Населення Камеруну
Населення Камеруну. Чисельність населення країни 2015 року становила 23,739 млн осіб (53-тє місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність камерунців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 36,17 ‰ (18-те місце у світі), смертність — 10,11 ‰ (42-ге місце у світі), природний приріст — 2,59 % (19-те місце у світі) . Природний рухВідтворенняНароджуваність у Камеруні, станом на 2015 рік, дорівнює 36,17 ‰ (18-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,76 дитини на одну жінку (20-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 23,4 % (станом на 2011 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 19,7 року, медіанний вік для жінок — 25—29 років (оцінка на 2011 рік)[1]. Смертність в Камеруні 2015 року становила 10,11 ‰ (42-ге місце у світі)[1]. Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,59 % (19-те місце у світі)[1]. Вікова структураСередній вік населення Камеруну становить 18,5 року (208-ме місце у світі): для чоловіків — 18,4, для жінок — 18,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 57,93 року (203-тє місце у світі), для чоловіків — 56,62 року, для жінок — 59,28 року[1]. Вікова структура населення Камеруну, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
Шлюбність — розлучуваністьСередній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 25,8 року, жінки — 19,0 року, загалом — 22,4 року (дані за 2011 рік)[2]. РозселенняГустота населення країни 2015 року становила 49,4 особи/км² (167-ме місце у світі)[1]. УрбанізаціяКамерун високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 54,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,6 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста держави: Яунде (столиця) — 3,066 млн осіб, Дуала — 2,943 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
МіграціїРічний рівень еміграції 2015 року становив 0,15 ‰ (117-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Біженці й вимушені переселенціСтаном на 2016 рік, в країні постійно перебуває 259,15 тис. біженців з Центральноафриканської Республіки, 66,1 тис. з Нігерії[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 190,59 тис. осіб без громадянства[1]. Камерун є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3]. Расово-етнічний складГоловні етноси країни: гірські племена (бамілеке, бамум, тікар) — 31 %, народи банту — 27 %, кірді — 11 %, фульбе — 10 %, негрілі — 7 %, інші африканці — 13 %, неафриканці — менше 1 % населення[1]. МовиОфіційні мови[4]: англійська і французька. У країні поширені 24 місцеві мови африканських народів. РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: католицтво — 38,4 %, протестантизм — 26,3 %, інші течії християнства — 4,5 %, іслам — 20,9 %, анімізм — 5,6 %, інші — 1 %, атеїзмї — 3,2 % (станом на 2005 рік)[1]. ОсвітаРівень письменності 2015 року становив 75 % дорослого населення (віком від 15 років): 81,2 % — серед чоловіків, 68,9 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 3 % ВВП країни, станом на 2013 рік (133-тє місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 10 років, для хлопців — до 11 років, для дівчат — до 10 років (станом на 2011 рік). Середня і професійнаВищаОхорона здоров'яЗабезпеченість лікарями в країні на рівні 0,08 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 4,1 % ВВП країни (139-те місце у світі)[1]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 53,63 ‰ (29-те місце у світі); хлопчиків — 57,28 ‰, дівчаток — 49,88 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 596 випадків на 100 тис. народжень (10-те місце у світі)[1]. Камерун входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO). ЗахворюванняПотенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, жовта гарячка, шистосомози, менінгококовий менінгіт, сказ (станом на 2016 рік)[1]. 2014 року було зареєстровано 657,5 тис. хворих на СНІД (15-те місце у світі), це 4,77 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (14-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 34,2 тис. осіб (7-ме місце у світі)[1]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 9,6 % (130-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 14,8 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань. СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 94,8 % населення в містах і 52,7 % в сільській місцевості; загалом 75,6 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 61,8 %, в сільській місцевості — 26,8 %, загалом по країні — 45,8 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,97 км³ на рік, або 58,9 тонни на одного мешканця на рік: з яких 23 % припадає на побутові, 10 % — на промислові, 68 % — на сільськогосподарські потреби[1]. Соціально-економічне становищеСпіввідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 84,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 78,4 %; частка осіб похилого віку — 5,9 %, або 16,9 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2000 року перебувало 48 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,3 %, верхній дециль — 35,4 % (станом на 2001 рік)[1]. Станом на 2013 рік, в країні 10,1 млн осіб не має доступу до електромереж; 55 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 88 %, у сільській місцевості — 17 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 4,909 млн унікальних інтернет-користувачів (108-ме місце у світі), що становило 20,7 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2015 року становили 9,332 млн осіб (53-тє місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 70 %; промисловість і будівництво — 13 %; сфера послуг — 17 % (станом на 2001 рік)[1]. 1,396 млн дітей у віці від 5 до 14 років (31 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2011 року дорівнювало 30 % працездатного населення (186-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 6,4 %, серед юнаків — 5,3 %, серед дівчат — 7,5 %[1]. КриміналТоргівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Камеруну докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не повною мірою, країна перебуває у списку другого рівня[5][6].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідження
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
ПереписиДив. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia