Чернівецький музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської

Чернівецький музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської
48°17′30″ пн. ш. 25°55′51″ сх. д. / 48.29176° пн. ш. 25.93085° сх. д. / 48.29176; 25.93085
Країна  Україна[1] Редагувати інформацію у Вікіданих і  Австро-Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Місто
Чернівці[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце Чернівці Редагувати інформацію у Вікіданих
Адреса
Театральна площа, 1
Підпорядкування Управління культури Чернівецької ОДА
Назва на честь
(епонім) 		Ольга Кобилянська Редагувати інформацію у Вікіданих
Архітектор Бюро Фельнер & Гельмер Редагувати інформацію у Вікіданих
Місткість 742 місця
Тип споруда театру[1] Редагувати інформацію у Вікіданих, оперний театр Редагувати інформацію у Вікіданих, театральна організаціяd Редагувати інформацію у Вікіданих
Статус спадщини пам'ятка архітектури національного значення України Редагувати інформацію у Вікіданих
Відкрито 1940
Оф. відкриття 1905[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Керівництво Іван Бутняк (директор-художній керівник)
dramtheater.cv.ua Редагувати інформацію у Вікіданих
Ідентифікатори і посилання
 UA-73-101-0016
EUTA theatre ID 1453
Мапа
CMNS: Чернівецький музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської (Драмтеатр Кобилянської) — державний заклад культури, діяльність якого спрямована на створення, публічне виконання та показ творів театрального мистецтва. Розміщується у будинку міського театру Чернівців.

Заснований у 1940 році на базі Харківського державного театру революції як «Чернівецький державний український драматичний театр». З 1954 року — «Чернівецький обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської». Статус «Академічного» — з 22 липня 2008 року. У 2023 було відкрито новий камерний сценічний простір театру — сцену-масйстерню (вул. Лесі Українки, 9).


Історія

Докладніше: Будинок театру (Чернівці)
будинок Чернівецького міського театру

Велике театральне мистецтво почало з'являтись у Чернівцях наприкінці XVIII ст., коли частину Буковини було включено до Габсбурзької монархії. Першу театральну постановку чернівчани побачили 1784-го року, коли у місті гастролював італійський театр тіней. Спеціалізованого театрального приміщення у столиці Герцогства Буковина не існувало, тому вистави проводились у пристосованих місцях. У 1876 році у місті був збудований перший стаціонарний, щоправда дерев'яний, театр, який прослужив за призначенням до 1904 року[3].

Урочисте відкриття нового міського театру відбулося 3 жовтня 1905 року постановкою п'єси Франца Шьонтана[de] «Марія Терезія»[4].

На сцені місцевого театру демонструвалися опери, оперети, драматичні та комедійні вистави, зінгшпілі західноєвропейських класиків Джузеппе Верді, Ріхарда Вагнера, Йоганна-Фрідріха Шиллера тощо, виступали великі майстри оперної та драматичної сцени Європи: Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Соломія Крушельницька, Александр Моіссі[de] та багато інших.

Історія театральної трупи

Приміщення театру в Чернівцях використовувалось лише для гастрольних вистав європейських колективів[5]. Тільки після звільнення Північної Буковини від румунської окупації та утворення Чернівецької області у складі УРСР, у місті з'явилась місцева театральна трупа, близько третини якої складали місцеві актори, зокрема Сидір Терлецький. У грудні 1940 року за рішенням Ради Народних Комісарів УРСР творчий колектив Харківського державного театру революції був перебазований на постійну роботу до Чернівців. Художнім керівником театру було призначено заслуженого артиста УРСР Івана Юхименка.

14 січня 1941 року чернівецькій публіці було презентовано прем'єру «Лісової пісні» за драмою-феєрією Лесі Українки. Свій перший сезон в Чернівцях театр закінчив 28 травня прем'єрою вистави «Украдене щастя» за п'єсою Івана Франка. Накресливши репертуарний план на майбутній сезон, колектив 1 червня 1941 року розпочав літні гастролі у місті Станиславові, які проходили з шаленим успіхом, але були перервані початком нацистсько-радянської війни.

Наприкінці червня колектив повернувся до Чернівців, звідки більша частина евакуювалась до Харкова, а велика група акторів і працівників театру (45 чоловік, серед яких Віктор Мізиненко) були мобілізовані до діючої армії. Восени 1941 року театр був евакуйований у Краснодарський край (Армавір), звідти до Кисловодську, потім — Гудермес, Грозний, Дагестан, Оренбурзьку область, Татарську АРСР, Марійську АРСР. За цей період було показано глядачам 115 вистав, дано 20 шефських концертів у військових частинах, шпиталях, військкоматах.

Василь Василько

З жовтня 1943 року художнім керівником і директором театру став один з провідних українських режисерів, учень та послідовник Миколи Садовського, Марії Заньковецької, Леся Курбаса — народний артист СРСР Василь Василько.

Перший сезон у визволених Чернівцях театр відкрив 4 листопада 1944 року виставою «Чому не гаснуть зорі» Олександра Копиленка у постановці Василя Василька.

З ініціативи керівника колективу Василя Василька з 1945 року театр став іменуватися: «Чернівецький державний український музично-драматичний театр». При ньому було створено театральну студію, що відкрила шлях у велике мистецтво цілій плеяді митців — народному артисту СРСР Дмитру Гнатюку, народному артисту Молдавської РСР Борису Раїсову[ru]. Вихованцями студії були заслужені артисти України Омелян Савка, Дарій Ластівка та інші артисти.

За роки мистецької діяльності на сцені театру було здійснено понад 500 постановок за творами вітчизняних та зарубіжних драматургів. Але найбільшим досягненням Чернівецького театру стала постановка «Землі» за повістю Ольги Кобилянської (реж. Василь Василько). Вистава мала шалений успіх не лише на Буковині, а й в усіх куточках великої держави: Києві, Харкові, Львові, Москві, Ленінграді, Кишиневі, Одесі, Сімферополі, Донецьку тощо. Фактично цією виставою Василь Василько зініціював створення театрального літопису Буковини і започаткував на українській сцені театр Ольги Кобилянської, завдяки чому через кілька років (Указ ВР УРСР від 21 червня 1954 року) «Чернівецькому державному українському драматичному театрові» було присвоєно ім'я славетної буковинської письменниці.

Крім «Землі» Кобилянської, також було інсценізовано «У неділю рано зілля копала» та «Вовчицю». Також у репертуарі театру були: комедії Степана Васильченка «На перші гулі», Марка Кропивницького «Біда не кожному біда — іншому талан», «Українські вечорниці», історична драма «Лукіян Кобилиця» Я.Балковенка та Григорія Мізюна; з світового репертуару — «Отелло» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; з тогочасного радянського («Весняний потік» Зіновія Прокопенка, «Вода з отчої криниці» Василя Фольварочного) тощо. Справжнім виявом акторської та режисерської майстерності стали вистави за творами сучасних для 1960-х-1980-х років драматургів: Михайла Стельмаха, Нодара Думбадзе та інших, за які творчий колектив неодноразово отримував нагороди на чисельних фестивалях та конкурсах.

Географія гастрольних маршрутів театру сягала найвіддаленіших куточків Радянського Союзу, зокрема Новосибірську. Його виступи бачили практично в усіх радянських республіках, багатьох країнах соцтабору. Творчість отримувала позитивну оцінку глядачів, критики, громадських та державних організацій України, Білорусі, Молдови, Росії, Польщі, Румунії та багатьох інших країн[6].

Персоналії театру

Художні керівники
Головні режисери
Трупа театру

У різний час в театрі працювали багато відомих і популярних акторів та режисерів, серед яких нині задіяні (за алфавітом, в дужках вказані дати служби в театрі):

Художники

Постановки театру

Сцена-майстерня
  • 2023, 4 квітня — «Фаустпатрон» Івана Бутняка; реж. Іван Бутняк[15][16]
  • 2023, 25 травня — сімейна сага «Мати Гіркого (гугл транслейт)» за Лєною Лягушонковою; реж. Дмитро Леончик
  • 2023, 22 листопада - трагікомедія «Величне століття. Веселе» Сергія Кулибишева; реж. Сергій Кулибишев
  • 2024, 20 квітня - казка для маленьких і великих людей «Казки на поді»; реж. Марина Богомаз
  • 2024, 27 червня - бурлеск «Вечірнє шоу фрекен Хільдур Бок» О.Михайлова; реж. Дмитро Леончик
  • 2024, 20 вересня - гуцульська чайна церемонія 18+ «Карпатський раж» за п’єсою «Екологічна балада» Ольги Мацюпи; реж. Дмитро Леончик
Сцена панорама
  • 2023, 19 серпня — казка для сімейного перегляду «Принцеса А-Чому» Івана Бутняка; реж. Іван Бутняк

Фестивалі

Починаючи з 2005 року кожного жовтня в Чернівцях проходить щорічний регіональний фестиваль комедії «Золоті оплески Буковини», у якому беруть участь провідні театральні колективи України, Білорусі, Росії, Румунії тощо.

У свою чергу Чернівецький музично-драматичний театр ім. Ольги Кобилянської регулярно бере участь у фестивалях театрального мистецтва, що відбуваються як в Україні так і за кордоном. На фестивалі «Прем'єри сезону-2011» в Івано-Франківську молодий чернівецький актор Григорій Руденко-Краєвський здобув перемогу у номінації «найкращий дебют» (за роль Лейбла у виставі «Мандрівні зорі, або Життя-Театр» за Шолом-Алейхемом). За резульатами 6-го Міжнародного театрального фестивалю «HOMO LUDENS» («Людина, що грає») у Миколаєві Чернівецький муздрамтеатр отримав спеціальний диплом «За громадянську позицію, майстерність і творче натхнення», а вистава «Лавина» (за Тунджером Джудженоглу) перемогла в чотирьох номінаціях: «найкращий акторський дует» (Анна Моргунова і Олексій Надкерничний), «найкраща режисерська робота» (Людмила Скрипка), «найкраща чоловіча роль другого плану» (Богдан Братко), «найкраща молода артистка» (Анна Моргунова)[17][18].

Театральна студія

З вересня 2013 року при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. Ольги Кобилянської організовано «театральну студію», у які навчаються діти, віком від 8 до 15 років. У програмі навчання: розвиток уваги та уяви, сценічна мова та голос, пластична свобода, акторська майстерність, практика на сцені та участь у виставах.

У 2019 році курс актора театру Дмитра Леончика представив виставу «Кіндер сюрприз», а курс актора театру Олексія Надкерничного — «Той самий Мюнхаузен»[19].

Партнери

Спонсори театру: ТОВ «Машзавод», ТДВ «Трембіта», Трикотажна фірма «Арніка».

Інформаційну підтримку надають Чернівецька обласна державна телерадіокомпанія, Телеканал «Чернівці», радіо «Блиск», Радіо 103,2 FM, «Портал Культура», «БукІнфо», портали «vsemisto.info», «BukNews», «Буковина online», «Буковинська бізнес-довідка».

Галерея

  • Творчий колектив Чернівецького театру сезону 1906/1907
    Творчий колектив Чернівецького театру сезону 1906/1907
  • Творчий колектив Чернівецького театру сезону 1906/1907
    Творчий колектив Чернівецького театру сезону 1906/1907
  • Творчий колектив Чернівецького театру сезону 1907/1908
    Творчий колектив Чернівецького театру сезону 1907/1908
  • Творчий колектив Чернівецького театру сезону 1908/1909
    Творчий колектив Чернівецького театру сезону 1908/1909
  • Творчий колектив Чернівецького театру сезону 1910/1911
    Творчий колектив Чернівецького театру сезону 1910/1911
  • Творчий колектив Чернівецького театру сезону 1919/1920
    Творчий колектив Чернівецького театру сезону 1919/1920

Примітки

  1. ↑ а б в г archINFORM — 1994.
  2. ↑ Європейська театральна архітектура — Arts and Theatre Institute.
  3. ↑ Ігор Чеховський. Путівник «Прогулянка Чернівцями та Буковиною». — Київ : Балтія-Друк, 2008. — С. 180-184. — ISBN 966-8137-38-8.
  4. ↑ Історія побудови Чернівецького театру. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 9 жовтня 2013.
  5. ↑ Це міф совєтської пропаганди. Театр завжди мав свій творчий колектив. Див. нижче старі фото творчих колективів Чернівецького театру з 1906 року
  6. ↑ Історія акторської трупи Чернівецького академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 9 жовтня 2013.
  7. ↑ Наталія СПАТАРЬ (23 листопада 2022). У Чернівцях призначили нового керівника муздрамтеатру на час воєнного стану: що відомо. «Суспільне Чернівці». Процитовано 26 листопада 2022.
  8. ↑ Наталія ФЕЩУК (16 грудня 2022). «Кожна подія у театрі — це має бути амбітний проєкт». «Буковина». Процитовано 16 листопада 2022.
  9. ↑ У драмтеатрі Чернівців готуються до нового театрального сезону. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
  10. ↑ Наталія КОРЖИЦЬКА (20 грудня 2021). Чернівецький драмтеатр сплатить 34 тис. грн за порушення авторських прав. Театр не виплатив гонорар режисеру за покази вистави «Чесний суддя» (укр.). «Zaxid.net». Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021.
  11. ↑ Трагедія бунту. Чернівчан запрошують до театру на прем'єру вистави. Архів оригіналу за 31 липня 2021. Процитовано 31 липня 2021.
  12. ↑ Няня-чарівниця. У Чернівецькому театрі готуються до прем'єри про Мері Поппінс. Архів оригіналу за 31 липня 2021. Процитовано 31 липня 2021.
  13. ↑ а б Фестиваль комедії, майстер-клас з техніки сцени театрального інженера з Німеччини і нові прем'єри: головні події 89-го театрального сезону у Чернівцях. Архів оригіналу за 31 липня 2021. Процитовано 31 липня 2021.
  14. ↑ Про людські стосунки та любовний трикутник: у Чернівецькому театрі відбудеться прем`єра драматичної поеми (укр.). «Шпальта медіа». 5 травня 2021. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 6 травня 2021.
  15. ↑ Олена СУЛІКОВСЬКА (28 березня 2023). У Чернівцях відкрили сцену-майстерню муздрамтеатру та показали прем’єру вистави «Фаустпатрон» (укр.). «Шпальта медіа». Процитовано 11 квітня 2023.
  16. ↑ Маргарита ОЛІЙНИК, Юлія ТРАЧ (27 березня 2023). «Хочемо провокувати глядача». У Чернівцях на малій сцені театру покажуть першу виставу (укр.). «Суспільне». Процитовано 11 квітня 2023.
  17. ↑ Наш актор найкраще дебютував на фестивалі «Прем'єри сезону-2011» у Івано-Франківську. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 9 жовтня 2013.
  18. ↑ Тріумфальні гастролі: актори чернівецького театру підкорили основне та альтернативне журі міжнародного фестивалю «HOMO LUDENS». Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 9 жовтня 2013. [Архівовано 2013-11-13 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (6 вересня 2020). 2019 рік українського театру. Чернівецький часопис (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 2021-7-31.

Посилання