Лєна Лягушонкова

Лена Лягушонкова (нар. 1 вересня 1984, смт Станиця Луганська) - українська драматургиня, сценаристка, письменниця. Належить до напрямку «нова драма». Лауреатка європейської премії молодих драматургів [1][2]

Лена Лягушонкова
Народилася1 вересня 1984(1984-09-01) (40 років)
Станиця Луганська
Національністьукраїнка
Діяльністьдраматург, сценарист
Alma materЛуганський національний університет ім. Тараса Шевченка
Напрямокнова драма
Жанрп'єса
ПреміїЄвропейська премія молодих драматургів

Життєпис

Народилася у смт Станиця Луганська. Закінчила Луганський національний університет ім. Тараса Шевченка історичний факультет (спеціальність - соціальна робота). Під час навчання брала участь у театральних гуртках[3]. Творча прем'єра відбулась на фестивалі Тиждень актуальної п’єси у 2018 році.[4][5]


Переїхала до Києва з початком війни Росії в Україні [6]. У 2019 році лабораторії навчалась у драматургії для молодіжного театру PostPlay Theatre у Києві. [6][5]

Під час російського повномасштабного вторгення 5 березня вдруге була змушена евакуюватись[7]. Перебувала на резиденції у Варшаві та Гельсінкі. У 2023 брала участь у ІV Лабораторії драматургії Національної спілки театральних діячів України з темою "Як писати про війну в драматургічних текстах". [8][9]

Любить історію Давнього Риму, але пише про «тут і зараз».[4][10]

У січні 2024 року п'єса «Мать Горького» («Moren av Gorkij») вийшла норвезькою у видавдництві Solum Bokvennen [11], разом з творами Наталії Блок "Стань найкращою версією себе" «Velg den beste versjonen» та Наталії Ворожбит "Погані дороги" («Dårlige veier»). Також її текст вийшов у збірці англійською "Ukrainian New Drama after the Euromaidan Revolution".[12]

Творчість

  • «Чапаєв і Василіса» підліткова п’єса без матів
  • "Бука" Дикий театр (у співавторстві із Катериною Пеньковою) [13]
  • 2018 «BAZA» презентована на IX фестивалі «Тиждень актуальної п’єси» (Інститут ім. Ґете)[5]
  • 2019 "Дикі люди" комедія, похідний твір «Як у людей» Дикий театр
  • 2019 "Річ Річ" інсценізація за п’єсою В.Шекспіра «Річард II» у Дикому театрі (Київ)
  • 2019 сімейна сага «Мать Горького» ( «Мої родичі та інші покидьки» театр Лесі Українки грудень 2019[4], Theatr Stuttgart Shauspiel 2022[14], Норвезький національний театр січень 2024 року[15])
  • мюзикл «Чума» (у співавторстві із Катериною Пеньковою)
  • «ПГТ» хроніки [16]
  • "Механічний апельсин"[17]
  • 2020 - «Макбет» адаптація однойменної п’єси В. Шекспіра в колаборації з Андрієм Бондаренком у Львівському академічному театрі ім. Лесі Українки
  • 2022, 24 лютого — «Моє знамя обісцяла киця» [18]
  • 2022 - Życie na wypadek wojny - Theatr Polski in Bydgoszcz [19]
  • 2023 - Moj standar zasikal kotek – TR Warszawa 2023 [20]

Нагороди

У 2022 році - Європейська премія молодих драматургів [21] [22] [2]

Примітки

  1. ↑ Українку нагородили європейською премією для молодих драматургів. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 29 січня 2024.
  2. ↑ а б Germany, Stuttgarter Nachrichten, Stuttgart. Europäischer Nachwuchs-Dramatikerinnenpreis für Lena Lagushonkova: Ukrainische Autorin inszeniert und spielt in Stuttgart. stuttgarter-nachrichten.de (нім.). Процитовано 29 січня 2024.
  3. ↑ Лягушонкова Лєна. Театральна риболовля (укр.). Процитовано 29 січня 2024.
  4. ↑ а б в МОЇ РОДИЧІ ТА ІНШІ ПОКИДЬКИ - Театр Лесі Українки (укр.). Процитовано 29 січня 2024.
  5. ↑ а б в Лягушонкова Лєна. Library (укр.). 28 вересня 2020. Процитовано 29 січня 2024.
  6. ↑ а б ‘Ukrainian actorness is still quite illusive in Europe’: let’s talk about theatre. Феміністична Майстерня Львів (амер.). 3 березня 2023. Процитовано 29 січня 2024.
  7. ↑ Лєна Лягушонкова: «Ми не шукаємо чіткої формули, як писати про війну», Ірина Голіздра. Krytyka (ua) . Процитовано 29 січня 2024.
  8. ↑ Грабченко, Наталія (27 вересня 2023). Театр як знеболювальне: за лаштунками IV Лабораторії драматургії. Суспільне. Архів оригіналу за 29 січня 2024. Процитовано 15 вересня 2024. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  9. ↑ Павло Ар’є, Лєна Лягушонкова: Спілка театральних діячів анонсувала ІV Лабораторію Драматургії. LB.ua. 5 червня 2023. Процитовано 29 січня 2024.
  10. ↑ Лєна Лягушонкова. UKRDRAMAHUB (укр.). Процитовано 29 січня 2024.
  11. ↑ Historier fra Ukraina. Solum Bokvennen (норв.). Процитовано 29 січня 2024.
  12. ↑ bloomsbury.com. Ukrainian New Drama after the Euromaidan Revolution. Bloomsbury (англ.). Процитовано 4 лютого 2024.
  13. ↑ «Дикий театр» відновив роботу. Ярослава Кравченко – про перші вистави під час повномасштабної війни. The Village Україна. 2 березня 2023. Процитовано 29 січня 2024.
  14. ↑ Німці питали, де межа токсичного впливу Росії: у Штутгарті показали виставу “Мать Горького”. Українська правда _Життя. Процитовано 29 січня 2024.
  15. ↑ Historier fra Ukraina | Forestilling | Nationaltheatret. www.nationaltheatret.no (норв.). 5 січня 2024. Процитовано 29 січня 2024.
  16. ↑ ПГТ. Library (укр.). Процитовано 4 лютого 2024.
  17. ↑ Механічний Апельсин. ДИКИЙ театр • WILD theatre (укр.). Процитовано 4 лютого 2024.
  18. ↑ Тривога. Бомбосховище. Аншлаг. Театральні підсумки року. www.ukrinform.ua (укр.). 25 грудня 2022. Процитовано 29 січня 2024.
  19. ↑ Teatr Polski Bydgoszcz - Życie na wypadek wojny. www.teatrpolski.pl. Процитовано 29 січня 2024.
  20. ↑ Mój sztandar zasikał kotek. Kroniki z Donbasu. TR Warszawa (pl-PL) . Процитовано 29 січня 2024.
  21. ↑ Українська письменниця стала лауреаткою європейської премії для молодих. www.ukrinform.ua (укр.). 21 листопада 2022. Процитовано 29 січня 2024.
  22. ↑ (PDF) https://www.schauspiel-stuttgart.de/download/38761/schauspiel_stuttgart_verleihung_nachwuchsdramatikerinnen_preis_20._nov_pm_20.11.22.pdf. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)