У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Лейбюк .
Олексій Володимирович Лейбюк ( 5 жовтня 1992 , м. Івано-Франківськ , Івано-Франківська область , Україна ) — український актор театру і кіно, режисер, артист драми Івано-Франківського національного академічного обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка , телеведучий, співзасновник, директор і викладач Дитячої театральної майстерні при Франківському драмтеатрі[ 1]
Народився в Івано-Франківську 5 жовтня 1992 року.
Виховували мати (Оксана Мельник, начальник відділу кадрів) і бабуся (Анна Мельник, швея).
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу Середню освіту отримав у Івано-Франківській спеціалізованій школі №7 (1999 — 2007), закінчив музичну школу по класу скрипки . 13 років професійно займався бально-спортивними танцями . Середньо спеціальна освіта — Івано-Франківське вище професійне училище сервісного обслуговування техніки (2007 — 2010) за спеціальністю бухгалтерський облік [ 2] [ 3]
Вищу освіту отримав на режисерсько-акторському курсі театрального факультету Київського національного університету культури і мистецтв (випуск 2015 року) — майстерня Ніни Гусакової . Вчився на курсі із Іваном Уривським , Дмитром Олійником [ 4] [ 5] [ 3] [ 6] Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу (випуск 2021 року). Третя вища — Університет Короля Данила за спеціальністю архітектура та містобудування.
У 6 класі отримав перший сценічний досвід у виставі «Біла Ворона» (постановка Анатолія Хостікоєва театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» ) Хлопчик, який мав грати у виставі, захворів під час гастрольного туру, й Олексія підготували та ввели в роль протягом півгодини[ 2] [ 7]
Першу роль — Перчика у виставі за «Тевье-Тевелем» Григорія Горіна — зіграв в університеті, ще як студент 3-го курсу. Будучи студентом, почав працювати у Київському театрі «Золоті ворота» , де грав Орфея у виставі «Еврідіка» за Жаном Ануєм у постановці Валерія Пацунова .
Івано-Франківський національний академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка На запрошення Ростислава Держипільського переїхав до Івано-Франківська [ 2]
З 2014-го року — актор Івано-Франківського театру імені Івана Франка , на сцені якого зіграв понад 25 ролей, більшість з яких — головні (Голохвостий, Петер Леєр, Хайм Сутін , Аладдін )[ 3]
Займається проєктами театру — виступив куратором напрямку «Аерофонія» під час фестивалю «Porto Franko» , в рамках якого проходив перформенс із гелікоптерами, які озвучували музику Штокгаузена у футуристичній опері «AEROPHONIA» композиторів Романа Григорева та Іллі Разумейка у постановці Ростислава Держипільского [ 8] [ 9] [ 10] [ 11]
Як режисер почав із постановки вистави «Кохання з присмаком дощу» — інсценізація Кіри Малініної за романом «Очі блакитного собаки» Маркеса , після якої були інші постановки на сцені Франківського драмтеатру («Красуня і Чудовисько»). Є постановником робіт Дитячої театральної майстерні («Україна в огні», «Мене звати», «Бабин Яр»), які згодом входили до основного репертуару театру, отримували фестивальне визнання[ 2] [ 12] [ 13] [ 14]
2022-го реалізував незалежний проєкт — вокальну докудраму «Ніколи знову? Знову!» — етноформацію Галини Баранкевич про варварства московитів на західній Україні [ 15] [ 16]
Займається викладацькою діяльністю.
По переїзду з Києва , три роки викладав у франківській театральній школі «ЖИВБУВПЕС» (кер. Ігор Захарчук)[ 17] [ 6]
2018-го року очолив створену Дитячу театральну майстерню при Івано-Франківському театрі ім. Івана Франка . Перший набір відбувався через кастинговий відбір до трьох вікових груп[ 18] [ 3] [ 19] [ 2] [ 20] кіноповісті Олександра Довженка , документальні вистави «Мене звати» за авторськими дитячими монологами та «Бабин Яр». Вихованці підійшли до постановки Шекспіра («Сон літньої ночі» )[ 21]
Повний метр у кінематографі розпочався із стрічки «Чому я живий» — фільм за оповіданням «Тепер я турок, не козак…» Євгена Митька режисера Віллена Новака , дія якого розгортається у Маріуполі довоєнного життя, який зібрав нагороди у Маріуполі (Гран-прі МКФ «КіТи»), Великій Британії (Діамантова нагорода журі за Найкращий повнометражний фільм Британського європейського кінофестивалю), став найкращим повнометражним фільмом «Future of Film Awards»[ 22] «Памфір» режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука — історія про хорошого сім’янина, якому доля дає випробування, де він звертає з чесного шляху заради своєї сім’ї[ 23] Голлівуду» [ 20]
Знімається у короткому метрі, музичному відео («Любов і Добро» Оксани Сливки та Віктора Барчука[ 24] «МТС» , 2011, 2013; «Пепсі» , 2013; «Mobile Nar» (Азербайджан ), 2015; «Карсил», 2015)[ 25]
У 2018 році став першим ведучим прямих етерів ранкової програми «Карпатський ранок» на телеканалі «UA: КАРПАТИ» [ 26] [ 27] [ 6]
У липні 2018 року увійшов до TOP-20 найчарівніших та найпривабливіших молодих акторів України за версію видання «Главком»[ 5] [ 28] «5 каналу» [ 29] [ 30]
Одружений.
Дружина — Галина Баранкевич , актриса театру, співачка[ 31] [ 32] [ 33] Кіпрі . Церемонія пройшла 7 червня 2020-го [ 34] [ 35]
Київський театр «Золоті ворота» Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка У Франківському драмтеатру зіграв понад 25 ролей[ 1]
(введення) — 2010 — «Звичайна горошина» ; реж. Ростислав Держипільський — Принц (введення) — 2011 — «Заробітчанки» ; реж. Ростислав Держипільський — італійський пан / Андреа / слідчий (введення) — 2012 — драма «…майже ніколи не навпаки» за однойменною книгою Марії Матіос ; реж. Ростислав Держипільський — Андрій, єврей (введення) — 2012 — «Дуже проста історія» Марії Ладо ; реж. Сергій Кузик — Олексій [ 36] (введення) — 2013 — драма «Три сестри» за драмою Антона Чехова ; реж. Ростислав Держипільський — Василь Васильович Солоний, штабс-капітан (введення) — 2013 — притча «Готель двох світів» Еріка-Емманюеля Шмітта ; реж. Орест Пастух — Жульєн Порталь [ 37] 2014 — соціальна драма «Кастинг, або Хто хотів люстрації?» за мотивами творів Віктора Пелевіна , Г.Грекова, Юрія Муравицького , Михайла Жванецького ; реж. Андрій Кирильчук — Ікс і Аутсайдер 2014 — «Котигорошко» за п'єсою-казкою Анатолія Шияна ; реж. Ростислав Держипільський — Котигорошко
2014 — феєрія-бурлеск «Енеїда» Ростислава Держипільського та Олексія Гнатковського за мотивами однойменної поеми Івана Котляревського ; реж. Ростислав Держипільський — Анхіз
2014 — мюзикл «Шаріка, або Кохання січового стрільця» на музику Ярослава Барнича ; реж. Ростислав Держипільський — танцор
2015 — діалог почуттів «Кохання з присмаком дощу» інсценізація Кіри Малініної за романом «Очі блакитного собаки» Габрієля Гарсії Маркеса ; реж. Олексій Лейбюк — Він [ 2] 2015 — «Оскар і рожева пані» за однойменним романом Еріка-Емманюеля Шмітта ; реж. Ростислав Держипільський — Тато Пеггі Блу
2016 — обман без антракту «Кар'єрні ігри» за п'єсою «Методу Гронхольма» Жорді Гольсерана [ca] Орест Пастух — Карлос Буено 2017 — героїчна комедія «Пристрасті Тіля» за мотивами п'єси «Тіль» Григорія Горіна ; реж. Максим Голенко — Ламе 2017 — притча-ораторія «Вона — земля» Ростислава Держипільського за новелами «Моє слово», «Виводили з села», «Марія» , «Сини», «Діточа пригода», «Вона — земля» Василя Стефаника ; реж. Ростислав Держипільський , Наталка Половинка — Син [ 38]
2017 — комедія «За двома зайцями» за однойменною п'єсою Михайла Старицького ; реж. Орест Пастух — Свирид Петрович Голохвостий
2017 — драма «На західному фронті без перемін» за однойменним романом Еріха Марія Ремарка ; реж. Олексій Гнатковський — Петер Леєр [ 39] [ 20]
2017 — «Красуня і Чудовисько» інсценізація Олексія Лейбюка за мотивами народної європейської казки; реж. Олексій Лейбюк — Гастон [ 2] [ 14]
2018 — ескіз на тему долі «Модільяні» Ростислава Держипільського за мотивами сценарію однойменного [en] Ростислав Держипільський — Хайм Сутін 2018 — мюзикл «Гуцулка Ксеня» Ярослава Барнича ; реж. Ростислав Держипільський — хлопець
2019 — трагіфарс «Калігула» за мотивами п'єси Альбера Камю ; реж. Жюль Одрі (Франція ) — Сципіон [ 40] [ 41] [ 42] 2019 — різдвяні набутки «Коляда та й плес… ізпрежди віка…» ; реж. Ростислав Держипільський — бурсак
2020 — трагедія «Едіп» за Софоклом у перекладі Івана Франка ; реж. Приходько Андрій — натовп, воїн 2020 — музична казка «Аладдін і чарівна лампа» ; реж. Олексій Гнатковський — Аладдін
2021 — антиутопія «Навернений грішник» за мотивами «Бориславських оповідань» Івана Франка ; реж. Назарій Панів — Йойша [ 43]
Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка 2014 — діалог почуттів «Кохання з присмаком дощу» інсценізація Кіри Малініної за романом «Очі блакитного собаки» Габрієля Гарсії Маркеса [ 2] 2017 — «Красуня і Чудовисько» інсценізація Олексія Лейбюка за мотивами народної європейської казки[ 2] [ 14] [ 44] Дитяча театральна школа «ЖИВБУВПЕС» 2016 — сповідь втраченого дитинства «Янгол у пітьмі» Таїсії Лютої (у співрежисурі із Ігорем Захарчуком) [ 45] Дитяча театральна майстерня при Івано-Франківському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. Івана Франка 2019 — «Україна в огні» за мотивами кіноповісті Олександра Довженка (вистава увійшла до репертуару Франківського драмтеатру 2019 року) [ 46] 2020 — документальна вистава «Мене звати» Олексія Лейбюка за монологами сучасних авторів, авторських дитячих монологів (вистава увійшла до репертуару Франківського драмтеатру 2020 року) [ 12] 2021 — «Бабин Яр» документальна вистава (вистава увійшла до репертуару Франківського драмтеатру 2021 року) [ 47] [ 13] [ 20] Незалежні проєкти
2018 , липень — ТОР-20 найчарівніших та найпривабливіших молодих акторів України (видання «Главком»)[ 5] [ 28] 2019 , квітень — Всеукраїнський фестиваль «Овації» (м. Тернопіль )
«Янгол у пітьмі» (Театральна школа «ЖИВБУВПЕС») — 1-е місце[ 53]
2019, квітень — Театральна премія ім. Віталія Смоляка Івано-Франківської області (м. Івано-Франківськ )
«Янгол у пітьмі» (Театральна школа «ЖИВБУВПЕС») — Найкраща вистава народних аматорських драматичних колективів[ 54]
2019, травень — Всеукраїнський фестиваль «День театру» (м. Київ )
«Янгол у пітьмі» (Театральна школа «ЖИВБУВПЕС») — 1-е місце[ 53]
2020 , серпень — III Всеукраїнський відкритий театральний фестиваль дитячих та юнацьких колективів «Казки України» [ 55] Премію у номінації «Відкриття фестивалю» — документальна вистава «Мене звати» (Дитяча театральна майстерня)
Спеціальна премія за режисерську роботу (Олексій Лейбюк) 2021 , лютий — ТОР-10 найсексуальніших молодих акторів (проєкт «Дивогляд», «5 канал» [ 29] [ 30] 2021, травень — IV Всеукраїнський відкритий фестиваль театрального мистецтва аматорських дитячих та молодіжних колективів «Імпреза над Латорицею» Мукачево )[ 55] [ 56] Краща вистава фестивалю — вистава «Україна в огні» (Дитяча театральна майстерня)
Кращий акторський ансамбль
Краща роль другого плану (Ольга Держипільська)
Голос фестивалю (Ірина Шегеда)
2023, квітень — V Всеукраїнський відкритий фестиваль театрального мистецтва аматорських дитячих та молодіжних колективів «Імпреза над Латорицею» Мукачево ) — Вистава «Мене звати»[ 57] Гран-прі
Краща режисерська робота
Краща вистава на сучасну тематику
↑ а б Олексій Лейбюк на сайті Франківського драмтеатр ↑ а б в г д е ж и к л Ірина БЛАЖЕНКО (27 березня 2019). Олексій Лейбюк: Театр для мене храм, в якому я оголюю себе перед глядачами (укр.) . Інтернет-видання «Типовий Франківськ» . Процитовано 25 серпня 2022 . ↑ а б в г Юрій ЛОЗЯК (21 жовтня 2021). Олексій Лейбюк у програмі Було/не було (укр.) . Канал «Юрій Лозяк» . Процитовано 27 серпня 2022 . ↑ Зоряна МИХАЙЛИК (12 травня 2021). Молоді та перспективні: талановиті актори Івано-Франківського драмтеатру (укр.) . «Frankivsk Trend» . Процитовано 26 серпня 2022 . ↑ а б в Самые обаятельные и привлекательные: ТОП-20 молодых актеров Украины (рос.) . «Главком» . 14 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2022 .↑ а б в Марися ТОМАШЕВСЬКА (5 лютого 2019). Актор драмтеатру ім. Франка Олексій Лейбюк у програмі «Актуальне інтерв`ю» (укр.) . ТРК «RAI» . Процитовано 1 вересня 2022 . ↑ Вікторія ГАВАЛЕШКО (4 липня 2017). Олексій Лейб'юк (укр.) . Канал Вікторії Гавалешко . Процитовано 6 вересня 2022 . ↑ AEROPHONIA — Nova Opera (амер.) . Архів оригіналу за 17 березня 2020. Процитовано 16 березня 2020 .↑ На фестивалі Porto Franko поєднають звуки оркестру та двигуна літака (укр.) . «Gazeta.ua» . Процитовано 28 серпня 2022 .↑ Ольга СУРОВСЬКА (8 червня 2018). У Франківську драйвовим шоу зустрічали хедлайнера фестивалю PORTO FRANKO — літак АН-2 (укр.) . «Репортер» . Процитовано 28 серпня 2022 . ↑ Оксана КВІТНЕВА (10 червень 2018). Куратор найексклюзивнішого напряму PF-2018 Олексій Лейбюк (укр.) . Радіо «Західний полюс» . Процитовано 28 серпня 2022 . ↑ а б Сергій ВИННИЧЕНКО (23 червня 2020). Карантинна диджиталізація театру. Частина 5. Формат вистав (укр.) . Портал «Театральна риболовля» . Процитовано 25 серпня 2022 . ↑ а б Руслана ПОЛІВЧАК, Наталія ОЛЕКСІЄНКО (27 вересня 2021). У Франківську актори Дитячої театральної майстерні зіграють документальну драму «Бабин Яр» (укр.) . «Суспільне Івано-Франківськ» . Процитовано 26 серпня 2022 . ↑ а б в На сцені і за лаштунками: В мережі опублікували відео з вистави франківського театру «Красуня і чудовисько» (укр.) . «Курс» . 8 січня 2017. Процитовано 26 серпня 2022 .↑ а б Тетяна ЗЕЛІНСЬКА (21 червня 2022). У Франківську покажуть вокальну докудраму про варварства московитів на західній Україні (укр.) . «Галка» . Процитовано 28 червня 2022 . ↑ Наталія ДИМНІЧ, Наталія ОЛЕКСІЄНКО (21 червня 2022). В Івано-Франківську презентують нову докудраму «Ніколи знову» (укр.) . «Суспільне Івано-Франківськ» . Процитовано 26 серпня 2022 . ↑ Анастасія ШУЛЯТИЦЬКА. По той бік сцени: що приховують актори Івано-Франківського драмтеатру за кулісами (укр.) . «RAI» . Процитовано 28 червня 2022 . ↑ Юлія ЮЗЬКІВ (22 серпня 2018). Актуальне інтерв'ю. Олексій Лейбюк. Про Дитячу театральну майстерню (укр.) . Івано-Франківське обласне телебачення «Галичина» . Процитовано 27 червня 2022 . ↑ «Дитяча театральна майстерня» у Франківську показала виставу про бабая Йохана (укр.) . «Курс» . 27 червня 2019. Процитовано 26 серпня 2022 .↑ а б в г Мар'яна МАЗУР (1 листопада 2021). Поза графіком. Олексій Лейбюк (укр.) . Івано-Франківське обласне телебачення «Галичина» . Процитовано 27 червня 2022 . ↑ Любомир БЕЛЕЙ (11 лютого 2021). Сьомий поверх. Ірина Погрібна - художниця. Олексій Лейбюк — актор театру, керівник ДТМ (укр.) . «Івано-Франківське обласне телебачення «Галичина»» . Процитовано 28 серпня 2022 . ↑ «Чому я живий» на порталі «DzygaMDB» ↑ а б На Прикарпатті завершились зйомки фільму «Памфір» (укр.) . Г-та «Галичина» . 24 березня 2021. Процитовано 24 серпня 2022 .↑ Оксана Сливка та Віктор Барчук — Любов і Добро («Open Eyes production», 2017) YouTube ↑ Олексій Лейбюк 2 (Christina Mogiluk) YouTube ↑ Телеканал «UA: Карпати» запустив власне ранкове шоу (укр.) . «ДМ Суспільного» . 25 квітня 2018. Процитовано 26 серпня 2022 .↑ Руслана ПОЛІВЧАК (10 липня 2020). «Карпатський ранок» прощається з глядачами (укр.) . «Суспільне Івано-Франківськ» . Процитовано 26 серпня 2022 . ↑ а б П'ятеро франківських артистів — у ТОП-20 найчарівніших молодих акторів України (укр.) . «Курс» . 16 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2022 .↑ а б Гаряча кров: ТОР-10 найсексуальніших молодих українських акторів (укр.) . «Дивогляд» («5 канал» ) . 9 лютого 2021. Процитовано 26 серпня 2022 .↑ а б Гаряча кров: четверо прикарпатців у ТОП-10 найсексуальніших молодих акторів (укр.) . «Типовий Франківськ» . 24 лютого 2021. Процитовано 26 серпня 2022 .↑ Софія ШЕМЕТУХА (9 червня 2020). Актори Франківського драмтеатру Галина Баранкевич і Олексій Лейбюк одружилися (укр.) . «Суспільне» . Процитовано 3 червня 2022 . ↑ Зіркова пара Франківського драмтеатру зіграла весілля (укр.) . «Курс» . 9 червня 2020. Процитовано 3 червня 2022 .↑ Заслужена артистка України Галина Баранкевич та актор Олексій Лейбюк у програмі «Вечір добрий» (укр.) . ТРК «РАІ» . 30 грудня 2020. Процитовано 3 червня 2022 .↑ «Зонакомфорту». Випуск 3: Галина Баранкевич (укр.) . Телерадіокомпанія «Вежа» . 16 вересня 2020. Процитовано 16 червня 2022 .↑ Соня ГРЕЙДА (27 жовтня 2023). У зіркових франківських акторів Лейбюка та Баранкевич народився син (укр.) . «Галка» . Процитовано 28 жовтня 2023 . ↑ І тортом в обличчя: актора Івано-Франківського драмтеатру привітали з днем народження (укр.) . «Курс» . 5 жовтня 2016. Процитовано 26 серпня 2022 .↑ Притчу про душі між небом та землею показали на «Тернопільських театральних вечорах» (укр.) . Г-та «20 хвилин» . 21 вересня 2016. Процитовано 24 серпня 2022 .↑ Олег ВЕРГЕЛІС (16 червня 2017). Стефаник, століття (укр.) . «Дзеркало тижня» . Процитовано 17 червня 2022 .↑ Ірина КУЙБІДА (1 грудня 2017). У Франківську відбулася прем’єра вистави «На західному фронті без перемін» (укр.) . Інтернет-видання «Типовий Франківськ» . Процитовано 25 серпня 2022 . ↑ Женя СТУП'ЯК (14 травня 2019). Як сила перетворюється в насильство: у Франківську покажуть виставу про Калігулу (укр.) . «Місто» . Процитовано 25 серпня 2022 . ↑ Леся ЗЬОЛА (23 травня 2019). «Калігула» на сцені Франківського драмтеатру зібрав дводенний аншлаг (укр.) . Г-та «Галичина» . Процитовано 25 серпня 2022 . ↑ #ВставайШОУ — Олексій Лейбюк про #новийсезон Драмтеатру (укр.) . Радіо «Західний полюс» . 3 жовтня 2018. Процитовано 28 серпня 2022 .↑ Тетяна ПОЛІЩУК (21 грудня 2021). Глибокий колодязь. 26 та 28 грудня митці Івано-Франківського національного театру ім. І. Франка представлять на прем'єру «Навернений Грішник» (укр.) . «День» оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021 . ↑ «Красуня і чудовисько» на сцені і за лаштунками Івано-Франківського драмтеатру YouTube ↑ Юлія ЛИСЕНКО (7 грудня 2016). Янгол у пітьмі: у Франківську готують виставу про безпритульних дітей (укр.) . «Курс» . Процитовано 26 серпня 2022 . ↑ Особлива вистава: у Палаці Потоцьких про полеглих воїнів розповіли діти (укр.) . «Курс» . 30 серпня 2019. Процитовано 26 серпня 2022 .↑ Христина САВЧИН (27 вересня 2021). Виховання свідомих громадян: в Івано-Франківську діти представлять трагедію про Бабин Яр (укр.) . «Firtka.if.ua» . Процитовано 25 червня 2022 . ↑ Вікторія ПАСАЙЛЮК (10 червня 2022). У Івано-Франківську відбудеться унікальна вокальна докудрама «Ніколи знову» (укр.) . «Місто» . Процитовано 16 червня 2022 . ↑ Франківців запрошують на вокальну докудраму «Ніколи знову» (укр.) . «Репортер» . 21 червня 2022. Процитовано 25 червня 2022 .↑ У підвалі івано-франківського університету «поведуть під трибунал» російських загарбників (укр.) . Телерадіокомпанія «Вежа» . 21 червня 2022. Процитовано 28 серпня 2022 .↑ «Дух Різдва»: фільм про кохання, зраду і містичне перетворення у Франківську (укр.) . «Курс» . 17 січня 2018. Процитовано 26 серпня 2022 .↑ У Франківську зняли фільм про підлітків, які зіграли самих себе (укр.) . «Укрінформ» . Процитовано 24 серпня 2022 .↑ а б Сергій ВИННИЧЕНКО (7 травня 2020). 2019 рік українського театру. Франківський часопис (укр.) . Портал «Театральна риболовля» . Процитовано 26 серпня 2022 . ↑ Розпорядження №93/163-р Про присудження премії імені Віталія Смоляка (PDF) . Архів оригіналу (PDF) за 26 серпня 2022. Процитовано 26 серпня 2022 .↑ а б Вісім прем'єр, 10 фестивальних премій, вистави на унікальних локаціях: Франківський драмтеатр підсумував сезон (укр.) . «Курс» . 13 липня 2021. Процитовано 26 серпня 2022 .↑ Підсумки Четвертого Всеукраїнського відкритого фестивалю театрального мистецтва аматорських дитячих та молодіжних колективів «Імпреза над Латорицею» (16-18 травня 2021 року, м. Мукачево, Мукачівський драматичний театр) . Архів оригіналу за 28 серпня 2022. Процитовано 28 серпня 2022 .↑ Володарями гран-прі театрального фестивалю в Мукачеві стали івано-франківці (укр.) . «ПроЗахід» . 24 квітня 2023. Процитовано 26 квітня 2023 .
