Барнет Ольга Борисівна

Барнет Ольга Борисівна
рос. Ольга Борисовна Барнет
Народилася	3 вересня 1951(1951-09-03) Москва, СРСР[1]
Померла	25 червня 2021(2021-06-25) (69 років) Москва, Росія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	СРСР   Росія
Діяльність	акторка театру, кіноакторка
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Заклад	Московський Художній театр імені А. П. Чехова  і Московський театр Олега Табакова^d
Роки діяльності	1972  — 2021
Батьки	Борис Барнет  Алла Казанська
IMDb	nm0055835
Нагороди та премії

Ольга Борисівна Барнет (3 вересня 1951 — 25 червня 2021[2]) — радянська і російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1991). Народна артистка Російської Федерації (1998).

Біографія

Ольга Барнет народилася в родині кінорежисера Бориса Барнета та акторки Алли Казанської[3].

Закінчила Вище Театральне училище імені Б. В. Щукіна в 1972 році (курс Олександра Борисова) і була прийнята в трупу Московського художнього театру, перейшовши після розколу до МХТ імені А. П. Чехова[4].

Крім МХТ імені А. П. Чехова, грала у виставах театру Олега Табакова[5].

Творчість

Ролі в театрі

МХТ імені Чехова

• «Дульсинея Тобоська» — Маска
• «Синій птах» Моріса Метерлінка — Фея
• «Валентин і Валентина» — Діна, Женя
• «Іванов» А. П. Чехова — Авдотья Назарівна
• «Панове Головльови» М. Є. Салтикова-Щедріна — Любинька
• «Мідна бабуся» — Карамзіна
• «Кабала святош» М. О. Булгакова — Ріваль
• «Яма» О. І. Купріна — Ровинська
• «Лихо з розуму» О. С. Грибоєдова — Графиня-онука
• «Московський хор» — Люба
• «Три сестри» А. П. Чехова — Ольга
• «Мішин ювілей» — Мері
• «І світло у пітьмі світить» Л. М. Толстого — Каховська
• «Ю» — Єлизавета Сергіївна
• «Копенгаген» — Маргарет Бор
• «Остання жертва» О. М. Островського — Глафіра Фирсівна
• «Священний вогонь» — Місіс Тебрет
• «Учитель словесності» — Варвара
• «Одруження» М. В. Гоголя — Орина Пантелеймонівна
• «Остання помилка Моцарта» — дружина композитора Сальєрі
• «Так переможемо» (1987) — Гляссер М. І., особистий секретар Леніна у політбюро

Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова

• «Дядя Ваня» (Войницька Марія Василівна, вдова таємного радника, мати першої дружини професора)
• «Пригоди» (Дама)
• «Божевільний день, або Одруження Фігаро» (Марселіна, ключниця)

Фільмографія

• 1972 — Соляріс — мати Кріса
• 1972 — Переклад з англійської — Інга
• 1975 — Час-не-чекає — Дід Мессон
• 1975 — Втеча містера Мак-Кінлі — Кетті Бенсон
• 1981 — Капелюх
• 1981 — Народження бурі
• 1981 — Чорний трикутник — Кет
• 1982 — Казки старого Арбата
• 1989 — Зима в раю — мати Каті
• 1992 — Три серпневі дні
• 1992 — Гладіатор за наймом — Клавдіївна
• 2002 — Невдача Пуаро (телесеріал) — місіс Феррар

Визнання і нагороди

• Народна артистка Російської Федерації (23 жовтня 1998 року)[6]
• Заслужена артистка РРФСР (17 червня 1991 року)[7]

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. Умерла актриса Ольга Барнет из «Соляриса» Тарковского /Газета.RU, 26.6.2021/. Архів оригіналу за 26 червня 2021. Процитовано 26 червня 2021.
3. Телеканал «Культура». Борис Барнет: легенда о режиссёре
4. МХТ им. А. П. Чехова: О. Б. Барнет.
5. Московский театр Олега Табакова: Барнет Ольга.
6. Указ Президента Российской Федерации от 23 октября 1998 года № 1300
7. Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 17 июня 1991 г. «О присвоении почетных званий РСФСР работникам искусства»

Посилання

• Ольга Барнет. Официальный сайт МХТ им. А. П. Чехова (рос.). Труппа театра. 2017. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 18 червня 2017.
• Барнет Ольга. Официальный сайт. Московский театр Олега Табакова (рос.). Артисты. 2017. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 1 березня 2020.