Сухопутні війська Грузії

Сухопутні війська
Сухопутні війська
груз. საქართველოს სახმელეთო ძალები
	Емблема Сухопутних військ Грузії
Засновано	грудень 1991
Країна	Грузія
Вид	Збройні сили
Тип	сухопутні війська
Роль	ведення сухопутної війни
Штаб	Тбілісі
Гасло	"Батьківщина, Честь, Вірність!"
Командування
Поточний; командувач	полковник; Івері Субеліані
Знаки розрізнення
Прапор

Сухопутні війська (груз. საქართველოს სახმელეთო ძალები) — сухопутний компонент збройних сил Грузії. Є численнішим видом військ та становить основу збройних сил Грузії.

Техніка та озброєння

Тип	Виробництво/Країна	Призначення	Варіант	Кількість	Примітки
Танки
Т-72	СРСР	Основний бойовий танк	Т-72Б Т-72АВТ	100
БМП
Lazika	Грузія	Бойова Машина Піхоти		8+
Бронетранспортер
Дідгорі-1	Грузія	Бронетранспортер			невідома кількість
Дідґорі-2	Грузія	Бронетранспортер			невідома кількість
РСЗВ
RS-122	Грузія	Реактивна система залпового вогню		8+

(У планах заповнити цей розділ)

Історія

Структура

Структура сухопутних військ заснована на підрозділах розміру бригад та батальйонів. Основні сили складаються з п'яти піхотних та двох артилерійських бригад із додатковими приданими бригадами чи батальйонами. Грузинські бригади мають загальну чисельність особового складу у 5,500+ кожна, включаючи цивільний персонал.^[2] Загальна чисельність особового складу сухопутних військ становить 37,825 (виключаючи задіяний резерв), з яких 21 це вищий офіцерський склад, 6,166 офіцери та сержанти, 28,477 унтер-офіцери (капрали), 125 кадети та 388 цивільні.^[3] Сухопутні війська оснащені великим розмаїттям різної зброї та техніки (див. тут). Сили спеціальних операцій діють незалежно, під прямим керівництвом міністерства оборони.

Сухопутні війська Грузії складаються з наступних бойових порядків (незавершено)^[4]:

ГШ, Командування Сухопутних військ (Тбілісі)
- Центральний командний пункт
Оперативне командування Схід
- 1-ша піхотна бригада (Тбілісі)
  - 11-й телавський легкий піхотний батальйон
  - 12-й легкий піхотний батальйон
  - 13-й легкий піхотний батальйон «Шавнабада»
- 4-та механізована піхотна бригада (Вазіані)
  - 41-й механізований піхотний батальйон
  - 42-й механізований піхотний батальйон
  - 43-й механізований піхотний батальйон
- 5-та піхотна бригада (Ґорі)
  - 51-й легкий піхотний батальйон
  - 52-й легкий піхотний батальйон
  - 53-й легкий піхотний батальйон
- 1-ша артилерійська бригада (Вазіані)
Оперативне командування Захід
- 2-га піхотна бригада (Сенакі)^[5]
  - 21-й легкий піхотний батальйон
  - 22-й легкий піхотний батальйон
  - 23-й легкий піхотний батальйон
- 3-тя піхотна бригада («Мамлюки») (Кутаїсі)
  - 31-й легкий піхотний батальйон
  - 32-й легкий піхотний батальйон
  - 33-й легкий піхотний батальйон
- 2-га артилерійська бригада (Хоні)

Незалежні підрозділи

Інженерна бригада
Бригада ППО (Кутаїсі)
Окремий легкий піхотний батальйон (Батумі)
Батальйон військової розвідки (Кобулеті)
Батальйон зв'язку
Медичний батальйон (Саґурамо)

У 2011 році грузинське вище командування вирішило розділити власні військові сили на два основні оперативні командування; Східну та Західну оперативні групи. Метою було утворення двох незалежно діючих військових округи, які б мали склад відповідно до стратегічної важливості територій їхнього розгортання, але були б збалансованими у типах озброєння. У випадку війни кожна група матиме можливість координувати свої дії незалежно від вищого командування, маючи власні логістичні та адміністративні резерви.