28 січня — У Франківському драмтеатрі повідомляють про відкриття простору для митців різних напрямків і початок створення центру креативних індустрій[1][2]
1 лютого — IV Всеукраїнська театральна фестиваль-премія GRA оголосила склад експертної ради, до якої увійшли[3]:
Юлія Бентя (м. Київ) — музикознавиця, архівістка, музична і театральна критикиня, відповідальна редакторка часопису «Критика»;
Ганна Веселовська (м. Київ) — театрознавиця, доктор мистецтвознавста, професор, керівниця напряму експертно-аналітичної діяльності НСТДУ;
Анастасія Гайшенець (м. Київ) — театрознавиця, театральний критик і менеджер, керівниця напряму «Перформативні мистецтва» Українського інституту;
Роман Лаврентій (м. Львів) — театрознавець, старший викладач кафедри театрознавства та акторської майстерності факультету культури і мистецтв ЛНУ імені Івана Франка, куратор щорічної науково-практичної студентської театрознавчої конференції;
Віктор Рубан (м. Київ) — перформер, танцівник, хореограф-дослідник, куратор і засновник Ruban Production ITP Ltd;
Ольга Стельмашевська (м. Київ) — голова Експертної ради — культуролог, журналіст, PR-менеджер, організатор культурних проектів, медіа-куратор мистецьких акцій та фестивалей;
Юлія Сущенко (м. Одеса) — культуролог, журналіст, PR-менеджер, організатор культурних проектів, медіа-куратор мистецьких акцій та фестивалів, культурний оглядач видання «Одесская жизнь»[4];
Юлій Швець (м. Київ) — театрознавець, журналіст, спеціаліст навчально-культурологічної лабораторії у Національному Університеті «Києво-Могилянська академія», журналіст у друкованому виданні «Кіно-Театр».
Перший театр у Львові організував цілодобовий марафон вистав. З 18 години 19 березня й до вечора 20 березня на двох сценах театру було зіграно вісім вистав підряд. Між виставами відбувалися літературні читання[5]
27 березня — Всесвітній день театру в Україні пройшов під час локдауну у більшості міст, вперше глава держави «забув» і не привітав митців, проте професійне свято столичні майстри відсвяткували акцією «Київ — місто театральне». «Скорботний» настрій театральної спільноти портал «Театральна риболовля» зафіксував фразою «Бордерлайновий День театру»[7][8][9].
травень — Визначено переможця у конкурсі на проєкт створення «Roshen Concert Hall» — бюро «Snohetta» (Норвегія). Концерт-хол із великою акустичною концертною залою на 1800 глядачів і камерною залою на 400 глядачів заплановано відкрити на місці київського будинку культури ім. Корольова у 2025 році. Ідея започаткована компанією «Рошен» та Фондом Порошенка[12][13]
10 травня — започатковано новий Незалежний музичний театр «057» (м. Харків). Керівник і режисер-постановник – Олександра Блинкова[14]
1 липня — Відбулася презентація розробленої в Україні технології використання доповненої реальності (AR) разом з живими подіями або відеоконтентом — проєкт «ALTstage: Крок з екрану»[20][21][22][23]
У Дніпровського драматичного театру «Віримо!» триває процес пошуку власного приміщення. Шанувальники театру створили на платформі електронної демократії петицію «Власне приміщення для театру „Віримо!“»[31], яка зібрала 3000 голосів. Петиція потрапила на розгляд в сесійній залі, яка була підтримана голосами дніпровських депутатів[32].
серпень — до 30-річчя Незалежності України протягом двох місяців країною курсуватиме артпотяг «ГогольTRAIN» між містами (Одеса, Кам'янець-Подільський, Херсон, Харків, Львів, Дніпро) і фестивалями (12-й Одеський міжнародний кінофестиваль, Respublica FESTest, Dream ГогольFest в Херсоні, Parade-fest в Харківі, Форум Видавців у Львові, DniPro ГогольFest у Дніпрі)
13 жовтня — про заснування «Театр Драматургів» оголосила команда 20 українських авторів, які об’єднались для створення театру, в центрі якого буде текст. Драматурги-засновники: Павло Ар'є, Олена Астасьева, Ігор Білиць, Наталя Блок, Андрій Бондаренко, Наталка Ворожбит, Ірина Гарець, Юлія Гончар, Олена Гапєєва, Оксана Гриценко, Тетяна Киценко, Анастасія Косодій, Максим Курочкін[ru], Лєна Лягушонкова, Євген Марковський, Ольга Мацюпа, Катерина Пенькова, Оксана Савченко, Людмила Тимошенко, Віталій Ченський. Фундатор, продюсер, директор — Дмитро Сімонов[36]. Відкриття театру відбулося 5 грудня 2021 року перформативними читаннями альманаху «Крик» (три тексти драматургів-засновників)[37][38]
1 листопада — VIII З'їзд Національної спілки театральних діячів України у київському Будинку Актора. У порядку денному: звіт голови НСТДУ за п'ть років, виступи представників регіональних театральних відділень, вибори голови НСТДУ, внесення змін до старту НСТДУ, згідно зі змінами в українському законодавстві. Головою спілки одноголосно переобрано Богдана Струтинського.
10 листопада — свій перший сезон за кордоном, в Києві відкриває Білоруський Сучасний Художній Театр (СХТ) під керівництвом Володимира Ушакова. Сезон розпочали виставою «Колишній син» за романом білоруського автора Саші Філіпенка[ru][39][40][41].
Мелітопольським центром природного землеробства виведено новий сорт яблук «Галина Яблонська» (директор центру Тетяна Володимирівна Герасько, селекціонер Галина Миколаївна Толстик). В серпні 2021 року було зібрали перший урожай яблук, названий на честь народної артистки України Галини Яблонської.
10 березня — Спілка концертної індустрії України (СКІУ) випустила статтю, у якій висунала звинувачення на бік Українського культурного фонду у порушенні власних правил видачі грантів[47] У понеділок, 15 березня зворотню відповідь публікує УКФ, в якому відкидає звинувачення[48].
22 березня — Оголошення претендентів кандидатів на посаду Виконавчого директора УКФ: В'ячеслав Жила, Станіслав Которобай, Леся Миськів, Сергій Міранков, Анастасія Рагімова, Жанна Румко, Юлія Савостіна, Олег Соснов, Юлія Федів, Вікторія Шторм[49];
23 березня — Юлія Федів, перший виконавчий директор Фонду зняла свою кандидатуру з учасників конкурсу[50]. Суспільне організувало публічну дискусію про вибори виконавчого директора УКФ на діджитал-платформах: фейсбук та ютуб-сторінках Суспільне Культура та в телеефірі UA: КУЛЬТУРА. З усіх запрошених кандидатів та кандидаток на посаду виконавчого директора УКФ, погодився прийти та відповісти на запитання глядачів, модераторів та експертів В'ячеслав Жила[51];
24 березня — Засідання Наглядової ради Українського культурного фонду з конкурсного добору на посаду Виконавчого директора УКФ, за результатами якого не відбувається перемога (В'ячеслав Жила, Леся Миськів, Сергій Міранков та Жанна Румко — по 0 голосів; Станіслав Которобай, Юлія Савостіна та проти всіх — по 1 голосу; Олег Соснов — 2 голоси; Анастасія Рагімова — 4 голоси), і призначається наступний добір кандидатів[52][53].
9 квітня — Голова Наглядової Ради Українського культурного фонду Михайло Захаревич складає повноваження за власним бажанням. Серед кандидатур на посаду Голови Фонду названі Лариса Мудрак (громадська діячка, медіаекспертка, публіцистка), Лариса Латипова (виконавча директорка Асоціації випускників «Аспен-Україна») та Лілія Млинарич (засновниця Koktebel Jazz Festival, продюсерка)[54].
14 квітня — Оголошено ім'я нової Голови Наглядової Ради Українського культурного фонду — громадська діячка, медіаекспертка, публіцистка Лариса Мудрак
19 квітня — Оголошення претендентів кандидатів другого конкурсу на посаду Виконавчого директора УКФ: Владислав Берковський, Анна Брагіна, Юлія Гершун, Наталія Гордіюк, Олександр Журавчак, Анна Катруліна, Олександр Кійченко, Микола Кужельний, Наталія Кучменко, Леся Миськів, Сергій Міранков, Роман Негрієнко, Ірина Осадча, Дарія Пушкарьова, Анастасія Рагімова, Жанна Румко, Вікторія Снєгур, Олег Соснов, Оксана Стебельська[55][56].
27 квітня — Засідання Наглядової ради Українського культурного фонду з конкурсного добору на посаду Виконавчого директора УКФ, за результатами якого переможцем стає Владислав Берковський із результатом 6 голосів[57][58]
Карантин
З 8 до 24 січня включно в Україні діють посилені карантинні обмеження. Відповідно до постанови «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19» робота театрів — заборонено[59][60]. Театри працюють в репетиційному режимі[61]
Театри на карантині почали робити кіноверсії своїх вистав та освоювати продаж квитків на театр онлайн[62]
З 1 листопада Київ входить до червоної зони, слідом за іншими областями — Дніпропетровською, Одеською, Херсонською іншими. Робота театрів частково препинена, частково грають вистави за умови вакцинації всіх артистів та наявності сертивікату вакцінації у глядачів[63].
Театр, ЗМІ та блогосфера
жовтня — Видавничий дім «Антиквар» заявиви про відновлення журналу для професійної театральної спільноти «Український театр» — передбачено друковану версію та створення сайту «Український театр» (головна редакторка — театрознавець Христина Срібняк)[64].
20 грудня відбулася дискусійна зустріч «Привид критики або як ми перетравлюємо мистецтво» в якій взяли участь: Анастасія Гайшенець, театральна критикиня, керівниця перформативних програм Українського інституту; Олександр Лебедєв, перформер, учасник групи TanzLaboratorium; Мар’яна Матвейчук, авторка текстів про мистецтво; Ілля Разумейко, композитор, режисер; Віктор Рубан, хореограф, дослідник танцю; Ірина Чужинова, театрознавиця, кандидатка мистецтвознавства; Павло Юров, режисер, драматург[68]
Театральні виставки
24 лютого — 30 квітня 2021 року — виставка «Театральні строї Богдана Поліщука» в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України. Сценограф та режисер Богдан Поліщук зібрав дещо зі свого доробку — ескізи з вистав Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, Національного драматичного театру ім. Марії Заньковецької, Івано-Франківського національного академічного музично-драматичного театру ім. Івана Франка, Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса, Першого українського академічного театру для дітей та юнацтва, Українського малого театру[69][70]
27 травня — 14 червня 2021 року — авторська експозиція Fashion&Profession, присвячена взаємовпливу моди та професії в (ТРК «Проспект»). Серед представників різних професій представлені актори київських театрів Юрій Радіонов та Шорена Шонія-Радіонова[71][72][73][74]
??? — 26 листопада 2021 року — виставкова програма «Театр без театру» Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України — проєкт Федора Александровича та Ольги Данилюк «Візит до Мінотавра»[75]
листопад 2021 року — проєкт Музею театрального, музичного та кіномистецтва України«Open Kurbas: цифрова колекція» — колекція оцифрованих 12 тисяч музейних предметів та створених двомовний (українсько-англійський) сайт із відкритим доступом до колекції пам’яток, пов’язаних із діяльністю режисера Леся Курбаса[76]
У Львівському театрі ляльок провели реставраційні роботи з візновлення вітражу, якому понад 100 років. Над реставрацією працювали майже півтора місяця. Вітраж складається з понад 60 окремих квадратних і трикутних елементів[78].
11 березня — 10 років виставі «Наташина мрія» Ярослави Пулінович (реж. Стас Жирков) — прем'єра відбулася 27 лютого 2011 року у Київському незалежному театрі «Відкритий погляд», згодом була перенесена на сцену театру «Золоті ворота». 11 березня 2021 — зіграна 110-а вистава
планується встановлення меморіальної дошки на фасаді будинку на вулиці Заньковецької 3/1 за зверненням благодійної організації «Благодійний фонд «Богдана Ступки»[95]
28 жовтня Кабінет Міністрів України затвердив плани заходів з відзначення 80-річчя від дня народження Богдана Ступки, який передбачає з державного бюджету 2 000 000 грн, й на час підписання вже є частково реалізованим (у документі йдеться про «встановлення меморіальної дошки-горельєфа», яка встановлена силами БО «Благодійний фонд Богдана Ступки»)[98]
19 — 21 листопада — Перший Міжнародний мистецький фестиваль «КОД СТУПКИ» за участі вистави «Кінець гри» Роберта Стуруа Грузинського театру ім. Шоти Руставелі, Тбіліського колективу «ХОРАЛ», хору В’єровки та сучасного колективу DUDU Band
7 грудня — Археологічна опера CHORNOBYLDORF композиторів Романа Григоріва та Іллі Разумейка увійшла до шести найкращих опер та музично-театральних перформансів світу за версією конкурсу Music Theater Now — конкурс, започаткований Міжнародним інститутом театру та Роттердамським оперним фестивалем, за підтримки провідних оперних фестивалів світу, вибір робиться з 500 нових вистав із 50 країн світу кожні три роки[117][118]
Проєкт «Театральне вікно до Європи», суть якого у практичному знайомстві українських студентів театральних вишів із різноманіттям напрямків та шкіл (ініціатор проєкту — Дмитро Терновий, актор і драматург «Театру на Жуках», м. Харків)[123]
Театральні скандали
1 березня Євген Лавренчук, головний режисер Одеського національного академічного театру опери та балету повідомив про скоєння на нього напад в Одесі. Невідомі били режисера по обличчю та голові, в результаті чого отримано різане поранення[124][125][126]. Вже 2 березня виходить розлоге інтерв'ю Лавренчука журналісту Олегу Вергелісу[127]. Одеська опера публікує своє трактуванні історії та пригадує подробиі минулорічного побиття[128], за матеріалами театру виходить низка публікацій[129][130]. Того ж дня Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка публікує заяву про отримання листів (анонімних та за підписами шанованих митців) «із закликами в жодному разі не нагороджувати Євгена Лавренчука, головного режисера Одеського національного академічного театру опери та балету, за його постановку «Травіати» Дж. Верді» та звертають увагу на «не пов’язаних між собою адрес містять більш-менш однакові аргументи подекуди однаковими словами»[131][132]. Протягом 3 березня вийшла програма «Ми з Ігорем Покровським» на каналі «Медіа-Інформ» з гостями в студії Надією Бабіч (в.о. генеральної директорки Одеського національного академічного театру опери та балету) та В’ячеславом Чернухо-Волічем (головний диригент театру)[133]. Із підтримкою Євгена Лавренчука виступив директор Польського театру у Познані, очільний Національний Інститут Театру у Польщі Мацей Новак[pl][134], аналіз ситуації в своїй статті на сторінках газети «День» робить Ольга Стельмашевська[135]. Матеріали–розслідування вийшли на порталах Yabl[136], «Театральна риболовля»[137], «ЛІГА.net»[138] та інших[139].
березень — Голова Харківської обласної державної адміністраціїАйна Тимчук зробила заяву про те, що середня зарплата в закладах культури становить 16,5 тисяч гривень, що не відповідає дійсності. Заява, накладена на відсутність виплат спровокували працівників театрів Харкова до ініціації мітинга[140][141][142] Під стани ХОДА представники театрів вийшли 22 березня. В акції взяло участь близько 200 людей. Використовувалися плакати із надписами «Борітеся — поборете», «Театр — зброя, тому за нього треба боротися», «До театру традиційно йдуть почути правду», «Мистецтво врятує»[143]. Із рефреном «тидищ! де мої 16,5 тищ?» записали та випустили аудіотрек на підтримку акції[144][145]. Протест продовжився й до Всесвітнього дня театру 27 березня (на майдані Свободи біля ХОДА пройшов музичний «Тидищ! Концерт» за участі музикантів «Bud'more», «Dостоевсkий FM», Олега Каданова, Бориса Севастьянова, Міська Барбари, «П@П@ Карло»), й 12 квітня[139][146]
У Херсоні у театрі імені Миколи Куліша до професійного свята Дня театру влаштували «закриту вечірку» для своїх, під час проведення якого порушувалися карантинні вимоги, дефелювали напівоголені дівчата та у режимі аукціону зібрали 200 тисяч гривень[139][147][148]
22 квітня режисер-постановник Львівського театру ім. Марії ЗаньковецькоїОрест Огородник повідомив, що, за рішенням гендиректора театру Андрія Мацяка, з репертуару прибрали всі його вистави[149]. За уточненнями прес-служби театру інформація не відповідає дійсності — вистави «Криза», «Останній гречкосій», «Соло для мідних труб» продовжують знаходитися у діючому репертуарі театру[150]. При цьому театр відмовився від подальших послуг Огородника як драматурга.
У серпні опинився в центрі скандалу у зв'язку з отриманням на свою адресу одночасного звинувачення з боку кількох жінок у домаганнях опинився актор Володимир Талашко. Театральний критик і сценарист Богдан Панкрухін 8 серпня 2021 оприлюднив допис у фейсбуці з розповідями двох конкретних дівчат[151][152]. Пізніше з'явилися подібні звинувачення від інших молодих жінок. Актора звинуватили його студентки та колишні абітурієнтки (запрошення додому під приводом допомоги в навчанні чи влаштуванні до вишу, фотографування оголеною, цілування), а також журналістка, що стверджує про приставання під час інтерв'ю. За словами журналістки Яніни Соколової, яка свого часу вчилася в інституті Карпенка-Карого, такі випадки у виші не є поодинокими. Міністр культури та інформаційної політикиОлександр Ткаченко у своєму коментарі зазначив, що започатковано службове розслідування. Володимир Талашко всі звинувачення відкидає[153][154][155]. Згодом, Володимир Талашко написав заяву за власним бажанням й припинив викладання в університеті. Його кейс став прецедентом офіційного розслідування харасменту у творчому виші із успішною його розв'язкою[156]. Відповідно до запиту «Інтерфакс — Україна», у січні 2023 року у нацполіції заявили, що не встановили обставин, які можуть свідчити про сексуальні домагання до студенток із боку викладача Володимира Талашка в Київському національному університеті театру, кіно та телебачення ім. І. Карпенка-Карого[157].
По допрем'єрному показу нової вистави «Три сестри» у Харківському театрі ім. Олександра Пушкіна вийшла розгромна рецензія театрального критика Олександра Аннічева. За твердженням режисера Олександра Середіна, рецензія стала причиною рішення не вводити виставу до репертуару театру, а в.о. керівника надала рекомендації щодо внесення змін у вестиву. Режисер відмовився від змін й написав заяву на звільнення. Також заяви написали актори театру Олег Маковейчук (грав Андрія Прозорова) та Аріна Колесніченко (грала Ірину)[158][159]. Наступними днями з'явився коментар в.о. директора театру ім. Пушкіна Олени Ткаченко, яка заперечувала твердження про наявність цензури в театрі, й називає причиною звільнення Олександра Середина небажання ним «дотримуватися трудової дисципліни, елементарної субординації». Зокрема наводиться приклад знятого з ролі Федотика актора Олексія Петровича[160].
У супроводу гучного скандалу пройшов конкурс на посаду художнього керівника Київського академічного театру юного глядача на Липках. По аналогії із конкурсом 2016 року, колектив виступив під гаслом «Не віднімайте театр у дітей» проти будь-яких змін театру, яким із 1991 року керував Віктор Гирич. Соціальні мережі та ЗМІ наситилися емоціними виплесками безаргументованих звинувачень[164][165][166]. Сюжет у випуску «Факти» на «ICTV» складається із низки не підтверджених фактів[167]. Дія контракту Віктора Гирича сплив 21 вересня, й вже з 22-го вступив на посаду новий керівник — В'ячеслав Жила[168]. Збір трупи із новим керівником театру відбувся 28 вересня, під час якого було оголошено плани роботи, найближчі постановки та вектор розвитку театру[169].
Конкурс з добору на посаду керівника Кіровоградського академічного українського музично-драматичного театру ім. Марка Кропивницького мав відбутися 17 серпня, проте обидва здобувачі (Ігор Спінул та Євген Курман) напередодні відізвали свої заяви, й Кіровоградська обласна рада повторно оголосила конкурс[170]. Документи на конкурс подали три кандидати, мотиваційний лист одного з них, Олексія Дорошева, один в один збігається із мотиваційним листом Ігоря Спінула з попереднього подання[171]. Під час конкурсного засідання на питання про співпадіння, кандидат Дорошеву зауважив про подібність бачень, позицій, та й загалом, він-де цю програму «декларував, писав і провадив ще 30 років тому»[172]. По завершенню конкурсного етапу відбулася низка подій, в яких робилася спроба розібратися в ситуації: етер на «Суспільне Кропивницький»[173], прес-конференцію провів Сергій Компанієць[174][175], взяв участь з обговорення у медійних проєктах[176].
У вересні на конкурсі на посаду директора — художнього керівника Київського камерного театру «Дивний замок» перемогла Аліна Чуєшова, після чого незгодна попередня адміністрація театру розпочала скандальну процедуру байкотування рішення та оскарження його у судовому порядку. У грудні відбулася примирна зустріч, яка конфлікту так і не зарадила[177]
Протягом 2021 року українські театри випустили понад 400 прем’єр[178].
Початок року з урахуванням карантинних обмежень – виходило по 10-20 нових вистав. Піковим місяцем видався травень – понад 70 прем’єр.
До вшанування ювілею Лесі Українки, протягом року вийшло понад 20 вистав, пов’язаних з її іменем – за мотивами творів або біографічних.
Фестивалі, театральні школи, форуми
січен — Театральний експертний рейтинг «Київський рахунок» визначив кращі українські вистави 2000-х (в опитуванні взяли участь 15 експертів: Олег Вергеліс, Віталій Жежера, Ганна Веселовська, Ганна Липківська, Майя Гарбузюк, Яна Партола, Юлія Бірзул, Ірина Чужинова, Олена Мигашко, Юрій Володарський, Ельвіра Загурська, Людмила Олтаржевська, Марина Котеленець, Алла Підлужна)[179]
13 березня — 6 червня — Всеукраїнський театральний фестиваль «Чехов фест» (м. Суми)[180]
22 — 28 березня — III Відкритий театр-фест «Персонажі» (м.Бердянськ)
27 березня — 1 квітня — VII Міжнародний фестиваль комедійного мистецтва «ГаШоТю»
1 — 3 квітня — ІІ Всеукраїнський фестиваль комедії та естрадного гумору «ШтрикАло» (м. Кам'янець-Подільський)
18 — 26 квітня — VIII Міжнародний фестиваль українського театру «Схід-Захід» (пол.«Wschód-Zachód») (онлайн) (м. Краков, Польща)[182]
23 — 30 квітня — Фестиваль монодрам «Відлуння — 2021» (онлайн) (м. Хмельницький)[183]
24 — 29 квітня — II Міжнародний фестиваль фізичного театру «Mime Wave Festival» (онлайн): міжнародна та українська програми (м. Амстердам)[184]
14 — 16 травня — XIII Всеукраїнський фестиваль «Театральна легенда» ім. Михайла Силаєва (м. Краматорськ)[185][186]
28 — 30 травня — II Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва ГогольFest STARTUP-2021 (м. Маріуполь)[187]
1 червня 2021 — 31 травня 2022 — Міжнародний театральний фестиваль камерних вистав AndriyivskyFest. II «Незалежні» (Київський академічний театр «Колесо», м. Київ)
5 — 6 червня — І Всеукраїнський театральний фестиваль для дітей та молоді «Маленький Принц» (м. Ірпінь)
25 червня — 3 липня — XXVI Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «Від Гіпаніса до Борисфена» — фестиваль аматорських театральних колективів та студій (м. Очаків)
HeadLiner — «Майтсер та Маргарита» (Полтавський театр Миколи Гоголя)
Гран-Прі — «Нація» (Івано-Франківський театр ім. Івана Франка)
1 місце — «Пливе човен, казок повен» (Рівненський театр ляльок)
2 місце — «СуперСтар» (Олексій Красних, Київ); «Не плачте за мною ніколи» (Копродукція Херсонського театру Миколи Куліша та Київського театру Івана Франка)
3 місце — «Іра» (Івано-Франківська філармонія Іри Маланюк)
Приз глядацьких симпатій — «Однокласники» (Театр «Віримо», Дніпро)
Спеціальний приз директора фестивалю — «Час Плине» (Художній театр «Революційна 13», Кривий Ріг)
Номінація «Кращий акторський дует» — Марія Кабакчей та Ганна Мілешина у виставі «Две.Рь» (Театру на Чайній, Одеса)
Номінація «Краща актуальна вистава» — вистава «Чуваки не святкують або UKRAINIAN» (Театр «Ампулка», Харків)
Диплом за участь: вистава «Золотий полудень» (Вокально-театральна студія «Голос Джельсоміно», Одеса); вистава «Крапля Таланту. Монологи» (Театр палацу культури Тараса Шевченка, Ізмаїл); вистава «Хто він?» та «Тітонька на мільйон» (Чортківський театр Панаса Карабіневича)
3 — 9 липня — Фестиваль оперного мистецтва та класичної музики «Опера в мініатюрі» (м. Кам’янець-Подільський)[197]
11 — 15 серпня — Фестиваль-лабораторія ідей актуального театру «iStage» (проект культурно-мистецьких ініціатив «Діалог мовою мистецтва», м. Маріуполь)[198]
8 — 9 жовтня — Драматургічний фестиваль «Тиждень актуальної п’єси» (м. Київ) (презентація результатів лабораторії Тиждень DRAMLAB/ NEO):[229][230]
Павло Коломієць («Black Label»), Діана Меркулова («Полярний ведмідь»), Поліна Пушкіна («Ава точно»), Лєна Кудаєва («Щоденник відмінниці»), Дарія Сємєчкіна («Як у житті»), Олена Шевченко («Не про ковід»), Віктор Сабалдашов («Всі бариги попадають в рай»), Олексій Паляничка («Не було такого»), Ростислав Шпиця («Пох ор они»).
8 — 10 жовтня — Всеукраїнський фестиваль аматорського театру «АКТ Другий. Урбаністичний» (м. Хмельницький)[231]
14 жовтня — VIII Конкурс україномовних п’єс «Драма.UA»[232]
14 — 17 жовтня — VII Відкритий фестиваль-конкурс аматорських театральних колективів «Комора» (м. Кам’янець-Подільський)[197]
22 — 24 жовтня — I Відкритий фестиваль театрального мистецтва «Театральна осінь» (м. Ковель)[235][236][237]
29 — 31 жовтня — ІІІ Фестиваль драматургії любові і бобра «Липневий МЕД (м. Київ)
6 — 13 листопад — Міжнародний фестиваль сучасного танцю «Танець, який ми обираємо» (м. Київ, Одеса)
19 — 21 листопад — I Міжнародний мистецький фестиваль «Код Ступки» (м. Київ) — показ вистави Національного грузинського театру ім. Шота Руставелі «Кінець гри», спецпоказ «Ступка: ретроспектива», спільна виставка робіт художників України та Грузії[238][239][240]
22 — 28 листопада — VIII Фестиваль осінніх театральних вечорів «Зірковий листопад в Закарпатті» (Мукачівський драматичний театр)
9 — 10 грудня — V Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «Мім-Сесія» (Криворізький театр музично-пластичного мистецтва «Академія руху», м. Кривий Ріг)[242]
«Оригінальне вирішення теми представлення мистецтва пантоміми» — студентський театр «МІМ-АРТ Лабораторія» Київської муніципальної академії естрадно-циркового мистецтва (керівник — Наталя Ужвенко)
«Краще режисерсько-хореографічне вирішення» — «Буратіно» (реж. Андрій Романов, балетм. — Дар’я Жужура) Запорізького муніципального театру танцю
«Краща чоловіча роль» — Євген Сокольченко за роль Джакомо Казанови у виставі «Казанова» (реж. Євген Сокольченко) Миколаївського академічного художнього драматичного російського театру
«Кращий акторський дует» — Олександра Тарновська та Микола Левченко за гру у виставі «Осінній рок-н-рол» Херсонського академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша
«За високу майстерність і сценічну культуру» — Лариса Кадирова за майстер-клас-виставу «Не плачте за мною ніколи» Національного драматичного театру імені Івана Франка
Гран-прі — пластична драма «Пейзаж» (реж. Сергій Бєльський) Криворізького академічного міського театру музично-пластичних мистецтв «Академія руху»
11 — 14 грудня — III «Фестиваль сучасної драматургії. Інсценівки» в рамках Лабораторії драматургії Національної спілки театральних діячів України (м. Київ)
12 — 18 грудня — ХІ Фестиваль аматорських театрів «Маріуполь театральний» (м. Маріуполь)[243][244]
11 грудня — І Відкритий фестиваль аматорського театрального мистецтва «Галицьке люстро» (м. Червоноград)[245][246]
Гран-прі — Зразкова театр-студія «Бешкетники» Луцького Палацу культури
«Режисерсько–постановочна група» — група Мукачівського драматичного театру (вистава «Поліанна», реж. Євген Тищук);
«Актор (за найкраще втілення сценічного образу)» — Микола Карпенко (за роль козака Василя, Хоми Прута та коваля Вакули у виставі«Вечори на хуторі або билиці про вічне», Закарпатський академічний обласний театр ляльок)
«Актриса (за найкраще втілення сценічного образу)» — Лілія Приходько (за роль тітоньки Полі у виставі «Поліанна», Мукачівський драматичний театр)
«Актор/актриса (за найкраще втілення сценічного образу у виставі для дітей)» — Павло Проданюк (за роль хлопчика-ангела у виставі «Казка про лад», Закарпатський академічний обласний театру ляльок)
«Критик-театрознавець» — Василь Андрійцьо (керівник проекту), Михайло Микулець, Олеся Чепелюк та Василь Снітар за видання «Хуст — столиця Карпатської України — місто театральне»
Номінація «За вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва» — українська акторка театру та кіно, громадський діяч, Народна артистка України — Раїса Недашківська;
Номінація «Подія року» — проєкт «Театр 360 градусів» (автори та продюсери проєкту — Даша Малахова та Наталія Чижова) за інноваційний культурний проєкт зі створення відеоверсії театральних постановок з використанням різних технологій і спецефектів, що доповнюють сюжет вистави;
Номінація «Спеціальна премія» — театр «Актор» за пошуки нових засобів залучення глядачів до ігрової природи театру (директор — художній керівник В’ячеслав Жила;
Номінація «Кращий народний театр» — Народний студентський театр «Березіль» Національного університету біоресурсів і природокористування України за виставу «Моя професія сеньйор з вищого світу або Мільйон у весільному кошику» (художній керівник та режисер Наталія Тітенко).
20 — 26 листопад — IV Всеукраїнський театральний фестиваль-премія «GRA» (м. Київ)
Прийом заявок завершився 15 березня[263] Оргкомітет оголосив 89 вистав, які пройшли технічний відбір[264][265][266]. До лонг-листу увійшли 30 вистав[267][268]. В оголошеному 15 липня шорт-листі — 12 вистав у 6 номінаціях[269]. Показ вистав-фіналістів відбувається онлайн з 20 листопада до 2 грудня[270]. На церемонї нагородження 4 грудня переможцями стали[271][272][273][274]:
За найкращу драматичну виставу — «Це дитя» (Закарпатський обласний угорський драматичний театр, м. Берегове);
За найкращу виставу камерної сцени — «Філоктет. Античний рейв» (Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки);
За найкращу виставу для дітей — «А хай то качка копне» (Тернопільський академічний обласний театр актора і ляльки);
За найкращу музичну виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу — «Лис Микита» (Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької);
За найкращу хореографічну/балетну/пластичну виставу — «VIÑO» (Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра);
За найкращу пошуково-експериментальну виставу — «Чорнобильдорф» (PORTO FRANKO, NOVA OPERA);
За найкращу хореографію — Христина Слободянюк за виставу «Чорнобильдорф»;
За найкраще музичне рішення вистави — Роман Григорів та Ілля Разумейко за виставу «Чорнобильдорф»;
За найкращу сценографію — Роман Григорів та Ілля Разумейко за виставу «Чорнобильдорф»;
За найкращу чоловічу роль — Василь Сидорко за роль Ероса у виставі «Філоктет. Античний рейв»
За найкращу жіночу роль — Оксана Цимбаліст, за роль Афродити у виставі «Філоктет. Античний рейв»
За найкращу режисерську роботу — Роман Григорів та Ілля Разумейко за виставу «Чорнобильдорф».
Премія імені Панаса Саксаганського — НЕ ВРУЧЕНА — через розмитість критеріїв журі не змогло визначити явного лідера; було прийнято рішення звернутися до Ради НСТДУ щодо уточнення Положення про щорічні премії НСТДУ;
Луговий Віталій Леонідович — актор драми Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру імені Т.Г.Шевченка[278]
Луценко Андрій Анатолійович — артист драми, провідний майстер сцени Донецького академічного обласного драматичного театру (м.Маріуполь)[278]
Мавріц Олександр Карлович — артист, провідний майстер сцени Закарпатського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв[278]
Січко Петро Ігорович — артист оркестру Національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької (м. Львів)[279]
Тітов Ігор Іванович — артист, провідний майстер сцени Дніпропетровського академічного обласного українського молодіжного театру[278]
Ткачук Ярослав Олегович — артист балету — провідний майстер сцени Національного академічного театру опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка (м. Київ)[279]
Івлюшкін Павло В'ячеславович — головний балетмейстер Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В.Василька[278]
Мисак Юрій Орестович — директор — художній керівник Першого академічного українського театру для дітей та юнацтва (м. Львів)[279]
Петренко Надія Василівна — керівник літературно-драматургічної частини Запорізького академічного обласного театру юного глядача[278]
Свистун Артем Олександрович — директор — художній керівник Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру[279]
Тулузов Ігор Георгійович — перший заступник генерального директора Харківського національного академічного театру опери та балету імені М.В.Лисенка[278]
Брагіна Анна Гершун Юлія Гордіюк Наталія Журавчак Олександр Петрович Катруліна Анна Кійченко Олександр Кужельний Микола Кучменко Наталія Миськів Леся Міранков Сергій Негрієнко Роман Осадча Ірина Пушкарьова Дарія Рагімова Анастасія Румко Жанна Снєгур Вікторія Соснов Олег Стебельська Оксана[56]
Євген Лавренчук (екс головний режисер театру. Офіційним відеозверненням від 21 липня зняв свою кандидатуру з участі у конкурсі[290][291])[292]
Безпосередньо напередодні конкурсу активістами організовано пікет поблизу театру, учасники якого вимагали віміни конкурса та із закликами Міністерства культури України звернути увагу на існуючу проблему[293].
Дорошев Олексій Іванович (актор — провідний майстер сцени Театру ім. Марка Кропивницького) Компанієць Сергій Васильович (театральний менеджер, продюсер, головний режисер фестивалів «Кропивницький», 2017, «Вересневі самоцвіти», 2020) Скрипник Євген Володимирович (артиста драми обласного театру ім. М.Л. Кропивницького. За сумісництвом — керівник вокального гуртка та ведучий телепрограм)[336][337]
Під час першого засідання 15 листопада, комісія допустила до конкурсу трьох претендентів[338]. Друге засідання відбулося 18 листопада, проте конкурс визнали такми, що не відбувся — жоден з кандидатів не отримав більшість голосів (Дорошев та Скрипник — по чотири голоси, Компанієць — жодного)[339].
Сергій Проскурня (63) — український театральний режисер, продюсер, лауреат премій Національної спілки театральних діячів України «Експеримент» (2001) та імені Сергія Данченка (2017)[363][364]
Андрій М'ягков (82) — радянський та російський актор театру і кіно, театральний режисер і педагог, Заслужений артист РРФСР (1976), Народний артист РРФСР (1986). Лауреат Державної премії СРСР ім. бр. Васильєвих (1977), Державної премії СРСР (1977)[368]
Юрій Шутюк (75) — багаторічний керівник Мукачівського драматичного театру (1979 — 2017 рр.), директор Міжнародного фестивалю етнічних театрів «Етно-Діа-Сфера», заслужений працівник культури України та Російської Федерації[384]
Володимир Меньшов (81) — радянський, російський актор кіно та театру, кінорежисер, сценарист, продюсер. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1984), Народний артист Росії (1991)[397]
Ольга Демідко. Театральне життя північного Приазов’я.[425]
упорядники Олена Ковальчук, Лілія Волошина, Тетяна Руденко, Богдан Поліщук. Український театральний костюм ХХ-ХХІ ст. Ескізи. — Львів-Київ-Харків : «Видавець Олександр Савчук», 2021.[426]
Оксана Савченко, Тетяна Киценко, Євген Марковський, Віталій Гавура, Юлія Гончар, Петро Армяновській, Наталія Блок, Ігор Носовський. «8» (збірка нової української драми). — Херсон : Типографія «СТАР», 2021. (результатом драматургічної резиденції «Тиждень актуальної п'єси» — «Тиждень DRAMLAB / PRO» під менторством Максима Курочкіна)
Упорядник Надія Мірошниченко. Дощ в акваріумах площ. П'ять п'єс для дітей та юнацтва. Збірка. — Київ : НЦТМ імені Леся Курбаса. Видавництво «Світ знань», 2021. — С. 184. («Читотинь» Анни Багряної, «Казка тропічного лісу, або Мальва» Надії Симчич, «Не дуже солодка казка» Олександра Вітра, «Не така як треба, або Дощ в акваріумах площ» Неди Нежданої та «Нетудидитина, або Це стається раптово» Олега Миколайчука-Низовця)[431]
Опитування відвідуваності театрів провів ресурс «krivbass city» у Кривому Розі. За підсумками, людей, які б відвідували театр, в опитуванні каналу не виявлено[434]
↑Ірина ДЕРГОУСОВА, Макс АРТАМОНОВ (16 березня 2021). Депутати облради ухвалили скандальне рішення(укр.). «Вечірні новини». Процитовано 2021-4-2.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑Помер актор Василь Лановий. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні — найсвіжіші, останні, головні.(укр.). Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 28 січня 2021.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Косянтин БАКАНОВ (21 листопада 2021). Умерла Нина Русланова(укр.). Г-та «Собеседник». Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.