uk %D0%95%D1%82%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B5 %D0%A1%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0

Етторе Скола
Етторе Скола
італ. Ettore Scola
Дата народження	10 травня 1931[…]
Місце народження	Тревіко, Королівство Італія
Дата смерті	19 січня 2016[…] (84 роки)
Місце смерті	Рим, Італія
Громадянство	Італія
Професія	кінорежисер, сценарист, політик, режисер
Alma mater	Римський університет ла Сапієнца
IMDb	ID 0778633
Автограф
Нагороди та премії
	Висловлювання у Вікіцитатах ; Етторе Скола у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Скола.

Етторе Скола (італ. Ettore Scola, нар. 10 травня 1931(19310510) — пом. 19 січня 2016) — італійський сценарист, режисер, продюсер, актор, монтажер. Створив майже 90 сценаріїв для кіно, режисер-постановник 39-ти фільмів.

Біографія

Етторе Скола народився у багатодітній сім'ї лікаря з невеликого містечка Тревіко. Кіно там показували двічі на рік: привозили на вантажівці і встановлювали екран на головній площі. Довгоочікувані кіносеанси перетворювалися для хлопчика на справжні свята. Спогади про них назавжди залишать у нього ностальгічну оскому і з часом знайдуть відображення у його фільмі «Сплендор», історія про «зльоти» і «падіння» провінційного кінотеатру і його власника, якого до 1980-х років остаточно розорює телебачення.

На самому початку своєї кар'єри, коли одночасно з навчанням на юридичному факультеті Римського університету Етторе Скола влаштовується художником в гумористичний журнал «Марк Аврелій», він знайомиться з Федеріко Фелліні.

Творча кар'єра

По закінченні юридичного факультету, Етторе Скола з 1951 року став виступати з гуморесками і скетчами в сатиричних журналах і на радіо. У 1953 році він дебютував як сценарист, писав для Діно Різі та інших режисерів, часто у співпраці з Руджеро Маккарі.

Режисерський дебют Етторе Скола відбувся у 1964 році комедією «Якщо дозволите, поговоримо про жінок». Цей жанр надовго залишився його улюбленим.

Поступово його фільми стали серйознішими, проявляючи зріле соціальне занепокоєння і пошуки значного драматичного контексту, проте іронічна або меланхолійна посмішка просвічувала крізь найсерйозніші сюжети.

У фільмах Сколи знялися найцікавіші італійські актори післявоєнного періоду: Софі Лорен, Марчелло Мастроянні, Альберто Сорді, Вітторіо Гассман.

Влітку 2011 року Етторе Скола перервав усі незавершені творчі проекти (включаючи вже початий фільм з Жераром Депардьє) і заявив про свій відхід з кінематографу, мотивуючи це тим, що світ кіно не доставляє йому колишньої радості, щастя і відчуття легкості. «Нинішні закони кіновиробництва і дистрибуції мені більше не підходять. Для мене найважливіше мати свободу вибору і зберегти за собою право сказати „ні“. Я ж почав відчувати, що тепер зобов'язаний дотримуватися деяких правил, які заважають мені почувати себе вільним. Сьогодні все вирішує ринок».^[6]