З квітня у Чернівцях відновили театралізоване дійство «Світло Панської вулиці»[3]
27 квітня комісія в складі: Головного спеціаліста управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА Христини Гук, заступника голови атестаційної комісії Світлани Панько, провідного методиста ОНМЦКТП Олега Деркач ухвалила рішення про присвоєння почесного звання «народний художній колектив» театру «Silentium»[4]
У звіті мовного омбудсмена за 2022 рік відмічено отримання 43 звернення про можливі порушення мовного закону у сфері культури[7]
26 травня — спільними зусиллями історики Калуша із акторами місцевих театрів проведена театралізована екскурсія містом з елементами реконструкції, маршрутом від музею «Калуська в'язниця». «Паралельно до оповідей про минувщину міста та розповідей про давнішню архітектуру, актори театрів «ЛюбАрт» та «Silentium» виконають творчо-історичну реконструкцію. Зокрема, актори «ЛюбАрту» зіграють представників чотирьох національних громад центру довоєнного Калуша: українського міщанства біля Народного дому, єврейського осередку біля теперішнього Краєзнавчого музею, польського панства біля колишнього «Сокола» (сьогодні – Мультикультурний центр) та баварських переселенців, які очікуватимуть решту міщан на площі Героїв»[8]
липень — В Миколаєві розпочато капітальний ремонт будівлі Миколаївського академічного художнього драматичного театру. В планах демонтаж покриття на стінах, заміна вікон та дверей, встановлення системи кондиціонування, утеплення та оздоблення фасаду, ремонт покрівлі[11]
Міністерство підприємництва та виробництва Італії випустило чотири поштові марки тематичної серії «Громадянське почуття» на підтримку України. Ескізи марок створені сучасними українськими художниками. Ескіз марки «Маріупольський драматичний театр» виконав Сергій Сметанкін[12]
Театральні починання
4 січня — в Києві український актор та режисер грузинського походження Гіо Пачкорія заснував Камерний театр «Маланка» — «Театр „Маланка“ несе українську літературну моду». Першу прем’єру зіграли 7 лютого цього ж року — «Украдене щастя» за однойменною п'єсоюІвана Франка[13][14]
З 23 березня по 5 квітня у Києві пройшла серія авторських воркшопів з акторської майстерності від французької режисерки театру і кіно, драматургині і сценаристки Аріан Мнушкін[en] та 15 акторів паризького «Театр дю Солей[en]»[24][25][26]
Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки запустив аудіосцену – сучасну українську драматургію можна слухати онлайн у вільному доступі. Перша п‘єса під назвою «Повітряна тривога» була створена за текстом драматурга та перформера Дена Гуменного і за режисурою Влада Білоненка. Звучить вона у виконанні Андрія Кравчука та Андрія Росчіса[29]
Після тривалого капітального ремонту для відвідувачів відкрив двері «Краків» – у минулому кінотеатр, а нині культурний кластер на Русанівці. У багатофункціональному просторі окрім перегляду кіно, можна буде долучитися до мистецьких заходів, дискусій, презентацій і навіть занять спортом чи танцями[30]
До Дня Конституції України композитор Роман Григорів представив відео на свій новий твір, який назвав LANGSAM – 9M27K. Він перетворив російську ракету БМ-27 від РСЗВ Ураган на музичний інструмент, на якому він грає основну тему композиції[31]
28 липня депутати на сесії Дніпропетровської облради підтримали проєкт рішення про перейменування обласного комунального підприємства культури «Дніпропетровський академічний театр опери та балету» на комунальне підприємство культури «"Дніпровський академічний театр опери та балету” Дніпропетровської обласної ради»[32]
30 вересня видання «Дзеркало тижня» оголосило про заснування Премії імені Олега Вергеліса, головними критеріями якої будуть популяризація та підтримка театрального мистецтва з акцентом на актуальність і оригінальність сценічної форми й талант. Премія передбачатиме грошову винагороду. Оголошення лауреатів відбуватиметься напередодні Всесвітнього дня театру[33]
Текстом під назвою «Помолимось на Мінкульт: Чого очікувати від зміни керманича та нової команди МКІП», який був опублікований 3 серпня 2023 року, розпочав свою колонку на «Українській правді» театральний режисер і продюсер Слава Жила[38]. Протягом 2023 року також вийшли за його авторства тексти з оглядами про вистави українського театру на імпорт та на експорт.
8 червня — прем’єра документального фільму «Танець з вогнем» про загиблого під час російського вторгнення в Україну артиста балету Вадима Хлуп'янця відбулася у київському кінотеатрі «Ліра» та була присвячена до дня народження артиста[40]. В мережі фільм вийшов на ютуб-каналі Яніни Соколової[41]
19 серпня — Прем'єра документального фільму «Гамлет Світла» (реж. Віктор Булига, 2023, 83') відбулася в рамках Одеського міжнародного кінофестивалю, який проходив у місті Чернівці. Головний герой фільму – український актор театру і кіно, виконавець ролі Гамлета, режисер і керівник дитячої студії та народного театру Іван Данілін[42][43]
21 вересня — прем’єра документального фільму «Лишатися (не) можна» відбулася на онлайн-платформі «Megogo». Стрічка розповідає про роботу Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша. У центрі оповіді — спогади працівників театру про життя в окупації, про рішення поїхати, ще складніший процес евакуації та повернення додому. Хтось досі не наважується повернутись у місто, яке нещадно обстрілюється кожного дня, а хтось не зміг поїхати з Херсона, не в силах покинути рідну домівку. Сценаристи – Сергій Зейналов, Еліна Вольська, режисер – Сергій Зейналов[44]
Театральні виставки
20 — 26 лютого — Арт-тиждень «Лютий лютий 2014-2023» у Центрі ім. Леся Курбаса (м. Київ), в рамках якого відбулися арт-проєкт «Ми обираємо Березіль» (фотовиставка «Курбасівці на війні», «Ми на відстані, але серцем з Україною», презентація фільмів та світлин «Рік на війні. Пригоди Бандери та Грушевського, або неймовірні історії волонтерства» від режисера та волонтера Олексія Орлова, презентація проєкту антології п’єс «Неназвана війна», прем’єра вистави «Несподівано тихо», вистава-терапія «Світанок» (26 лютого)[45]
12 травня — 16 липня — виставка «Народження образу» Марії Левитської (приміщення Державного музея театрального, музичного та кіно-мистецтва України) — на виставці представлені твори Марії Левитської з колекції Музею театрального, а також роботи з особистої збірки художниці: ескізи костюмів до вистав та кіно, ескізи до всесвітньовідомих оперних та балетних постановок
На сцені Миколаївського академічного художнього драматичного театру у лютому відбуваютьс покази вистав, створених під час вторгнення: фарс «Украдене щастя» (Камерний театр «Маланка»), «Книга світів» («ProEnglish Theatre»)[76][77]. Березнем театр приймає «Гастролі незламних півдня України» з Одеси, Кропивницького, Херсону[78]. У травні виставу «Стусанина» показала київська команда «DSP»[79]. Сам Миколаївський драмтеатр показав свої вистави в Одесі, Кропивницькому («Пригоди козаків», «Маєток Рейвенскрофт»)[80], прем'єрну виставу «Земний монолог» 14 червня показали у Первомайску[81]
24–26 жовтня — Гастролі Сумського національного театру ім. Михайла Щепкіна та Луганського академічного українського театру на сцені Національного театру ім. І. Франка у Києві[85][86][87][88]
11 січня — Прем'єра вистави «A Canção da Floresta» за «Лісовою піснєю»Лесі Українки на сцені CTB – Companhia de Teatro de Braga (м. Брага, Португалія). П'єсу португальською мовою поставила режисерка Ольги Туруті-Прасолової[95]
23 — 27 січня — Тиждень української драматургії в Парижі (партнерський проєкт «Української весни» та театру Lavoir Moderne Parisien. В програмі: «Мина Мазайло»Миколи Куліша, та п’ять сучасних творів: «Сім перших робіт Аліни» та «Я норм» Ніни Захоженко, «Слава героям» Павла Ар’є, «Крізь шкіру» Наталії Блок, «Сповідь українки» Марії Ісакової[96][97]
«Ukrainian kiosk» з’явився у театрі Schauspielhaus Zürich (Цюрих, Швейцарія). Це постійний майданчик для обміну думками про історію та культуру України. Першою гостею стала письменниця Оксана Забужко (12 березня)). Далі в роботі майданчика взяв участь Сергій Жадан (19 квітня). Ініціатива створення — Стаса Жиркова під час підготовки нового спільного проєкту з театром[98]
«Європейський фестиваль: Українська весна» у Стокгольмі (квітень — тревень): читання віршів із щойно виданого шведською мовою альманаху «Під відкритим небом України. Голоси з війни» (шведський актор Королівського драматичного театру Dramaten, драматург і театрознавець Ханнес Мейдал та українська актриса театру і кіно Катерина Кістень) у супроводі музики українських композиторів (Борис Лятошинський, Валентин Сильвестров, Микола Лисенко, Віктор Косенко); читання творів українських поетів «розстріляного відродження» у супроводі струнних з Королівського Стокгольмського філармонічного оркестру (театральна та кіноактриса Стіна Екблад); концерт «Музи – НЕ мовчать» (музика сестер Богдани Фроляк та Ганни Гаврилец у виконанні струнних симфонічного оркестру Львівської національної філармонії під керівництвом Володимира Сивохіпа); вистава «Як ти відчуваєш, що боїшся?» (реж. Ларс Рудольфссон); покази фільмів «Бачення метелика», «Щедрик», «Путівник», «Зима у вогні» тощо[99]
травень — Донецький академічний обласний драматичний театр здійснив гастролі в культурному центрі Ginta Latina міста Кишинів Республіки Молдова (вистави «Крин нації» та «Decameron»)[101]. У місті Лейпциг, в театрі Schaubühne Lindenfels 13 травня зіграли виставу «Маріупольська драма»[102]
В рамках Єврофестивалю, який відбувається за підтримки Британської Ради та Українського інституту, в Ліверпулі показали українську археологічну оперу «Чорнобильдорф» (Роман Григорів та Ілля Разумейк)[103]
січень — Рішенням суду було визнано протиправним рішення конкурсу на посаду директора-художнього керівника Київського академічного театру юного глядача на Липках, внаслідок чого було звільнено керівника В'ячеслава Жилу[112][113]. Департаментом культури КМДА була зроблена спроба призначити виконувачем обов'язки режисера театру Максима Михайліченка[114][115]. Таке рішення зустріло опір колектива[116][117]. З 1 лютого за посаду призначено тимчасово виконуючу обов'язки директора-художнього керівника Марію Кривенко[112][118]. Тим часом в журналістських розслідуваннях випливають документи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якими приміщення, які перебували на балансі театру площею 93,5 квадратних метри, оформлені 2020 року на ім'я дружини директора театру Анжеліки Гирич[119][120][121]. Спробу узагальнити та усвідомити практики зміни керівництва київських театрів зробила театральна критикиня, голова експертної ради всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА» Ольга Стельмашевська на сторінках часопису «Лівий берег» — «Пінг-понг київськими театрами: чому важлива стратегія?»[122].
Українські музиканти та драматичні актори відмовилися виступати на одній сцені з росіянкою Нетребко на фестивалі «Die Internationalen Maifestspiele Wiesbaden», який пройде з 30 квітня по 31 травня, офіційно присвячений темі свободи слова та політв'язням в усьому світі. Серед запрошених українських митців були: симфонічний оркестр Національної філармонії України, який спільно з хором Національної опери України мав виконати на знаменитій сцені Гессенського державного театру Вісбадена «Реквієм» Джузеппе Верді (диригент Микола Дядюра), а також Харківський державний академічний український драматичний театр ім. Тараса Шевченка — який мав показати постановку «Калігула» за п’єсою Альбера Камю (режисер Олександр Ковшун)[123][124].
На афіші оперного фестивалю Opera las Palmas (квітень, Іспанія) представлені солісти Одеського національного академічного театру опери та балету (заслужена артистка України Катерина Кальченко, Катерина Бурдік, Марія Рязанцева, заслужений артист України Сергій Доценко та хореограф Яніна Кисельова) поряд із показом опери «Джоконда» за участі російських солістів — Роман Бурденко (Маріїнський театр під керівництвом соратника путіна Валерія Гергієва) та Юлії Меннібаєвої (Большой театр)[129]
В квітні з'явилася петиція щодо внесення змін та доповнень до рішення сесії Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 64 «Про реформу муніципальних театрів» щоб не допустити реалізацію рішення про припинення діяльності шляхом ліквідації юридичної особи Запорізького муніципального театру-лабораторії «Ві» та Запорізького муніципального театру танцю та об'єднання цих двох театрів в один[130]
В Самборі місцева влада планує перенести музей Леся Курбаса в кімнату шахового клубу, чим налаштувала проти себе громаду[134]
8 червня актори львівського театру «Воскресіння» дорогою на фестиваль у Каліші, на трасі Ряшів – Краків потрапили у ДТП. За інформацією прес-служби поліції Підкарпатського воєводства, постраждали п'ятеро людей. До лікарні госпіталізували трьох. За попередніми висновками, 63-річний водій автобуса Mercedes, заснув на прямій ділянці дороги, а його транспортний засіб з'їхав на узбіччя та натрапив на огорожу. Колектив прямував на участь у XXX Міжнародному фестивалі вуличного мистецтва La Strada, де мали зіграти 9 червня виставу про Тараса Шевченка[135]
26 червня в Дубліні зазнав нападу молодий український театральний актор Олександр Греков, який у складі трупи Театру імені Лесі України перебував на гастролях в театрі Abbey Theatre[136]
липень — Тривають скандали навколо Донецького академічного обласного драматичного театру у місті Маріуполь. Бренд одягу «Starchak» випустив жакет із зображенням театру, що суспільством було сприйнято як спекуляція на війні («маркетингова байрактарщина»)[138]. Орієнтовно в цей самий час окупантська влада розпорядилася про повне залиття бетоном підвальних приміщень театру й початок будівництво фактично з нуля під виглядом «реконструкції»[139]
липень — допис акторки Харківського театру ім. Шевченка Владлена Святаш спричинив хвилю обговорень та публікацій у ЗМІ. Йдеться про те, що Харківський театр «Время Ч» став російським й змінив назву на «Театр Питер». Режисерка театру Жанна Богусевич, а також актори Сергій Лістунов та Дарія Терновська переїхали до Санкт-Петербурга, де й створили нову театральну студію[140], знялися у пропагандиському кіножурналі «Вслух!»[141]. В наслідок цієї інформації, військова обладміністрація анулювала почесну грамоту режисерці театру Жанні Богусевич, яку та отримала у березні 2023 року від голови ХОВА Олега Синєгубова за вагомий внесок у розвиток культури[142].
липень — у Харківському академічному українському драматичному театрі ім. Тараса Шевченка фіксуються припинення дії трудових договорів, а відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат покладаються на державу агресора (такий лист опублікував на своїй сторінці артист вищої категорії Харківського академічного українського драматичного театру ім. Тараса Шевченка Сергій Гусєв)[143]. Також повідомляється про загальне скорочення фінансування театру[144][145].
липень – вересень — Кропивницький академічний український музично-драматичний театр імені М. Л. Кропивницького опиняється в епіцентрі скандалу навколо призначення конкурсу на керівну посаду. З грудня 2022 року директором-художнім керівником призначено В'ячеслава Вандрашека, який за півроку роботи запустив основні процеси в театрі[146]. Зі зміною влади в області, рішення попереднього голови облради підпали під перегляд. За заявою Вандрашека, йому пропонували «самовільно» написати заяву, а після відмови це зробити – оголосили конкурс[147][148]. Вандрашек, підтриманий колективом театру, вирішив шукати справедливості у судовому порядку[149]. Тим часом Кіровоградська обласна рада вирішила делегувати до конкурсної комісії людей театру: актора Богдана Бенюка, театрального критика Сергія Васильєва та театрознавицю Ганну Веселовську[150]. Кіровоградська обласна рада провела конкурс, який одразу став називанися «незаконним», а чинний директор-художній керівник подав відповідний судовий позов про його скасування[151]. Обласна рада конкурс провела 14 вересня, за результатами якого директором-художним керівником оголосили Сергія Корнієнка. Й вже 26 вересня, попри затвердження результатів конкурса обрадою, голова обласної ради Юрій Дрозд, підписав розпорядження про звільнення з посади директора Вячеслава Вандрашека та одноосібно призначив на цю посаду Сергія Корнієнка[152][153][154]. Вже 16 жовтня суд першої інстанції задовольнив позов В’ячеслава Вандрашека проти Кіровоградської обласної ради щодо скасування розпорядження голови обласної ради Юрія Дрозда про проведення конкурсу на заміщення посади директора театру[155].
Черговий скандал спричинила публікація на порталі «Главком» під назвою «Династія на династію? Конфлікт у театрі Франка виплеснувся на публіку», у якій виноситься внутрішній конфлікт співробітників Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, та показує це через ніби протистояння кланів Хостікоєв-Сомська проти Богомазова[156]. Зі статтею у відповідь на сторінках видання виступив Анатолій Хостікоєв[157].
Радянську військову пісню «Катюша» у зруйнованому РФ драмтеатрі в окупованому Росією Маріуполі, виконала китайська оперна співачка Ван-Фан[158].
серпень — Державна аудит служба виявила у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької фінансових порушень на 27,8 млн грн. Порушення виявлені у використанні доходів від платних послуг, наданні в оренду приміщення під кафе, залученні сторонніх артистів, а також завищенні вартості робіт з реконструкції будівлі театру[159].
серпень — екс-актор Київського театру юного глядача, Гліб Михайличенко, виїхав до Росії та створює там кіношколу з іще одним колегою-перебіжчиком[160][161].
серпень — львівська театрознавиця Катерина Сегет звинувачена у шахрайстві з грішми на допомогу ЗСУ[162][163]. У березні 2024 року її було помічено в Іспанії[164]
жовтень — на порталі «Антикорупційний вимір» (Детально про корупцію на півдні України) вийшло журналістське розслідування щодо ДТП, скоєного 20 січня 2023 року в Одесі на вулиці Грушевського, під час якого водійка під час тест-драйву не впоралась з керуванням, виїхала на тротуар, де збила пішохода з чотирирічним сином. Учасницею ДТП виявилася генеральна директорка Одеського національного академічного театру опери та балетуНадія Бабіч[165][166]
1 листопада Харківська обласна рада провела нараду, під час якої було запропоновано перевести діяльність театрів в онлайн та створити так звану «е-афішу». Подібне рішення культурною спільнотою було сприйнято як спробу «вбити театр як інституцію», а також виникло обурення через порушення законодавства[167][168]. Досить розмите та неконкретне інтерв'ю з приводу нововведень дала в етері радіо «Накипіло» заступниця голови облради Валерія Дзюба[169][170]. 17 листопада студенти Харківського національного університету мистецтв ім. Котляревського влаштували у центрі Харкова перформанс, яким продемонстрували символічне вбивство театральних установ – виготовили шибеницю з корпусом телевізора, в якій під час перформансу перебувала людина[171]. Під час брифінгу начальник Харківської облвійськадміністрації Олег Синєгубов повідомив про дозвіл грати театрам на власних майданчиках та скорочення фінансування удвічі (зі 100 мільйонів на близько 50 мільйонів)[172][173][174][175]. У Харкові розпочалася серія пресконференцій на тему: «Виживання культурних інституцій в умовах скорочення видатків». Учасниками 28 грудня стали Ольга Дорофєєва (завідувачка літературно-драматургічної частини Театру ляльок), Тетяна Пилипчук (директорка Харківського літмузею), Наталія Цимбал (викладачка сценічної мови в Харківському національному університеті мистецтв імені І.П. Котляревського), Ольга Турутя (режисерка Харківського академічного драматичного театру), Ніна Хижна (режисерка та представниця театру «Нафта»)[173].
листопад — триває скандал навколо «Українського сучасного театру» (кер. Дмитро Рачковський), який продовжує грати вистави за Михайлом Булгаковим[176]
24 червня — 3 липня — Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «Від Гіпаніса до Борисфена»[184]
15 — 20 серпня — Фестиваль української драматургії «Дніпро.Театр.UA» (м. Дніпро)[185][186]
8 — 16 вересня — XXV Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії»(гасло фестивалю — «#ми_вдома»)[187]. Місце проведення основної (театральної), літературної та музичної програми – Одеса[188][189]
I Премія-відзнака «Чорний лотос», спрямована на підтримку українських кіно-театральних митців/мисткинь, які були активними протягом 2022 року[214][215]
Актор кіно — Дмитро Олійник («Будинок Слово: нескінчений роман»)
Актор театру — Віталій Ажнов («Калігула», «Кар’єра Артура Уі, яку можна було спинити»)
Акторка кіно — Анастасія Карпенко («Як там Катя?»)
Акторка театру — Віталіна Біблів («Білка, яка прожила сто років»)
Короткометражний фільм — «ГКЧП» (реж. Аркадій Непіталюк)
Документальний фільм — «Я не хотіла знімати кіно про війну» (реж. Надія Парфан)
Режисер кіно — Тарас Томенко («Будинок Слово: нескінчений роман», «Терікони»)
Леонід Ерман (96) — радянський та російський театральний діяч, директор театрів «Современник» та МХТ ім. А. П. Чехова, Заслужений митець Російської Федерації
Сергій Круценко (55) — український композитор, виконавець-мультиінструменталіст, продюсер, режисер, поет та мислитель, спеціаліст з акустичних та візуальних технологій
Інна Чурикова (79) — радянська і російська актриса театру і кіно. Лауреат премії Ленінського комсомолу (1976). Заслужена артистка РРФСР (1977). Народна артистка РРФСР (1985). Народна артистка СРСР (1991). Лауреат Державної премії Росії (1996)[263]
Андрій Петров[ru] (77) — радянський та російський артист балету та хореограф, засновник та художній керівник Театру Кремлівський балет. Народний артист РРФСР (1985)
Ірина Мірошниченко (81) — радянська і російська актриса театру та кіно, театральний педагог. Заслужена артистка РРФСР (1976). Народна артистка РРФСР (1988)[291].
Геннадій Гладков (88) — радянський та російський композитор, автор музики до кіно- і телефільмів, мультфільмів, театральних вистав. Народний артист Російської Федерації (2002)
Тадей Едер (80) — радянський і український режисер та педагог, генеральний директор-художній керівник Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької (1998-2017). Заслужений працівник культури України (1993)[319]
Авгієві стайні Олексій Паляничка про театр, яким ми його бачимо у світлі деколоніальної перспективи розвитку українського суспільства для видання «Збруч» (22 січня 2023)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
