Ця стаття потребує істотної переробки. Можливо, її необхідно доповнити, переписати або вікіфікувати. Пояснення причин та обговорення — на сторінці Вікіпедія:Статті, що необхідно поліпшити.
Тому, хто додав шаблон: зважте на те, щоб повідомити основних авторів статті про необхідність поліпшення, додавши до їхньої сторінки обговорення такий текст: {{subst:поліпшити автору|Плоскіна Віктор Михайлович|14 січня 2025}} ~~~~, а також не забудьте описати причину номінації на підсторінці Вікіпедія:Статті, що необхідно поліпшити за відповідний день.
...Крим не наш, бо ми його просто проґавили. Проґавили не тоді, коли з’явилися так звані путінські зелені чоловічки, а значно раніше, бо багато років ми не проводили проукраїнської позиції. Вважаю, що анексія Криму також відбулася через те, що не мали в і досі не маємо української влади, хай це й дивно звучить. Бо фактично мали проросійську, навіть кремлівську владу
При будь-якому розкладі, ситуації, білоруси зараз відбуваються як нація. Це те ж саме, що відбувалося в нас в 2004 році. Вони прийшли до тієї свідомості, що для того, щоб відстояти свої інтереси потрібно вийти на вулиці і заявити про це. [...] Щоб відчути ситуацію в Білорусі там потрібно пожити. Коли туди приїздити на невеликий проміжок часу, то здається, що там фантастична консервація Радянського союзу в позитивному розумінні. Але це не так. Лукашенку за цей період вдалося повністю знищити інтелігенцію, припинити спілкування білоруською мовою, запевнити білорусів, що лише він і більше ніхто. Більшість не завжди правильно вибирає. Більшість не завжди йде правильним шляхом.
