Населення Грузії. Чисельність населення країни 2015 року становила 4,93 млн осіб (122-ге місце у світі)[1][2]. Чисельність грузин стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 12,74 ‰ (155-те місце у світі), смертність — 10,82 ‰ (34-те місце у світі), природний приріст — -0,08 % (204-те місце у світі) .
Природний рух
Демографічне становище в Грузії є надзвичайно гострим. Населення Грузії щороку зменшується, в основному за рахунок етнічних грузин: якщо за офіційними даними населення Грузії 1989 року становило більше 5,4 млн осіб, 2007 року населення країни становило близько 4,3 млн осіб[3]. Про існуючу демографічну проблему говорить й зниження базових показників, сумарний коефіцієнт народжуваності дітей у 1969—1970 роках дорівнював 2,2 дитини, 1989 року — 2,1 дитини, а 2005 року — 1,3 дитини, що недостатньо для чисельного оновлення покоління батьків. Також систематично скорочується нетто коефіцієнт. У 1989 році він дорівнював 1,003, тобто одна жінка у віці відтворення народжувала приблизно одну дівчинку, на заміну кожних 1000 матерів йшли 1003 дівчаток. В останні роки цей показник значно скоротився і 2004 року становив 0,662, а це означає, що на заміну кожних 1000 матерів йдуть всього 662 дівчаток.
Відтворення
Народжуваність у Грузії, станом на 2015 рік, дорівнює 12,74 ‰ (155-те місце у світі)[1]. У порівнянні з 1980 роком народжуваність впала вдвічі — 2005 року народилися 46 тис. дітей. За офіційними даними найбільша кількість дітей — 104 тис., народилась 1961 року. У 1960—1990 роках щорічно в середньому народжувалися 93 тис. дітей[4].
Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,76 дитини на одну жінку (161-ше місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 53,4 % (станом на 2010 рік)[1]. На початку 2000-х років більшість грузинських сімей мали одну дитину. Зокрема в Грузії в 1960 році частка сімей де народжувалася третя і більше дитина становила 36,5 %, то у 2007 році цей показник дорівнює 10,8 %. Особливо висока частка перших дітей у сім'ї. Наприклад, у 2007 році 29 883 дітей були первістками у матерів (60,6 %). Аналогічний показник 1960 року становив лише 34,7 %. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 24 року (оцінка на 2011 рік без врахування населення Абхазії та Південної Осетії)[1].
Смертність у Грузії 2015 року становила 10,82 ‰ (34-те місце у світі)[1]. У Грузії традиційно був низький рівень смертності як у порівнянні з сусідніми, так і європейськими країнами, але останнім часом цей показник значно зріс. Зокрема, якщо 1960 року на 1000 осіб населення померло 6,5, то цей показник 2004 року вже дорівнював 11,3.
Середній вік населення Грузії становить 38 років (61-ше місце у світі): для чоловіків — 35,1, для жінок — 40,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 75,95 року (91-ше місце у світі), для чоловіків — 71,85 року, для жінок — 80,36 року[1]. Зменшується група молодого віку і зростає частка населення пенсійного віку (вище 65 років). Ці процеси особливо проявили себе в після розпаду Радянського Союзу, і більше всього серед етнічних грузинів.
діти віком до 14 років — 17,73 % (460 376 чоловіків, 414 028 жінок);
молодь віком 15—24 роки — 13,35 % (344 179 чоловіків, 314 321 жінка);
дорослі віком 25—54 роки — 40,93 % (978 151 чоловік, 1 040 364 жінки);
особи передпохилого віку (55—64 роки) — 12,45 % (275 586 чоловіків, 338 524 жінки);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 15,53 % (299 876 чоловіків, 465 821 жінка)[1].
Вікова структура більш детально
Вікова група
Чоловіки
Жінки
Разом
%
0—4
152 650
137 150
289 800
6,45
5—9
123 200
110 150
233 350
5,20
10—14
125 850
113 000
238 850
5,32
15—19
151 600
142 000
293 600
6,54
20—24
186 250
181 950
368 200
8,20
25—29
181 250
178 300
359 550
8,01
30—34
164 650
166 100
330 750
7,37
35—39
153 900
159 800
313 700
6,99
40—44
145 300
156 800
302 100
6,73
45—49
145 550
166 700
312 250
6,95
50—54
151 550
176 000
327 550
7,29
55—59
123 800
148 600
272 400
6,07
60—64
101 950
128 350
230 300
5,13
65—69
54 950
74 950
129 900
2,89
70—74
74 350
117 600
191 950
4,27
75—79
53 750
85 700
139 450
3,11
80—84
33 600
59 900
93 500
2,08
85+
17 150
46 350
63 500
1,41
Загалом
2 141 300
2 349 400
4 490 700
100
За даними Національного департаменту статистики Грузії у 2006 році 13 % мешканців, це особи у віці 65 років і старші, тоді як на початку 1990-х років таких становило близько 8 %[5]. У той час, на початок 2009 року, частка населення Грузії за 65 років становила 16,4 %. І то доля жіночого населення країни в цій віковій категорії на 50 % перевищує чоловічу[1].
Шлюбність — розлучуваність
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 6,9; коефіцієнт розлучуваності — 1,3; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 19 (дані за 2011 рік)[6][7]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 30,1 року, жінки — 26,9 року, загалом — 28,5 року (дані за 2014 рік)[8].
Розселення
Густота населення країни 2015 року становила 57,6 особи/км² (147-ме місце у світі)[1]. Населення територією держави розміщене нерівномірно, переважна його частина проживає в низовинних і передгірних районах.
Густота населення за муніципалітетами, 2014 рік (англ.)
Розміщення населення за регіонами, 2014 рік (анаморфна карта) (англ.)
Грузія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 53,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зменшення частки міського населення — 0,1 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. У другій половині XX століття міське населення країни значно зросло, так 1981 року його питома частка збільшилася в порівнянні з 1940 роком удвічі і становила 52 %. 1989 року питома частка міського населення зросла до 56 %, але 2007 року вона повернулась до відмітки 52 %.
Головні міста держави: Тбілісі (столиця) — 1,15 млн осіб (дані за 2015 рік)[1]. Переважають міста з чисельністю населення до 50 тис. осіб.
Річний рівень еміграції 2015 року становив 2,7 ‰ (176-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: православ'я (державна релігія) — 83,9 %, іслам — 9,9 %, григоріанство — 3,9 %, католицтво — 0,8 %, інші — 0,8 %, не сповідують жодної — 0,7 % (згідно з переписом 2002 року)[1]. 2011 року був прийнятий закон, який зрівняв у правах усі офіційно зареєстровані конфесії на території Європейського Союзу.
Рівень письменності 2015 року становив 99,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,8 % — серед чоловіків, 99,7 % — серед жінок[1].
Державні витрати на освіту становлять 2 % ВВП країни, станом на 2012 рік (167-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 15 років, для хлопців — до 15 років, для дівчат — до 15 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 4,27 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,6 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7,4 % ВВП країни (34-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 16,15 ‰ (100-те місце у світі); хлопчиків — 18,31 ‰, дівчаток — 13,82 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 36 випадків на 100 тис. народжень (91-ше місце у світі)[1]. Дитяча смертність 2004 року на кожні 1000 народжених 23,8 смертей. Однак, цей показник за даними Департаменту статистики Грузії 2007 року значно зменшився, і становив 13,3 дитини на кожні 1000 народжених. Є велика ймовірність того, що це не точний показник, якщо врахувати приклад дані 2005 року, коли в Грузії з допомогою фонду населення ООН було проведено дослідження репродуктивного здоров'я населення. За цим дослідженням коефіцієнт смертності дітей дитячого віку на 1000 народжених живими дорівнював 29,0, тоді як за офіційними даними влади, в тому ж році з 1000 народжених живими померли 19,7 дітей[4].
2014 року зареєстровано 6,6 тис. хворих на СНІД (106-те місце у світі), це 0,28 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (86-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (119-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 22,1 % (82-ге місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 1,1 % (оцінка на 2009 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 95,2 %, в сільській місцевості — 75,9 %, загалом по країні — 86,3 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 1,81 км³ на рік, або 410,6 тонни на одного мешканця на рік: з яких 20 % припадає на побутові, 22 % — на промислові, 58 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 45,7 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 25,2 %; частка осіб похилого віку — 20,4 %, або 4,9 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2010 року перебувало 9,2 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 2 %, верхній дециль — 31,3 % (станом на 2008 рік)[1].
Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 2,227 млн унікальних інтернет-користувачів (91-ше місце у світі), що становило 45,2 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2011 року становили 1,959 млн осіб (123-тє місце у світі); 2006 року — 2,02 млн осіб (54 % населення країни)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 55,6 %; промисловість і будівництво — 8,9 %; сфера послуг — 35,5 % (станом на 2006 рік)[1]. 121,65 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (18 % загальної кількості) 2005 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 16,7 % працездатного населення (158-ме місце у світі), 2006 року — 13,6 %; серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 35,6 %, серед юнаків — 35,3 %, серед дівчат — 36,4 % (23-тє місце у світі)[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Грузия // Страны и народы. Советский Союз. Республики Закавказья. Республики Средней Азии. Казахстан / Редкол. : Т. А. Жданко (отв. ред., ред.-сост.) и др. — М. : «Мысль», 1984. — 382 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.