Ассирія

Ассирія
Дата створення / заснування	2025 до н. е.
Катойконім	Aisiriach[1], אשורים і Asiriano
Офіційна мова	аккадська мова, арамейська мова і шумерська мова
Континент	Азія і Африка
Столиця	Ашшур, Екаллатум, Ніневія, Tell Leilan^d, Kar-Tukulti-Ninurta^d, Німруд, Дур-Шаррукін, Харран і Каркемиш
На заміну	Q2647882?
Мова комунікації	арамейська мова і аккадська мова
Час/дата припинення існування	609 до н. е.
Офіційна релігія	Шумеро-аккадська міфологія
Ассирія у Вікісховищі

Ассирія за часів найвищого піднесення

Асси́рія — стародавня семітська держава у північній Месопотамії у ІІ — І тисячолітті до н. е.

Столицею Ассирії було місто Ашшур, пізніше — Дур-Шаррукін, Кальху (Німруд), Ніневія.

Завдяки вигідному розташуванню та вправній армії, Ассирія була найсильнішою державою Стародавнього Сходу, що змагалась із Вавилонією. Ассирією в стародавні часи називали північну частину Дворіччя. Спочатку Ассирія була невеликою державою, тому її неодноразово підкорювали сильніші сусіди. Це спонукало країну до створення потужної боєздатної армії.

Армія Ассирії складалася з колісничних, кіннотників та піхотинців. Кіннота у взаємодії з бойовими колісницями завдавала блискавичних і несподіваних ударів по ворогу.

Історія

Центром держави було місто Ашшур, засноване семітським племенем аккадського походження серед місцевого субарейського населення. Процес асиміляції тривав століттями і довгий час неселення Ашшуру було лише семітським острівцем серед субарійців та хуритів. Навіть Ніневія була первісно хуритським містом. Тож говорячи про так званий староассирійський період слід розуміти, що фактично Ассирії як країни в той час ще не існувало, а було лише місто-держава Ашшур, з якого пізніше виросла Ассирія.

Історію Ассирії традиційно поділяють на три історичні відрізки:

• староассирійський (XX—XVI століття до н. е.)
• середньоассирійський (XV—XI століття до н. е.)
• новоассирійський (X—VII століття до н. е.)

Часом ці відрізки називають царствами старо-, середньо- та новоассирійським відповідно, хоч цей термін щодо староассирійського періоду є завідомо невірним. Основою періодизації є не лінгвістичні дані щодо розвитку ассирійського діалекту аккадської мови.

Староассирійський період

З кінця XX ст. до н. е. в Ассирії почали замість бронзи використовувати залізо, що сприяло розвиткові ремесел та землеробства і давало змогу виготовляти досконалішу зброю для війська. У цей час рабовласники Ассирії починають завоювання сусідніх земель. Цар Ассирії — Шамшіадад І (кінець XIX — початок XVIII ст. до н. е.) заволодів усією Північною Месопотамією і частиною Аккаду.

З середини XVIII ст. до н. е. Ассирія була під владою Вавилонії, потім — Мітанні.

Царство Аккада при Нарам-Суені

Держава III династії Ура при Шульгі

Держава Шамши-Адада I

Середньоассирійський період

Наприкінці XV ст. до н. е. Ассирія знову стає незалежною. На той час в Ассирії панувала патріархальна сім'я, в общинах посилювалась майнова диференціація, все більшого значення набувало рабство. Йшов процес уярмлення основної маси землеробів верхівкою суспільства.

У 2-й половині XIII ст. до н. е. царі Ассирії завоювали землі навколо своєї держави і чинили напади на Вавилон.

За Тіглатпаласара І (1116-1090 до н. е.) військо Ассирії через Сирію дійшло до Фінікії.

На рубежі XII—XI століть натиск арамейців, що вийшли з Аравії, обмежив владу ассирійських царів територією власне Ассирії.

Виходячи із законів, що існували в той час, видно, що соціальне становище жінок в Ассирії було нижче, ніж у Вавилоні, Ізраїлі або серед хеттів. У разі подружньої зради дружини чоловікові було дозволено вбити або покалічити її. За межами свого будинку жінка змушена була дотримуватися багатьох обмежень, наприклад, носити вуаль. Кримінальні закони того часу, як правило, були більш серйозними в Ассирії, ніж в інших країнах Сходу. Смертна кара була не рідкість. У менш серйозних випадках присуджувався штраф і примусова праця після порки.

Новоассирійський період

Ассирія в 9-7 ст.

Нове піднесення Ассирії пов'язане з ім'ям Ашшур-назір-апала II (883-859 до н. е.), який успішно воював з Сирією та Фінікією. Завоювання Ассирії супроводжувалось розоренням сусідів і масовим винищенням населення. Тіглатпаласар III (745-727 до н. е.) зміцнив військо, перевівши його на державне утримання, а розорених вільних землеробів наділив землею і зобов'язав виконувати військову повинність. Населення завойованих країн він почав залучати до війська і масами переселяв до інших районів своєї держави.

Основою господарства в Ассирії стала експлуатація посаджених на землю рабів, більшість з яких залишалась у власності держави. Тіглатпаласар вів запеклі війни з Урарту. Витіснивши урартів з Сирії, військо Ассирії зробило глибокий рейд у район Вірменського нагір'я, спустошило країну і мало не захопило столицю Урарту — Тушпу.

Ассирія підкорила Ізраїльське царство і Дамаск, встановила унію з Вавилонією. Саргон II (722-705 до н. е.) продовжував завойовницьку політику. За Асаргаддона (680-669 до н. е.) Ассирія на короткий час завоювала Єгипет. Зенітом могутності Ассирії було царювання Ашшурбаніпала (669-627 до н. е.), та вже в 650-620-х почалося її ослаблення. Повстання поневолених народів розхитували багатоплемінну рабовласницьку державу. Вавилонія, яка 626 до н. е. відокремилась від Ассирії, об'єднавши сили з Мідією, завдала Ассирії нищівних ударів.

Під кінець VII ст. до н. е. завойована Мідією та Вавилонією і приєднана до Нововавилонської держави. Щоб взяти столицю — Ніневію, халдеї перегородили річку Тигр і спустили во́ди на місто. Цар Сін-шар-ішкун, щоб не бути взятим у полон, підпалив свій палац й кинувся у вогонь (612 до н. е.).

У 605 до н. е. Ассирія перестала існувати, основні міста було зруйновано.

Галерея

• 
  Ассирійські воїни
• 
  Ассирійський лучник
• 
  Ассирійські воїни повертаються з перемогою
• 
  Ассирійці заживо здирають шкіру з полонених
• 
  Ассирійський вершник переслідує переможених арабів
• 
  Ассирійський напад на місто із застосуванням лучників та колісного тарану, 865-860 до н. е.
• 
  Єгу, цар Ізраїлю, вклоняється царю Ассирії Шульману-ашареду III, 825 до н. е.
• 
  Рельєф із зображенням полювання на левів з Північного палацу Ніневії, 645-635 до н. е.
• 
  Юдейські полонені, забрані в рабство ассирійцями після облоги Лачіша в 701 до н. е.
• 
  Жорстока кампанія Ашурбаніпала: спалення столиці Еламу Суз, зображення на рельєфі, 647 до н. е.
• 
  Крилатий бик з Хорсабаду, Лувр
• 
  Крилатий бик з Хорсабаду, Лувр
• 
  Залишки брами Ададу Ніневії зі слідами дуже невдалої і незакінченої реконструкції
• 
  Ассирійський прапор (з 1968)
• 
  Мапа розселення ассирійців

Див. також

• Асирійське мистецтво
• Правителі Ассирії
• Ассирологія
• Ассирійська література

Література

• З. Косідовський. Коли Сонце було богом. — К.: Держлітвидав, 1963
• Шалагінова О. І., Шалагінов Б. Б. Історія Стародавнього світу. — К.: Зодіак-ЕКО, 1994
• Логвин Ю. Про діяння Гільгамеша / «Дерево пам'яті». Кн. укр. іст. оповід. — К.: Веселка, 1991
• Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения, т. 21. М.—Л., 1929, с. 483—484, 493—496;
• Тураєв Б. О. Історія Стародавнього Сходу, т. 1 — 2. К.—X., 1938;
• Всемирная история. В 10 т., т. і. М., 1955.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

• Ассирія [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
• БСЭ — Ассирия [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Encyclopedia Britannica — Assyria (Ancient kingdom, Mesopotamia) [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
• Encyclopedia Britannica — History of Mesopotamia (Historical region, Asia): Mesopotamia to the end of the Achaemenian period (The Kassites, the Mitanni, and the rise of Assyria) [Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)

1. The National Terminology Database for Irish — 2006.
   d:Track:Q5463833