Олекса́ндр Ю́рійович Ві́лкул (24 травня1974(1974-05-24), Кривий Ріг, Дніпропетровська область) — український політик, керівник партії «Блоку Вілкула»[4]. Керівник військової адміністрації Кривого Рогу з 26 лютого 2022 року[⇨]. Голова Ради оборони Кривого Рогу[5][6].
У 2001—2002 роках працював заступником президента з економіки та зовнішньоекономічних зв'язків ГО «Академія гірничих наук України». З 2002 по 2003 роки — заступник голови правління з комерційних питань ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат». З жовтня 2003 — в.о. голови правління, генеральний директор ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». 2004—2006 — генеральний директор ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»; генеральний директор (за сумісництвом) ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (обидва входять до Метінвест Холдинг, контрольований компанією олігарха Ріната АхметоваСКМ). З 2006 — почесний директор гірничорудного дивізіону ВАТ «Метінвест Холдинг».
З листопада 2005 — голова Криворізької міської організації Партії регіонів. 2006—2007 — Народний депутат України V скл. від Партії регіонів, № 59 в списку. На час виборів: генеральний директор ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з травня 2006). Заступник голови Комітету з питань промислової i регуляторної політики та підприємництва (з липня 2006). 2007—2010 — Народний депутат України VI скл. від Партії регіонів, № 76 в списку. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Заступник голови Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з грудня 2007). Склав депутатські повноваження 16 квітня 2010[7].
У вересні 2015 — висунутий від «Опозиційного блоку» кандидатом у мери Дніпра. У першому турі здобув 37,94 %[13], у другому — 44,92 % голосів, поступившись Борису Філатову.
Восени 2018 року ГПУ намагалася зняти з Вілкула депутатську недоторканість через звинувачення у махінаціях з землею[14][15].
20 січня 2019 року Опозиційний блок висунув Вілкула кандидатом у Президенти України[17], де він здобув 4,15 % (764 274[18] голосів виборців), посівши 8-ме місце[19].
Громадськість міста порушила питання статусу військової адміністрації Кривого Рогу та Ради оборони міста, які очолює Вілкул; місцевий депутат звернувся до суду із оскарженням створення військової адміністрації та призначення її керівника[24][25].
Критика
Щонайменше до 2012 року підтримував дружні зв'язки з проросійським і пропутінським активістом Олександром Залдостановим («Хірург»), тодішнім керівником байк-клубу «Нічні вовки». Вілкул неодноразово запрошував байкерів до Дніпра[26][27].
Також мав тісні зв'язки з проросійським колаборантом Олегом Царьовим, так званим, «спікером парламенту» «Новоросії», який після початку повномасштабного вторгнення втік до Росії[28]. З 2014 року, після початку російсько-української війни Вілкул не згадує попередніх зв'язків із Царьовим[26][27].
5 вересня 2019 року прокуратура висунула Вілкулу підозру, разом із Дмитром Колєсніковим. Обох оголосили в розшук. 16 вересня, рішенням Жовтневого суду Дніпра, вимога прокуратури про взяття під варту була відхилена, звинувачених відпущено на поруки за заявою нардепа Дмитро Шпенов[32][33].
.jpg)
