Народилася в Івано-Франківську30 вересня1986 року. Батько — Євген Баранкевич — майстер бурових робіт (нафтовик), мати —Мирослава Баранкевич, медична сестра[3]. Лемкиня в третьому поколінні, популяризує лемківські пісні й культуру. Бабусю Ганну Бандуру (Дзюбинську) було виселена з села Верхомля Велика повіту Новий Сонч, чому присвячено проєкт лемківської пісні «Вигнані з раю»[4].
Першу акторську роботу на сцені професійного театру втілила будучи студенткою 3-го курсу університету (Маруся Чурай у постановці «Маруся Чурай» режисера Євгена Курмана), за яку стала лауреаткою театральної премії ім. Віталія Смоляка у 2006 році. З 2008-го — акторка Івано-Франківського музично-драматичного театру ім. Івана Франка, на сцені якого заграла понад 30 ролей, більшість з яких — головні[3]. Культовою стала вистава «Солодка Даруся», яку поставив Ростислав Держипільський за однойменним романомМарії Матіос. Титульну роль німої дівчини втілила Галина Баранкевич, та є незмінною виконавицею ролі з прем'єрного показу 2008 року[6]. Для створення образу було застосовано максимум з акторського інструментарію — від автентичних сорочок з гуцульською вишивкою, особливу ходу героїні[7]. Виставу зіграно більше двох сотень разів в Україні та за кордоном[8][9][10], а також на вершині гори Піп Іван. Станом на 2022 рік «Солодка Даруся» є діючою у репертуарі театру.
Займається музикою[11]. Створених лемківських пісень вистачило на запис студійного альбому «Вигнані з раю» (2014), з якого згодом народилася однойменна драма-концерт, в якому йдеться про життя і трагедію власної родини та земляків за часів примусового виселення[12][3]. Виступила авторкою, організаторкою та режисеркою щорічної музичної феєрії «Легенда святого Різдва»[13], де популяризує українські колядки, звичаї і традиції українського народу.
Спільно зі співачкою Ксенею Пранничук 2022 року створили проєкт «Етноформація» для популяризації лемківської пісні та української автентичної пісні, представляти традиції лемків як етнографічної групи і популяризувати їх вклад у збагачення української пісенної культури[17]. В числі перших проєктів було створено Хресну дорогу «Притчі і роздуми…» (2024)[18]. Серпнем 2023 року започаткувала акторський тренінг для дорослих «Вивільнення тіла, голосу, емоцій». У колаборації з відомими українськими артистками і музикантами започаткувала проєкт концерт «Коріння», покликаний на збереження і популяризацію народних пісень і прикарпатських композиторі і авторів[19]. Від 2024 року працює режисером у Національному академічному ансамблі пісні і танцю «Гуцулія», де здійснила постановки «Великдень. Від діда до сьогодні» та «Оде незламності».
Одружена. Чоловік — Олексій Лейбюк, актор та режисер театру і кіно[20][21]. Рішення про одруження прийняли після тривалого знайомства та спільної роботу у театрі[22]. Олексій освідчився напередодні Нового 2020-го року, яке пара разом проводила на Кіпрі. Церемонія пройшла 7 червня 2020-го[23]. Первісток з'явився 27 жовтня 2023 року – син Тадей[24].
2014, 26 грудня — Заслужена артистка України — за вагомий особистий внесок у розвиток театрального мистецтва, значні творчі здобутки та високу професійну майстерність[1]
2021, 28 грудня — Премія Національної спілки театральних діячів України — за краще сценічне відтворення надбань українського народу, закладених у звичаях, обрядах, традиціях, фольклорі наших предків (за відновлення та популяризацію лемківської пісенної культури у проєкті «Вигнані з раю»)[42][43][44]
