Шептекіта Валерій Іванович

Валерій Шептекіта
Народився	20 грудня 1940(1940-12-20) Тлумач, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Помер	3 червня 2021(2021-06-03) (80 років) Київ, Україна
Національність	українець
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор театру, кіно та дубляжу
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
IMDb	nm0792025
Нагороди та премії
Висловлювання у Вікіцитатах

Валерій Іванович Шептекіта (20 грудня 1940, Тлумач, Івано-Франківська область — 3 червня 2021, Київ) — радянський і український актор театру, кіно та дубляжу. Заслужений артист Української РСР (1982)[1]. Народний артист України (2000)[2].

Життєпис

Народився 20 грудня 1940 року у місті Тлумачі Івано-Франківської області.

У дитинстві жив у місті Охтирці Сумської області. Після закінчення школи грав в Охтирському Народному театрі, співав у чоловічій хоровій капелі.

У 1967 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (курс Михайла Карасьова[3]).

У 1979 році пройшов конкурсний відбір до новоствореного у Києві Молодіжного (зараз — Молодого) театру, став до числа найпершого його акторського складу[4]. У першій прем'єрі театру «…З весною я до тебе повернуся» Валерій Шептекіта виконував роль Островського, а у відомій комедії «За двома зайцями»^[ru] — Сірка.

Могила Валерія Шептекіти, Байкове кладовище

Серед інших відомих ролей актора — вистави «Сватання на Гончарівці», «Дядя Ваня», «Дівочий виноград» та інші. Сцені Молодого театру віддав 40 років життя. 20 грудня 2020 року зіграна 251-й раз роль Омелька на 20-річчя виставі «Кайдаші» Наталі Дубіни за повістю «Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького у постановці Миколи Яремківа, яку незмінно грав з прем'єри, яка відбулася 20 грудня 2000 року[5].

Останній раз вийшов на сцену 8 травня 2021 року у виставі «Гагарін і Барселона», невдовзі захворів на коронавірусну хворобу. Ситуацію ускладнило те, що Шептекіта до останнього відмовлявся звертатися за допомогою лікарів, так як все життя лікувався самостійно. Помер у київській лікарні 3 червня 2021 року[6][7].

Був кремований, прах похований у колумбарії Байкового кладовища, біля крематорію (10 ділянка тераси, 1 ряд, 224 місце; 50°24′55.6″ пн. ш. 30°30′9.27″ сх. д.).

Сім'я

• Колишня дружина — Ірина Кравченко (нар. 1952) — заслужена артистка України, акторка Молодого театру.
  • Син — Євген Шептекіта (нар. 1982) — артист-вокаліст Київської опери.

Театральні роботи

• ЯНГОЛЬСЬКА КОМЕДІЯ, Лев Хохлов (за мотивами п’єси А. Ручелло «Фердінандо»), реж. Л. Сомов — Дон Кателліно
• ЛЮДИНА І ВІЧНІСТЬ, Андрій Курейчик, переклад Олександра Ірванця, реж. Т. Криворученко — Небуття
• З ВЕСНОЮ Я ДО ТЕБЕ ПОВЕРНУСЬ, Олексій Казанцев, реж. О. Заболотний — Островський
• ПІТИ Й НЕ ПОВЕРНУТИСЬ, Василь Биков, реж. В. Семенцов — Хазяін
• ЛЮДИНА З ХВОСТОМ, Григорій Остер, реж. В. Семенцов — Директор
• ДУМА ПРО ЛЮБОВ, Михайло Стельмах, реж. О. Заболотний — Дяк, Батько
• ПРИГОДИ АЛІСТИ В КРАЇНІ ДИВ, за Льюїсом Керроллом, реж. В. Семенцов — Делікатес, хтось
• СІРАНО ДЕ БЕРЖЕРАК, Едмон Ростан, реж. В. Шулаков — Сірано
• СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ, театральне сказання Віктор Шулакова, Ярослава Стельмаха, реж. В. Шулаков — Святослав
• МАЛЕНЬКА ФУТБОЛЬНА КОМАНДА, Юрій Щербак, реж. В. Шулаков — Яницький
• ТРИ СЕСТРИ, Антон Чехов, реж. О. Утєганов — Чебутикін
• ЦИЛІНДР, Едуардо де Філіппо, реж. К. Лінартович — Аттіліо
• ДЖІКЕТСЬКИЙ МАНІФЕСТ, Олександр Чхаїдзе, реж. М. Мерзлікін — Лашхі
• ГОГЕН, ПЕЙЗАЖ, ЮВАН, АЛЕВТИНА..., Семен Злотніков, реж. О. Булига — Пейзаж
• РЕПОРТАЖ, театральне дійство за мотивами творів Віталія Коротича, Юліуса Фучика, Вільяма Шекспіра, реж. В. Шулаков — Глашатай, Художник
• ДИКТАТУРА СОВІСТІ, Михайло Шатров, реж. Л. Танюк — Верховенський
• ПОЛІТ НАД ГНІЗДОМ ЗОЗУЛІ, Девід Вассермен, реж. В. Шулаков — Гардінг
• РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ЕТЮД, Михайло Шатров, реж. Л. Танюк — Ленін
• ХОТТАБИЧ, Лазар Лагін, реж. В. Шулаков — Хоттабич
• ПРОРОК, Тарас Шевченко, моновистава — Пророк
• ШЕЛЬМЕНКО-ДЕНЩИК, Григорій Квітка-Основ’яненко, реж. В. Гур’єв — Лопуцьковський
• ІГРИ ЗАМКУ КЛЬСІНОР, Нікола Йорданов, реж. Т. Криворученко — Полоній
• ВІЙ, Тамара Тамільченко за творами Миколи Гоголя, реж. В. Шулаков — Гервасій
• ОТАК ЗАГИНУВ ГУСКА, Микола Куліш, реж. Є. Морозов — Гуска
• ЕРЛІН, Оскар Уайльд за п’єсою ВІЯЛО ЛЕДІ ВІНДЕРМІЄР, реж. В. Шулаков — Огастус
• АВТОБУС, Станіслав Стратієв, реж. Т. Криворученко — Розумний
• Я, ФЕЙЄРБАХ, Танкред Дорст, реж. Я. Нірод — Фейєрбах
• ГРА КОРОЛІВ, АБО ПАТ, Павло Когоут, реж. Т. Криворученко — Склепович
• ТАЄМНА ВЕЧЕРЯ, Жан Клод Брисвіль, реж. Т. Криворученко — Фуше
• ТРАГЕДІЯ ГАМЛЕТА, ПРИНЦА ДАНСЬКОГО, Вільям Шекспір, реж. С. Мойсеєв — Батько Гамлета
• СТАЛЬОВА ВОЛЯ, Максим Курочкін, реж. Д. Богомазов — Сліпий дід
• ЧОРНИЙ КВАДРАТ, Марк Розовський, спільний проект театрів «Золоті ворота та Молодого театру, реж. В. Пацунов — «А»
• ВИСТАВА ПРО ТЕАТР, Жан Марсан, реж. Є. Курман — Христіан
• ДОН ЖУАН, Жан-Батист Мольєр, реж. С. Мойсеєв — Франціск
• МІРАЖ, П’єр Буржад, реж. Т. Криворученко — Федір Федорович
• СВАТАННЯ НА ГОНЧАРІВЦІ, Григорій Квітка-Основ’яненко, реж. В. Шулаков — Прокіп
• ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ, Михайло Старицький, реж. В. Шулаков — Сірко
• ОДРУЖЕННЯ, Микола Гоголь, реж. Т. Криворученко — Жевакін
• ДОН ЖУАН, Жан-Батист Мольєр, переклад Ірини Стешенко, реж. С. Мойсеєв — Дон Луіс, батько Дон Жуана
• МИЛИЙ ДРУГ, Гі де Моппасан, реж. Ю.Лізенгевич — Норбер де Варен
• ЗВИЧАЙНА ІСТОРІЯ, Марія Ладо, реж. Т. Криворученко — Кінь
• «Гагарін і Барселона» — Валєрка Іванович
• «Дівочий виноград» — Ігор Петрович
• «Ідеальне вбивство» — Старий місцевий житель
• «Кайдаші» — Кайдаш
• «Красуня і Чудовисько» — Казкар
• «Острів любові» — Дід
• «Підступність і кохання» — Камердинер
• «Тектоніка почуттів» — Шансоньє

Фільмографія

• 1971 — «Зоряний цвіт»
• 1974 — «Гуси-лебеді летять» — Юхрим
• 1981 — «Овід» — сеньйор Грассіні
• 1983 — «Три гільзи від англійського карабіна» — Мацюк
• 1984 — «Іванко і цар Поганин»
• 1985 — «Диктатура»
• 1986 — «Мама, рідна, любима...» — отець Микола
• 1986 — «Самотня жінка бажає познайомитися» — Касьянов, друг Валентина
• 1986 — «Борис Годунов» — Пафнутій, ігумен Чудова монастиря
• 1988 — «Галявина казок»
• 1990 — «Погань»
• 1990 — «Нині прослався син людський»
• 1990 — «Розпад»
• 1992 — «На початку було слово»
• 1993 — «Сад Гетсиманський»
• 1995 — «Невідома Україна. Як судились колись в Україні». Фільм 5. «Втрачені права»
• 1997 —1998 — «Роксолана: Настуня»
• 2001 — «Леді Бомж»
• 2004 — «Російські ліки»
• 2005 — «Дванадцять стільців» — доктор Медофф
• 2005 — «Золоті хлопці»
• 2005 — «Навіжена»
• 2006 — «Богдан-Зиновій Хмельницький»
• 2006 — «Дев'ять життів Нестора Махно»
• 2006 — «Опер Крюк»
• 2006 — «Перше правило королеви»
• 2006 — «Приблуда»
• 2006 — «Психопатка»
• 2006 — «Стара подруга»
• 2006 — «Театр приречених»
• 2007 — «Смерть шпигунам!»
• 2010 — «Непрухи»
• 2016 — «25-та година»
• 2016 — «Бестселер з кохання»
• 2018 — «Я, ти, він, вона»
• 2019 — «Папік»
• 2021 — «Королева доріг»

Дублювання

Студія «Le Doyen»

• «Аладдін» — Султан
• «Повернення Джафара — Султан
• «Аладдін і король розбійників» — Султан
• «Аладдін» — Султан
• «Король Лев» (3 частини) — Рафікі
• «Король Лев: Тімон і Пумба» — Рафікі
• «Історія іграшок 2» — Майстер
• «Фінеас і Ферб» — Клайд Флінн, Реджинальд Флетчер
• «Вперед і вгору» — Чарлз Мунц
• «Різдвяна історія» — Ебенізер Скрудж
• «Принц Персії: Піски часу» — король Шараман
• «Самотній рейнджер» — Священник
• «Історія іграшок: Страшилка» — Годинник
• «Мері Поппінс повертається»
• «Хеллбой 2: Золота армія»
• «Справжня мужність»
• «Космічна місія»
• «Заміж у високосний рік»
• «Анонім»
• «Кіт у чоботях»
• «Маппет-шоу»
• «Нікчемний я 2»

Студія «Постмодерн»

• «Червона шапочка»
• «Трансформери 3»
• «Пінгвіни містера Поппера»
• «Невідомий»
• «Зоряні війни: Епізод I»
• «Містер Пібоді та Шерман»
• «Міст шпигунів»
• «До зустрічі з тобою»
• «Астерікс і таємне зілля»
• «Ріо» (старий дубляж студій «Постмодерн»\«Central Production International Group»)

Студія «Cinetype»

• «Початок»
• «Легенди нічної варти»
• «Гаррі Поттер та смертельні реліквії: Частина I»

Нагороди і визнання

• 2000 — Народний артист України[2]

Примітки

1. Охтирська районна державна адміністрація: Видатні співвітчизники. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 3 червня 2021.
2. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про відзначення державними нагородами України трудівників міста Києва (24.05.2000). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 25 серпня 2020.
3. «Слово просвіти» — Валерій Шептекіта: «Творімо добро» (23.04.2017). Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 3 червня 2021. [Архівовано 2021-06-03 у Wayback Machine.]
4. Сергій ВИННИЧЕНКО (5 листопада 2020). 2019 рік українського театру. Столичний часопис (велика сцена) (ua) . Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 2021-6-03.
5. Іван БАБЕНКО (17 грудня 2020). У відкритому космосі. 20 грудня відзначатиме своє 80-ліття Валерій Шептекіта — корифей і один із артистів-першопроходців Київського Молодого театру (ua) . «День» №239 (2020). Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 18 грудня 2020.
6. Діана МОГИЛЕВИЧ (3 червня 2022). Помер Валерій Шептекіта (ua) . «УНІАН». Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 2021-6-03.
7. Марія КАТАЄВА (3 червня 2022). Пішов з життя актор київського театру Валерій Шептекіта (ua) . «Вечірній Київ». Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 2021-6-03.

Джерела

• Столярчук Б. Митці Рівненщини: Енциклопедичний довідник. Рівне, 1997. — С. 207.

Посилання

• http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/sov/10135/works/ [Архівовано 17 квітня 2013 у Wayback Machine.]
• Валерій Шептекіта: Творімо добро [Архівовано 11 серпня 2017 у Wayback Machine.]
• Доробок (dzygamdb.com) [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]

Україна   Київ   Культура   Мистецтво   Біографії