|
Юхименко Іван Якович
Іва́н Я́кович Юхи́менко (2 (14) жовтня 1892, Харків — 6 лютого 1943, Казань) — український актор, режисер і педагог. Заслужений артист УРСР (1935). БіографіяРодом з Харкова; там дебютував 1914 на сцені міського театру. Працював у «Молодому театрі» Леся Курбаса.[1] 31 серпня 1922 року в Харкові утворено молодіжний драматичний театр «Наш шлях» з етнографічним ухилом, фундатором став Юхименко — головний режисер Українського державного драматичного театру ім. І. Франка. Згодом викладач Харківського музично-драматичного інституту (1925—1927) і режисер Театру для дітей (1924—1925), режисер Полтавського театру української драми імені І. П. Котляревського (1926—1928), далі в Дніпропетровському театрі імені Тараса Шевченка (1928—1930), Харківському театрі Ленінського Комсомолу (1931), Одеському (1933—1937) і Харківському (1937—1938) театрах Революції. З 1940 року — художній керівник Чернівецького державного українського драматичного театру. Там разом з дружиною й іншими акторами відвідав Ольгу Кобилянську.[2] Іван Якович розповів письменниці про творчі плани театру. З початком нацистсько-радянської війни разом з театром переїхав у Харків, а пізніше евакуйований далі на схід. З 1943 року у Єлабузі (Татарська АРСР).[3] Репресований. Помер у Казані. За іншими даними, Іван Юхименко разом з дружиною і дітьми був спалений живцем разом з іншими політичними в'язнями Харківської в'язниці під час відступу з міста частин Червоної армії у 1941 році.[4]. Натомість, за словами доньки Ярослави, що проживає зараз у Харкові, Іван Якович помер у Казані у 1943 році, а не був спалений з жінкою та дітьми у 1941 році у харківській в'язниці (уточнення обставин смерті внесені за проханням доньки. 28.03.2019). ТворчістьВистави:
Примітки
Джерела
ПосиланняЛітература
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
