|
Нанні Лой
Джова́нні Лой (італ. Giovanni Loy, відоміший як Нанні Лой італ. Nanni Loy, 23 жовтня 1925, Кальярі, Сардинія, Італія — 21 серпня 1995, Ф'юмічіно, Лаціо, Італія) — італійський режисер театру та кіно, сценарист і актор. ЖиттєписДжованні Лой народився у 1925 році в Кальярі, на острові Сардинія, і походив з видатної сардинсько-венеці́йської сім'ї. Ще підлітком майбутній режисер оселився в Римі. Вивчав філософію, але у 1947 році перейшов на навчання до Експериментального кіноцентру Італії і в наступному році там отримав диплом. У 1949 році він зняв свій перший короткометражний фільм про образотворче мистецтво «Художники перед дзеркалом» (Pittori davanti allo specchio). За першим відразу ж пішов інший на ту саму тему — «Розфарбовані біографії» (Biografie dipinte). Крім того, він став помічником досвідчених режисерів, таких як Гофредо Алесандріні[it], Августо Дженіна, Карміне Галлоне[it], Луїджі Дзампа. Його режисерський дебют відбувся у 1957 році. Дві звичаєві комедії: «Слово злодія»[it], з кіноактором Габріелем Ферцетті, та «Чоловік», з кіноактором Альберто Сорді, були створені у співпраці з Джанні Пучіні[it] та Джузеппе Де Сантісом. На початку 1960-х років Нанні Лой екранізував події, пов'язані з рухом Опору в Італії у фільмах: «День левів»[it] (1961) та «Чотири дні Неаполя»[it] (1962). Один з цих кіноепосів присвячений великим героїчним постатям, інший — величі спільноти людей. Комедії «Батько родини»[it] (1967) та «Затриманий чекаючи судового розгляду» (1971), у яких грають чудові актори — Уго Тоньяцці, Ніно Манфреді та Альберто Сорді, пройняті солодкувато-гіркою іронією та нотками трагізму і абсурду. Фільмографіярежисер
Нагороди
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
