Соловйов Сергій Олександрович (кінорежисер)
Сергій Олександрович Соловйов (25 серпня 1944, Кем, Карело-Фінська РСР, СРСР — 13 грудня 2021) — радянський і російський кінорежисер, сценарист, кінопродюсер, педагог; лауреат премії Ленінського комсомолу (1975) і Державної премії СРСР (1977), народний артист РФ (1993)[3]. БіографіяСергій Соловйов народився 1944 року в місті Кем Карело-Фінської РСР у сім'ї військового. Його батько — Соловйов Олександр Дмитрович (1905—1956) був начальником особливого відділу НКВС однієї з частин Карельського фронту[4]. Мати — Ніфонтова Калерія Сергіївна (1922—2001), ветеран німецько-радянської війни[5]. До шести років жив в Північній Кореї, куди після Другої світової війни направили його батька[6]. У 14-річному віці грав у виставі «Далечінь безмежна» за п'єсою Миколи Вірта у Великому драматичному театрі. На роль хлопчика юного Сергійка запросив Ігор Владимиров (працював на той час режисером-стажистом у ВДТ і поставив спектакль спільно з режисером Розою Сиротою), зустрівши його випадково на Невському проспекті. Прем'єра відбулася 15 листопада 1958 року. Разом з однокласником Левом Додіним займався в Театрі Юнацької Творчості (ТЮТ) при Ленінградському палаці піонерів під керівництвом Матвія Дубровіна. У 1960—1962 роках Сергій Соловйов працював на Ленінградському телебаченні робітником. Закінчив режисерський факультет ВДІКу (майстерня Михайла Ромма і Олександра Столпера). У 1969 році почав працювати на «Мосфільмі», дебютувавши як режисер в тому ж році двома новелами з оповідань Антона Чехова в кіноальманаху «Сімейне щастя». На Вищих курсах сценаристів і режисерів з початку 1980-х рр. читає лекції з кінорежисури, у 1982—1984 роках керував майстернею дитячого фільму[7]. Член журі Венеціанського кінофестивалю в 1981 і 1987 роках. У 1996 році був режисером туру передвиборної кампанії Бориса Єльцина під назвою «Голосуй, або програєш». Сергій Соловйов викладає у ВДІКу на режисерському факультеті, керує режисерською та акторською майстернями, професор. У 2002 році виступив ініціатором створення міжнародного фестивалю кінематографічних дебютів «Дух вогню» в Ханти-Мансійську і є його незмінним президентом[8]. У січні 2019 року в Москві почав роботу Театр-студія САС під керівництвом народного артиста Росії Сергія Соловйова. Особисте життя
ТворчістьТрилогія Дні / Рятувальник / СпадкоємицяНа початку своєї кар'єри Сергій Соловйов зняв трилогію «Сто днів після дитинства» (1975) / «Рятівник» (1980) / «Спадкоємиця по прямій» (1982). Ці ліричні фільми розповідають про перше підліткового кохання, а також у них звучить музика Ісаака Шварца. Трилогія Асса / Емблема / БудинокСергій Соловйов — творець відомої трилогії «Асса» (1987) / «Чорна троянда — емблема печалі, червона троянда — емблема кохання» (1989) / «Будинок під зоряним небом» (1991) . У цих фільмах відображена атмосфера останніх років існування СРСР. Фільм «Асса» став одним з яскравих подій в культурному житті СРСР часів перебудови і «культовим» для радянського рок-руху, завдяки використанню в звуковій доріжці композицій груп « Аквариум», «Кино», «Браво» та участі у фільмі Віктора Цоя. Трилогія Асса / Асса-2 / КаренінаПізніше Сергій Соловйов також об'єднав свої фільми «Асса», «2-Асса-2» (2008) і «Анна Кареніна» (2009) в трилогію[12]. Фільм «2-Асса-2» став продовженням стрічки «Асса» і своєрідним повнометражним «трейлером» до «Анни Кареніної», з якою пов'язаний за змістом. «Анна Кареніна», що знімалася досить тривалий час, існує в двох варіантах — як повнометражний кінофільм і п'ятисерійний телевізійний серіал. Сам режисер каже, що два варіанти «Анни Кареніної» — це два різних фільми[13]. Співпраця з акторамиСергій Соловйов відомий як режисер, у якого є своя акторська «обойма». Цілий ряд акторів знімався у нього неодноразово. Музою режисера в багатьох фільмах, починаючи з картини «Сто днів після дитинства», була Тетяна Друбич. Можна також відзначити творчі відносини з Людмилою Савельєвою, Світланою Тормаховою, Олександром Башировим, Олександром Абдуловим, Іллею Івановим, Олександром Збруєвим. Фільмографія
Театральні постановки
ЛітератураВипустив три томи своїх спогадів:
Авторські програми на телебаченні
Нагороди та звання
Примітки
Джерела
Посилання
|