Оксана Федорівна Дмітрієва (нар.. 22 серпня1977; м. Краматорськ) — українська режисерка театру ляльок, головна режисерка Харківського театру ляльок, акторка, драматургиня-інсценувальниця, театрознавиця, художниця-фотографка та художниця-графікеса. Заслужена артистка АР Крим (2006)[1][2].
Життєпис
Оксана Дмітрієва у 1998 році закінчила Дніпропетровський театрально-художній коледж за спеціальністю «Артист театру ляльок»[3], після чого відразу ж отримала запрошення до Кримського театру ляльок під керівництвом режисера Бориса Азарова у Сімферополі). За час роботи в цьому театрі зіграла у 17 спектаклях, брала участь в міжнародних фестивалях[1]. З 2004 по 2007 роки була режисеркою цього театру.
З 2001 по 2006 роки Оксана Дмітрієва навчалась заочно у Харківському інституті мистецтв ім. Івана Котляревського відразу на двох факультетах — театрознавчому та режисури театру ляльок[4]. Перші режисерські роботи — «Балаганчик» за Олександром Блоком, «Кохання дона Перлімпліна» за Лоркою[5].
У 2006 році удостоєна почесного звання «Заслужена артистка Автономної Республіки Крим».
У Харківському театрі ляльок Оксана Дмітрієва працює з 2007 року. Спершу як режисерка з пробною постановкою «Чарівне кільце», а після постановки отримала запрошення зайняти посаду режисерки-постановниці театру. Більшість театральних робіт реалізувала в тандемі із головною художницею театру Наталією Денисовою[1].
В арсеналі Оксани Дмітрієвої понад 30 ролей на сцені, постановка понад 40 вистав на сценах українських театрів та за кордоном. Є лауреаткою міжнародних конкурсів і фестивалів.
2021, 25 червня — «Історія роду, який згубили марні надії, бойові півні та безпутні жінки» Лєни Лягушонкової та Катерини Пенькової за мотивами латино-американських романів
2022, 1 липня — «Я норм» Ніни Захоженко
2022, 24-25 грудня - «Вертеп» (спільно з Львівським театром ляльок)
2023, 29-30 квітня - "Вертеп. Війна. Вірші" за поезіями Сергія Жадана
2023, 27-28 травня - "Жираф Монс" за казкою Олега Михайлова
Найнепередбачувані рішення вистав Оксани Дмітрієвої завжди виявляють стійкість і силу гармонії. Головний критерій художності в її театрі — Краса… Драматичного ефекту вона досягає саме на зламі, на самому піку, на вістрі краси і небуття
Юлія Коваленко, мистецтвознавець
2005 — Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за найкращі театральні вистави для дітей та юнацтва[3]
2007 — Фестиваль «Обереги», Івано-Франківськ. Гран-прі фестивалю (спектакль «Крила для Дюймовочки»)[1]
2008 — Муніципальна премія за кращу режисуру року (спектакль «Чарівне кільце»)
2008 — Міжнародний фестиваль театрів ляльок імені Сергія Образцова, Москва . Лауреат у номінації «Найкраща режисура» (спектакль «Дюймовочка»)
Лауреат міжнародного фестивалю «Аніма» (спектакль «Антігона»)
2009 — Міжнародний фестиваль-бієнале «КукART-IX», Санкт-Петербург. Диплом I ступеня (спектакль «Прості історії Антона Чехова»)[1]
2011 — Лауреатка фестивалю «Рязанські оглядини» (спектакль «Про принців та принцес»)[21]
2011–2012 — Диплом «Найкраща робота сезону для дітей молодшого та середнього віку» Ради української секції УНІМА (спектакль «Про принців та принцес»)[21]
2012 — VI Міжнародний фестиваль театрів ляльок «Білгородська забава». Гран-Прі (спектакль «Майська ніч»)[22][23]
2012 — Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за найкращу постановку року для дітей (спектакль «Про принців та принцес»)[21]
2014 — На думку українських театральних журналістів (тижневик «Дзеркало тижня»), увійшла до ТОП-10 найвпливовіших українських театральних режисерів[20]
2015 — Міжнародний фестиваль «Зоряний шлях», Полтава (спектакль «Майська ніч»):[22]
«Найкраща режисура»
«Найкраща сценографія»
«Найкращий акторський ансамбль»
XXVII Міжнародний фестиваль театрів ляльок у місті Бельсько-Бяла, Польща. Премія «Найкраща дитяча вистава» (спектакль «Їжачок з туману»)[24][25]
2017 — І Київський міжнародний фестиваль театрів ляльок «Puppet. UP!»[18]
«Найкраща акторська робота» (Євген Огородній за роль Саватія Гуски)
«Найкраще музичне оформлення» (Оксана Дмітрієва)
2017 — Премія імені Леся Курбаса за постановку вистави «Вишневий сад» Антона Чехова в Харківському державному академічному театрі ляльок імені В. А. Афанасьєва[2].
2024 — Премія Women in Arts у номінації Жінки в театрі[26][27]
Література
Александр Стогний. Музей театральных кукол. Путеводитель. — Харьков: «Золотые страницы», 2009. — 104 с. — ISBN 978-966-400-165-3. (рос.)
Стогний А. А., Денисова Н. Н. Харьковский государственный академический театр кукол. Презентационный альбом. — Харьков, 2014. (рос.)
Алексей Рубинский. Харьковский театр кукол: история, анализ традиций и школы (Опыт исторической философии). — Харьков: «Тим Паблиш Груп», 2014. — 512 с. — ISBN 978-966-2741-27-8. (рос.)
Примітки
↑ абвгде Олександр Стогній. Музей театральних ляльок. Путівник, — Харків, видавництво «Золоті сторінки», 2009
