Рябчин Олексій Михайлович
Олексій Михайлович Рябчин (нар. 22 квітня 1983, Маріуполь, Донецька область) — український державний діяч в сфері енергетики, клімату та захисту довкілля. Радник Віцепрем'єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Віталіївни Стефанішиної. Колишній заступник Міністра енергетики та захисту довкілля (2019—2020)[1][2]. Народний депутат ВРУ VIII скл. від партії «Батьківщина». Голова підкомітету з питань енергозбереження та енергоефективності Комітету паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради України.[3] Кліматичний дипломат, член 7 делегації від України для участі у Конференції Організації Об’єднаних Націй зі зміни клімату COP21(Париж), COP22 (Марракеш), COP23 (Бонн), COP24 (Катовіце), COP25 (Мадрид), COP26 (Глазго), COP27 (Шарм-ель-Шейх), COP28 (Дубай), COP29 (Баку). Кандидат економічних наук, доцент кафедри «Міжнародна економіка» Донецького національного університету. Закінчив магістратуру Сасекського університету у Британії[джерело?]. Освіта 2000—2005 — навчався у Донецькому національному університеті (ДонНУ) за спеціальності «Міжнародна економіка», магістр. 2005—2010 — на громадських засадах брав участь у дослідженнях та підготовці наукових публікацій в Донецькій філії Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України. 2010 — захистив дисертацію з теми «Еколого-енергетична безпека світогосподарського розвитку в умовах глобалізації», ставши кандидатом економічних наук. 2012 — виграв конкурс на навчання в магістратурі Сассекському університеті у Британії. 2013 із відзнакою закінчив магістерську програму «Інновації та сталий розвиток», підготувавши дипломну роботу з теми «Роль вимоги „місцевої складової“ для розвитку альтернативної енергетики і низьковуглецевого технологічного трансферу»[4]. 2014 — року закінчив «Українську школу політичних студій»[5]. 2018 — Програма «Відповідальне лідерство», ASPEN Institute Kyiv. Професійна діяльністьЗ 2005 року викладав на кафедрі міжнародної економіки, навчаючись в аспірантурі. З 2006 року був помічником голови правління ПромЕкономСервісу, був головним економістом, заступником голови правління, відповідальним за стратегічний розвиток, впровадження інноваційних промислових технологій з енергозбереження. У 2014 році почав співпрацювати з газетою The Washington Post, де давав коментарі про російсько-українську війну[6]. У червні 2014 року почав працювати менеджером з міжнародної комунікаційної стратегії реформ в «Українському кризовому медіа-центрі»[7]. В 2019-20 роках вів передачу «Зелені інновації» на Радіо НВ, розповідаючи про відновлювальну енергетику, протидії зміні клімату, електромобілі та інші екологічно корисні технології[8]. В 2020-21 роках радник на громадських засадах з питань кліматичної політики міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Романа Романовича Абрамовського, відповідав за підготовку Національно визначеного внеску України (НВВ2) до 2030 року, підготовку та участь української делегації в кліматичному саміті ООН COP26 в Глазго. В 2021-22 роках працював радником голови правління НАК «Нафтогаз України» з питань розвитку низьковуглецевих бізнесів та зеленого курсу ЄС. Серед обовʼязків - розвиток нових зелених бізнесів та декарбонізація існуючих активів, впровадження найкращих практик сталого розвитку та EGS політик. [9] Громадська та політична діяльність З 2001 року почав займатись волонтерською діяльністю. 2008—2009 — брав участь у проєкті Британської ради «Low Carbon Futures; Challenge Europe» («Низьковуглецеве майбутнє: зміни Європу»). У 2013 році увійшов до асоціації «Професійний уряд», після революції гідності вони пропонували новим урядовцям та політикам свої послуги на громадських засадах[10]. За власними даними, 2014 року був співорганізатором мітингів «Донецьк — це Україна»[11]. У липні 2020 року став членом і головою Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за поданням Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг ВРУ[12][13]. ПолітикаКандидат від партії «Батьківщина» на виборах до парламенту 2014 року під № 9 у списку партії, обраний народним депутатом VIII скликання. Був співголовою групи з міжпарламентських зв'язків із Британією, а також членом груп з міжпарламентських зв'язків з Грузією, Францією, США, Німеччиною, Бразилією, Швецією[14]. Був членом 10 міжфракційних об'єднань:
Кандидат у народні депутати від «Батьківщини» на парламентських виборах 2019 року, № 32 у списку[15]. Робота в Міністерстві енергетики та захисту довкілля УкраїниВідповідав за такі напрямки[16]:
Після зміни Уряду Олексія Гончарука у березні 2020 року додатково отримав обов'язки:
Критика, скандали та цікаві факти
Нагороди
Сімейний станОдружений, має двох дітей. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
