення Антигуа і Барбуди
Населення Антигуа і Барбуди. Чисельність населення країни 2015 року становила 92,436 тис. осіб (198-ме місце у світі)[1]. Чисельність остров'ян стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 15,85 ‰ (123-тє місце у світі), смертність — 5,69 ‰ (173-тє місце у світі), природний приріст — 1,24 % (95-те місце у світі) Природний рухВідтворенняНароджуваність у Антигуа і Барбуді, станом на 2015 рік, дорівнює 15,85 ‰ (123-тє місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,02 дитини на одну жінку (120-те місце у світі)[1]. Смертність у Антигуа і Барбуді 2015 року становила 5,69 ‰ (173-тє місце у світі)[1]. Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,24 % (95-те місце у світі)[1]. Вікова структура Середній вік населення Антигуа і Барбуди становить 31,6 року (101-ше місце у світі): для чоловіків — 29,8, для жінок — 33,2 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 76,33 року (87-ме місце у світі), для чоловіків — 74,23 року, для жінок — 78,53 року[1]. Вікова структура населення Антигуа і Барбуди, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:
Шлюбність — розлучуваністьРозселенняГустота населення країни 2015 року становила 208,7 особи/км² (69-те місце у світі)[1]. 97 % населення країни проживає на острові Антигуа, майже все населення Барбуди проживає в містечку Кодрінгтон. УрбанізаціяАнтигуа і Барбуда середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 23,8 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зменшення частки міського населення — 0,95 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста держави: Сент-Джонс (столиця) — 22,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].
МіграціїРічний рівень імміграції 2015 року становив 2,21 ‰ (47-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Антигуа і Барбуда є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[2]. Расово-етнічний складГоловні етноси країни: темношкірі — 87,3 %, мішаного походження — 4,7 %, іспанці — 2,7 %, білі — 1,6 %, інші — 3,5 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[1]. Українська діаспораМовиОфіційна мова[3]: англійська. Інші поширені мови: антигуанська креольська. РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: протестантизм — 68,3 % (англіканство — 17,6 %, адвентизм — 12,4 %, п'ятидесятництво — 12,2 %, чеські брати — 8,3 %, методизм — 5,6 %, рух святості — 4,5 %, Церква Бога — 4,1 %, баптизм — 3,6 %), римо-католицтво — 8,2 %, інші — 12,2 %, не визначились — 5,5 %, не сповідують жодної — 5,9 % (станом на 2011 рік)[1]. ОсвітаРівень письменності 2012 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років, які закінчили початкову школу): 98,4 % — серед чоловіків, 99,4 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,6 % ВВП країни, станом на 2009 рік (159-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 14 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 15 років (станом на 2012 рік). Середня і професійнаВищаОхорона здоров'яЗабезпеченість лікарняними ліжками у стаціонарах 2011 року — 2,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,5 % ВВП країни (134-те місце у світі)[1]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 12,87 ‰ (117-те місце у світі); хлопчиків — 14,82 ‰, дівчаток — 10,82 ‰[1]. ЗахворюванняСтаном на серпень 2016 року в країні зареєстровано випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1]. Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 31 % (52-ге місце у світі)[1]. СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 97,9 % населення в містах і 97,9 % в сільській місцевості; загалом 97,9 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 91,4 %, в сільській місцевості — 91,4 %, загалом по країні — 91,4 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,01 км³ на рік, або 97,67 тонни на одного мешканця на рік: з яких 63 % припадає на побутові, 21 % — на промислові, 15 % — на сільськогосподарські потреби[1]. Соціально-економічне становищеСпіввідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 45,7 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 35,2 %; частка осіб похилого віку — 10,4 %, або 9,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1]. Станом на 2012 рік, у країні 9,3 тис. осіб не мали доступу до електромереж; 91 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 100 %, у сільській місцевості — 80 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 60 тис. унікальних інтернет-користувачів (174-те місце у світі), що становило 65,2 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 1991 року становили 30 тис. осіб (205-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 7 %; промисловість і будівництво — 11 %; сфера послуг — 82 % (1983)[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 11 % працездатного населення (126-те місце у світі)[1]. КриміналНаркотики Через країну проходять незначні потоки наркотрафіку до США і Європи[1]. Торгівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Антигуа і Барбуди докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам не в повній мірі, країна перебуває у списку другого рівня[4][5].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідженняДемографічні дослідження у країні ведуться рядом державних і наукових установ:
Переписи
Див. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Антигуа і Барбуди
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
