Міщенко Сергій Григорович

Міщенко Сергій Григорович
Голова Комітету Верховної Ради України з питань питань правової політики
26 грудня 2007 — 12 грудня 2012
Попередник	Ілляшов Григорій Олексійович
Наступник	Писаренко Валерій Володимирович
Народився	13 серпня 1971(1971-08-13) (53 роки) Бориспіль, Київська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як	політик
Країна	Україна
Alma mater	Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (1995) і Чернігівський юридичний технікум (1990)
Політична партія	незалежний політик[2]
Діти	дочки Дар'я, Ольга, Меланія, Соломія та син Макарій[1]
Міщенко Сергій Григорович на сайті Верховної Ради
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ)	25 травня 2006	—	15 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ)	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012
7-го скликання
безпартійний	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014
8-го скликання
безпартійний	27 листопада 2014	—	29 серпня 2019
Картка на сайті Верховної Ради України

Сергі́й Григо́рович Мі́щенко (нар. 13 серпня 1971, Бориспіль, Київська область) — український політик та юрист. Народний депутат України V, VI, VII та VIII скликання.

Освіта

З 1987 до 1990 року навчався в Чернігівському юридичному технікумі, а з 1990 до 1995 року в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство».

Має науковий ступінь кандидата юридичних наук із спеціальності кримінальне право та кримінологія (кримінально-виконавче право).

Кар'єра

• 1994—1998 — помічник, старший помічник, слідчий, заступник прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури.
• 1998—2001 — заступник прокурора Дарницького району міста Києва, прокурор Подільського району міста Києва.
• Липень 2000 — вересень 2001 — начальник управління координації діяльності правоохоронних та інших державних органів боротьби з корупцією та організованою злочинністю Генеральної прокуратури України.
• Вересень 2001 — липень 2002 — прокурор Київської області.
• Липень 2002 — грудень 2003 — заступник прокурора міста Києва.
• Грудень 2003 — січень 2004 — помічник, старший помічник Генерального прокурора України Геннадія Васильєва.
• У 2005 — радник з правових питань Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко.

Був членом партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина».

Особисте життя

Українець.

Неодружений[1]. Батько Міщенко Григорій Кіндратович (1940) і мати — Міщенко Марія Михайлівна (1940) — пенсіонери.

Має чотирьох доньок: Дар'ю, Ольгу, Меланію, Соломію, а також є син Макарій[1].

З початку повномасштабного вторгнення проходить службу в Національній гвардії України[3].

Парламентська діяльність

Народний депутат України 5-го скликання з 25 травня 2006 до 15 червня 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 57 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з травня 2006). Заступник голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з липня 2006). 15 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради України.

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 57 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (листопад 2007 — липень 2012). Вийшов з фракції, оскільки його включили в непрохідну частину списку на чергових парламентських виборах[4]. Голова Комітету з питань правової політики (з грудня 2007).

Народний депутат України 7-го скликання з 12 грудня 2012 від виборчого округу № 98 Київської області, самовисування. «За» 34,33 %, 14 суперників. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Голова підкомітету з питань організації та діяльності нотаріату Комітету з питань правової політики (з грудня 2012). У 2013 році був обраний головою партії «Справедливість».

Народний депутат 8 скликання[5]. Обраний у 2014 році за округом № 98 (Київська область) як безпартійний самовисуванець[5]. Член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя. Є співзасновником БО «Благодійний фонд Сергія Міщенка»[5].

Нагороди та державні ранги

З листопада 2001 року має класний чин державний радник юстиції 3 класу(генерал-майор юстиції)[6].

Заслужений юрист України (з серпня 2011)[7]. Від нагороди відмовився на знак протесту проти дій влади Віктора Януковича[8].

Примітки

1. Сергій Міщенко - досьє, біографія. PARLAMENT. Процитовано 23 травня 2024.
2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id=8827&skl=9
3. «Григорович»: портрет Героя
4. Міщенко образився на непрохідне місце у списку. Архів оригіналу за 2 жовтня 2012. Процитовано 30 вересня 2012.
5. Міщенко Сергій Григорович — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
6. Указ Президента України від 29 листопада 2001 року № 1158/2001 «Про присвоєння класних чинів працівникам органів прокуратури»
7. Указ Президента України від 23 серпня 2011 року № 845/2011 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»
8. Опозиціонер відмовився від нагороди Януковича. Архів оригіналу за 10 вересня 2011. Процитовано 29 липня 2012.

Посилання

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»
• Верховна Рада України 5-го скликання
• Верховна Рада України 6-го скликання