Населення Камбоджі. Чисельність населення країни у 2015 році становила 15,708 млн осіб (69-те місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність камбоджійців стабільно збільшувалась, народжуваність 2015 року становила 23,83 ‰ (61-ше місце у світі), смертність — 7,68 ‰ (108-ме місце у світі), природний приріст — 1,58 % (76-те місце у світі) .
Народжуваність у Камбоджі, станом на 2015 рік, дорівнює 23,83 ‰ (61-ше місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,6 дитини на одну жінку (75-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 50,5 % (станом на 2011 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 22,8 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2010 рік)[1].
Смертність у Камбоджі 2015 року становила 7,68 ‰ (108-ме місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,58 % (76-те місце у світі)[1].
Вікова структура
Середній вік населення Камбоджі становить 24,9 року (156-те місце у світі): для чоловіків — 24,2, для жінок — 25,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 64,14 року (180-те місце у світі), для чоловіків — 61,69 року, для жінок — 66,7 року[1].
Камбоджа середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 20,7 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,65 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Пномпень (столиця) — 1,731 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,32 ‰ (129-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: буддизм (державна релігія) 96,9 %, іслам — 1,9 %, християнство — 0,4 %, інші — 0,8 % (станом на 2008 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 77,2 % дорослого населення (віком від 15 років): 84,5 % — серед чоловіків, 70,5 % — серед жінок[1].
Державні витрати на освіту становлять 2 % ВВП країни, станом на 2013 рік (152-ге місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 11 років, для хлопців — до 11 років, для дівчат — до 10 (станом на 2012 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,17 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,7 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,7 % ВВП країни (127-ме місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 50,04 ‰ (36-те місце у світі); хлопчиків — 56,69 ‰, дівчаток — 43,11 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 161 випадків на 100 тис. народжень (45-те місце у світі)[1].
2014 року було зареєстровано 74,6 тис. хворих на СНІД (49-те місце в світі), це 0,64 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (59-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 2,6 тис. осіб (49-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 2,9 % (183-тє місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 23,9 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 69,1 % в сільській місцевості; загалом 75,5 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 88,1 %, в сільській місцевості — 30,5 %, загалом по країні — 42,4 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2006 рік, дорівнює 2,18 км³ на рік, або 159,8 тонни на одного мешканця на рік: з яких 4 % припадає на побутові, 2 % — на промислові, 94 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 55,6 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 49,2 %; частка осіб похилого віку — 6,4 %, або 15,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 17,7 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 2 %, верхній дециль — 28 % (станом на 2013 рік)[1].
Станом на 2013 рік, у країні 9,9 млн осіб не має доступу до електромереж; 34 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 97 %, у сільській місцевості — 18 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 2,985 млн унікальних інтернет-користувачів (124-те місце у світі), що становило 19 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2012 року становили 7,974 млн осіб (61-ше місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 48,7 %; промисловість і будівництво — 19,9 %; сфера послуг — 31,5 % (станом на 2013 рік)[1]. Безробіття 2013 року дорівнювало 0,3 % працездатного населення, 2012 року — 0,2 % (1-ше місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 0,5 %, серед юнаків — 0,7 %, серед дівчат — 0,4 % (130-те місце у світі)[1]. Дані відображають лише офіційну статистику, реальний рівень безробіття значно вищий за офіційний.
Обіг наркотичних засобів тісно пов'язаний з держслужбовцями, військовими і поліцією; обмежене виробництво метамфетамінів; країна уразлива до відмивання грошей через великі обсяги готівки в обігу й прозорі державні кордони[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Кампучия // Страны и народы. Зарубежная Азия. Юго-Восточная Азия / Редкол. : П. И. Пучков (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1979. — 303 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.