Бюро Фельнер & Гельмер

Бюро Фельнер & Гельмер
Дата створення / заснування 1847 Редагувати інформацію у Вікіданих
Логотип
Засновник Фердинанд Фельнер Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна  Австро-Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Адміністративна одиниця Відень Редагувати інформацію у Вікіданих
Власник Герман Гельмер Редагувати інформацію у Вікіданих і Фердинанд Фельнер Редагувати інформацію у Вікіданих
Розташування штаб-квартири Відень Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Бюро Фельнер & Гельмер у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Бюро Фельнер & Гельмер (нім. Büro Fellner & Helmer) — бюро архітекторів Фердинанда Фельнера (нім. Ferdinand Fellner d. J., 1847—1916) та Германа Гельмера (нім. Hermann Helmer, 1849—1919): Фельнер & Гельмер у Відні працювало у 1873—1919 рр. За проєктами бюро споруджено понад 200 будівель у Європі, зокрема 48 театральних. Бум театрального будівництва близько 1900 р. вимагав такої спеціалізації. Схожий відповідник існував також у Великій Британії: Бюро Френка Метчема. Велике значення мало бажання буржуазії мати власні сцени. До цього також додалися жорсткі вимоги щодо пожежної безпеки, що робили перебудови необхідними. Майже монопольне становище архітекторів в Австро-Угорській імперії було зумовлене тим, що об'єднання могло гарантувати високу якість при низьких витратах, швидкому виконанні, надійності, обчислюваності та професійності. Їхній стиль започаткував нову епоху в архітектурі 20 сторіччя, зробивши переворот у містобудуванні[джерело?]. Це був шлях від суворого італійського ренесансу через повторне відкриття бароко до модерну пізніх споруд. У цьому стилі ними були зведені не тільки театри, а також торговельні заклади, банки, палаци та готелі. У будівництві вони використовували найновіші відомі на той час методи.

В бюро в різний час працювала велика кількість архітекторів. Серед них Франц фон Краусс, Александер Граф, Йозеф Текль, Ернст фон Готтгільф, Рудольф Крауш. Вони керували спорудженням об'єктів на місцях, часто виконували проєкти архітектурних деталей і навіть великих фрагментів. Через це атрибуція великої кількості будівель ускладнена.

Незважаючи на численні війни і пожежі майже усі театри діють до сьогодні й послуговують культурному життю багатьох міст Європи.

Театральні та концертні будівлі

Меморіальна дошка на будівлі Міського театру Чернівців

Ауґсбурґ: Міський театр (нім. Stadttheater), 1877. До сьогодні збереглися тільки основні частини зовнішніх стін.

Баден під Віднем:

  • Міський театр нім. Stadttheater, «Ювілейний Міський Театр» нім. (Jubiläums-Stadttheater), 1909

Бельсько-Бяла:

  • Польський Театр (як «Міський Театр», перебудова 1904—1905)

Берлін:

  • Комічна опера (нім. Komische Oper), як «Театр під липами» (нім. «Theater Unter den Linden»), пізніше «Метрополь-Театр» (нім. «Metropol-Theater»), 1892; Зовнішнє будівництво зруйноване протягом 2-ї світової війни

Берндорф, (Нижня Австрія) нім. Berndorf (Niederösterreich):

  • Міський театр (нім. Stadttheater), як Театр Кайзера Франца-Йозефа (нім. «Kaiser-Franz-Josef-Theater»), 1898

Братислава:

Брно:

  • Interimstheater (1871—1882)
  • Mahenovo divadlo (як «Німецький міський Театр», 1882)

Будапешт:

Вараждин:

  • «Міський Театр і Редут» (нім. "Stadttheater und Redoute"), 1871—1873; пізніше перебудовано

Відень:

  • Міський Театр (нім. Stadttheater), 1872; 1884 знищений пожежею
  • Etablissement Ronacher (1888, нова будівля міського театру)
  • Народний Театр («нім. Volkstheater»), як Німецький народний Театр нім. "Deutsches Volkstheater", 1889
  • Theater der Internationalen Musik- und Theaterausstellung (1892, знесений)
  • Brand-Modell-Theater (1905 здудований для театральних цілей, знесений)
  • Віденський Концертхаус (нім. Wiener Konzerthaus) та Академія з Академітеатром (нім. Akademietheater), 1913

Вісбаден:

Ґісен:

  • «Міський Театр» (нім. Stadttheater), 1907

Ґрац:

Дармштадт:

  • Придворний Театр (нім. Hoftheater), реконструкція внутрішньої частини 1904; зруйновано протягом 2 світової війни

Загреб:

Зальцбурґ:

  • «Ландестеатр» (Landestheater), як «Міський Театр» (нім. "Stadttheater"), 1893

Карлові Вари:

  • Divadlo V. Nezvala (як «Міський Театр», 1886)

Кечкемет:

  • Katona József Színház (1896)

Клаґенфурт:

Клуж-Напока:

  • Teatrul National (як «Nemzeti Színház», 1906)

Ліберець:

  • Divadlo F. X. Saldy (як «Міський Театр», 1883)

Львів

Млада-Болеслав:

  • Mestské divadlo (1909)
Театр опери та балету

Одеса:

Орадя:

  • Teatrul de Stat (як «Szigligeti Színhzáz/Stadttheater», 1900)

Оттенсхайм під Лінцем:

  • Замковий Театр (нім. Schlosstheater), 1902; закритий у 30-х роках, збереглися тільки залишки

Прага:

  • Státní Opera (як «Neues Deutsches Theater», 1887)

Равенсбурґ:

  • Концертхаус (нім. Konzerthaus), 1897

Рієка:

Сеґед:

  • Nemzeti Színház (1883)

Софія:

Тата:

  • Замковий Театр (нім. Schloßtheater), 1889, знесений 1913

Тімішоара:

  • Teatrul National (як «Ferenc József szinház/Stadttheater», 1875; пізніше сильно перебудовано)

Торунь (місто): Teatr im. Wilama Horzycy (як «Міський Театр», 1904) Гамбурґ:

Фюрт:

  • «Міський Театр» (нім. Stadttheater), 1902

Цешин:

  • Teatr im. Adama Mickiewicza (як «Німецький Театр», 1910)

Цюрих:

  • Будинок опери (нім. Opernhaus), як «Міський театр», 1891
  • Тонхалле (нім. Tonhalle), 1895, сьогодні — частина (нім. Kongresshaus), ззовні цілком перебудовано
Чернівецький український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської

Чернівці:

Яблонець-над-Нісою:

  • Mestské divadlo (1907)

Ясси:

  • Teatrul National «Vasile Alecsandri» (1896)

Інші проєкти

Будинок вчених (Львів)
Готель «Жорж» у Львові.
Вигляд пасажу Гартенбергів у Станиславові до Першої світової війни.

Відень:

  • Обсерваторія Головного Університету
  • Міський палац (нім. Stadtpalais), на Prinz-Eugen-Straße 40, з 1916 — посольство Османської імперії у Відні
  • Торговельний дім Ґернґросс (нім. Warenhaus Gerngroß)
  • Семінарський готель «Шпрінґер-Шльоссль» (нім. Springer-Schlössl)
  • Тонет-хаус «Залізний дім» (нім. Thonet-Haus "Eisernes Haus"), на Kärntner Straße 12
  • Торговельний дім «Ротбеґер» (нім. Warenhaus Rothberger), колишня площа Stephansplatz 9 та 11
  • Палац «Адольф Ріттер фон Шенк» (нім. Palais Adolf Ritter von Schenk), посольство Іспанії, Відень
  • Палац «Ротшильд» (нім. Palais Rothschild), на Prinz-Eugen-Staße 26, Відень
  • Багатоквартирний будинок на Baungasse 5, Відень
  • Багатоквартирний будинок на Landstraßer Hauptstraße 46, фасад
  • Палац «Шнаппер-Вайсвайлер» (нім. Palais Schnapper-Weisweiler), Відень, Salesianergasse 3a
  • Reisnerstraße 50, Відень, Палац Сейбель (нім. Palais Seybel)
  • численні багатоквартирні будинки (зокрема, на вулицях Webgasse 24, Währinger Straße 15, Schottengasse 7, Margaretenhof у 5 районі)
  • численні вілли та замки (зокрема мислисвські замки барона Ротшільда у Langau, Steinbach та Unterleiten, вілла Stifft у Відні/Hohe Warte, вілла Schwarzenbach у Rüschlikon/Цюрих, вілла Böhler у Kapfenberg)

Карлові Вари:

  • Колонади паркових джерел (нім. Parkquellenkolonnaden), 1900
  • Рієка: Палац «Modello», 1885
  • Ґрандготель «Пупп» (нім. Grandhotel Pupp), 1913
  • 1-а Ванна — кайзерівська (нім. Bad I – Kaiserbad), 1895

Інші міста:

Примітки

  1. ↑ Левицький К. Чому припізнилася у нас перед світовою війною будова українського театру у Львові? // Діло. — 1937. — 4 листопада. — № 243 (14787). — С. 3.
  2. ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 366. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  3. ↑ Архітектура Львова… — С. 313.
  4. ↑ Архітектура Львова… — С. 319.
  5. ↑ Komar Ż. Trzecie miasto Galicji. — Kraków: Skleniarz, 2008. — S. 288. — ISBN 978-83-89273-52-9.

Література

  • Joseph Schwaighofer: Zur Geschichte des Wiener Warenhauses, Wettbewerbe Architekturjournal 267/268, Februar/März 2008, S. 36f.
  • Ferdinand Fellner: Die Entwicklung des Theaterbaus in den letzten fünfzig Jahren. Öffentlicher Vortrag. Wien 1909
  • Fellner & Helmer: Sammelwerk der ausgeführten Bauten und Projekte in den Jahren 1870/1914. Wien ca. 1914
  • Alois von Wurm-Arnkreuz: Architekt Ferdinand Fellner und seine Bedeutung für den modernen Theaterbau. Verlag für Technik und Industrie, Wien und Leipzig 1919
  • Felix Czeike: Historisches Lexikon. Wien 1953
  • Hans-Christoph Hoffmann: Die Theaterbauten von Fellner und Helmer. Prestel, München 1966
  • Dieter Klein: Fellner & Helmer. Wiener Atelier mit Weltgeltung. In: Baukultur 4/1997
  • Gerhard M. Dienes, Gerhard Dienes (Hrsg.): Fellner & Helmer — Die Architekten der Illusion. Theaterbau und Bühnenbild in Europa. Stadtmuseum, Graz 1999 (Ausstellungskatalog mit Übersicht über alle Theaterbauten der Architekten)
  • Österreichische Kunsttopographie, Band XLIV, Wien 1980
  • Tadeusz Jaroszewski: Wiedeńskie atelier Fellner & Helmer i Polska // Rocznik Historii Sztuki, t. XVI, 1986, s. 311—329, ISSN 0080-3472.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бюро Фельнер & Гельмер