Населення Анголи
Населення Анголи. Чисельність населення країни 2015 року становила 19,625 млн осіб (59-те місце у світі), за даними офіційного перепису 2014 року 25,8 млн осіб[1]. Чисельність ангольців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 38,78 ‰ (9-те місце у світі), смертність — 11,49 ‰ (29-те місце у світі), природний приріст — 2,78 % (16-те місце у світі) . Природний рухВідтворенняНароджуваність в Анголі, станом на 2015 рік, дорівнює 38,78 ‰ (9-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 5,37 дитини на одну жінку (9-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 17,7 % (станом на 2009 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 18 років (оцінка на 2009 рік)[1]. Смертність в Анголі 2015 року становила 11,49 ‰ (29-те місце у світі)[1]. Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,78 % (16-те місце у світі)[1]. Вікова структураСередній вік населення Анголи становить 18,2 року (214-те місце у світі): для чоловіків — 18, для жінок — 18,3 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 55,63 року (207-ме місце у світі), для чоловіків — 54,49 року, для жінок — 56,84 року[1]. Вікова структура населення Анголи, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:
Шлюбність — розлучуваністьСередній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 24,7 року, жінки — 21,4 року, загалом — 23,1 року (дані за 2001 рік)[2]. РозселенняГустота населення країни 2015 року становила 20,1 особи/км² (204-те місце у світі)[1]. УрбанізаціяАнгола середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 44 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 4,97 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста держави: Луанда (столиця) — 5,506 млн осіб, Уамбо — 1,269 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
МіграціїРічний рівень імміграції 2015 року становив 0,46 ‰ (71-ше місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Біженці й вимушені переселенціСтаном на 2015 рік, в країні постійно перебуває 12,9 тис. біженців з Демократичної Республіки Конго[1]. Ангола є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3]. Расово-етнічний складГоловні етноси країни: овімбунду — 37 %, кімбунду — 25 %, баконго — 13 %, мішаного походження від європейців і африканців — 2 %, європейці — 1 %, інші — 22 % населення[1]. Українська діаспораМовиОфіційна мова[4]: португальська — розмовляє 71,2 % населення держави. Інші поширені мови: умбунду — 23 %, кіконго — 8,2 %, кімбунду — 7,8 %, чокве-чокве — 6,5 %, нганека — 3,4 %, нгангуела — 3,1 %, фіоте — 2,4 %, квангама — 2,3 %, магамбі — 2,1 %, лувале — 1 %, інші мови — 3,6 % (оцінка 2014 року). РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 41,1 %, протестантизм — 38,1 %, інші — 8,6 %, не сповідують жодної — 12,3 % (станом на 2014 рік)[1]. ОсвітаРівень письменності 2015 року становив 71,1 % дорослого населення (віком від 15 років): 82 % — серед чоловіків, 60,7 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 3,4 % ВВП країни, станом на 2010 рік (127-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 10 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 8 років (станом на 2011 рік). Середня і професійнаВищаОхорона здоров'яЗабезпеченість лікарями в країні на рівні 0,17 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 3,3 % ВВП країни (172-ге місце у світі)[1]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 78,26 ‰ (8-ме місце у світі); хлопчиків — 81,96 ‰, дівчаток — 74,38 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 477 випадків на 100 тис. народжень (25-те місце у світі)[1]. Ангола входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO). ЗахворюванняПотенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія, шистосомози, сказ (станом на 2016 рік)[1]. 2014 року зареєстровано 304,4 тис. хворих на СНІД (21-ше місце в світі), це 2,41 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (25-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 11,7 тис. осіб (20-те місце у світі)[1]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 8,5 % (147-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 15,6 % (оцінка на 2007 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань. СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 75,4 % населення в містах і 28,2 % в сільській місцевості; загалом 49 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 88,6 %, в сільській місцевості — 22,5 %, загалом по країні — 51,6 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,71 км³ на рік, або 40,27 тонни на одного мешканця на рік: з яких 45 % припадає на побутові, 34 % — на промислові, 21 % — на сільськогосподарські потреби[1]. Соціально-економічне становищеСпіввідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 99,9 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 95,2 %; частка осіб похилого віку — 4,6 %, або 21,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2006 року перебувало 40,5 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 0,6 %, верхній дециль — 44,7 % (станом на 2000 рік)[1]. Станом на 2013 рік, в країні 15 млн осіб не має доступу до електромереж; 30 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 46 %, у сільській місцевості — 18 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 2,434 млн унікальних інтернет-користувачів (81-ше місце у світі), що становило 12,4 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2015 року становили 10,51 млн осіб (52-ге місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 85 %; промисловість і сфера послуг — 15 % (станом на 2003 рік)[1]. 832,89 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (24 % загальної кількості) 2001 року були залучені до дитячої праці[1]. Дані про рівень безробіття серед працездатного населення країни, станом на 2015 рік, відсутні. КриміналНаркотикиКраїна слугує транзитним пунктом на шляхах наркотрафіку до Західної Європи і Південної Африки[1]. Торгівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Анголи докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не повною мірою, країна перебуває у списку спостереження другого рівня[5][6].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідженняДемографічні дослідження у країні ведуться рядом державних і наукових установ:
ПереписиДив. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia