У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Павелко.
Андрі́й Васи́льович Паве́лко (нар.7 жовтня1975, Дніпро, УРСР) — український політик, народний депутат. З 6 березня 2015 до 25 січня 2024 року — президент Української асоціації футболу[1]. Син Микита — зять дніпровського кримінального авторитета Олександра Петровського («Нарік»)[2]. 16 червня 2023 Шевченківський районний суд Львова затвердив обвинувачення прокуратури в шахрайстві та розкраданні Павелком коштів у розмірі 26.5 млн грн, призначених для будівництва заводу з виготовлення штучної трави. Згідно з рішенням суду Павелка взяли під варту та відправили на 60 днів у СІЗО без можливості внесення застави[3][4].
6 березня2015 — обраний президентом Федерації футболу України.
З 2015 по 2017 рік — заступник голови Комітету національних асоціацій УЄФА.
11 травня 2017 року — обраний членом Дисциплінарного комітету ФІФА.
1 червня 2017 року — обраний заступником голови Юридичного комітету УЄФА.
16 червня 2017 року — обраний президентом Громадської спілки «Українська асоціація футболу».
7 лютого 2019 року — обраний до складу Виконавчого комітету УЄФА.
29 травня 2019 року — обраний головою Комітету УЄФА зі статусу гравців, трансферів, агентів та матч-агентів.
Політика
Посів друге місце на виборах мера Дніпра (12 % голосів), пройшов до Дніпровської міськради, де очолив комісію з питань освіти, культури, молоді та спорту.
У жовтні 2013 року вийшов з партії «Фронт змін», очолив партію «Демократи» (колишня Партія національно-економічного розвитку України) та був виключений з фракції «Батьківщини» у ВРУ[5].
Павелка підозрювали в зловживанні при будівництві штучних футбольних міні-полів, у червні 2018 НАБУ відкрило відповідне провадження. ТОВ «Ініціативи майбутнього», діяльність якої повязують з братами Суркісами, була заявником провадження[8]. У січні 2022 року в САП заявили[9], що доказі вини Павелка втановлено не було[10]. Справу передали до Нацполіції.
2020 року у Верховній раді утворили тимчасову слідчу комісію з розслідування будівництва штучних футбольних міні-полів, після початку роботи комісії було відкрито сім кримінальних проваджень в Україні, інші справи — в Німеччині, Швейцарії та на Кіпрі[11]. 2020 року представники НАБУ, ГПУ і Нацполіції заявили про відсутність кримінальних проваджень щодо Павелка[12].
У листопаді 2020 року нардепи відмовилися голосувати за продовження термінів роботи ТСК[13] Проміжні висновки комісії свідчили про відсутність доказів проти керівництва УАФ[14].
29 листопада 2022 року, Печерський районний суд міста Києва призначив заарештувати Павелка та Генерального секретаря УАФ Юрія Запісоцького на два місяці з заставою 9,88 млн грн[15][16], однак невдовзі, після внесення застави, він вийшов на волю.
У лютому 2023 року, Печерський районний суд міста Києва відсторонив від посади президента Української асоціації футболу Андрія Павелка до 17 березня у зв'язку з обвинуваченнями у корупції та розкраданні коштів[17].
16 червня 2023 року, Шевченківським районним судом м. Львова[18] було ухвалено рішення про арешт президента УАФ Андрія Павелка, його відправили до СІЗО на 60 діб[19]. Адвокати УАФ заявили про замовність кримінального переслідування Павелка, а рішення про арешт назвали безпідставним та оскаржили його.
У липні 2023 року Апеляційний суд не задовольнив прохання Андрія Павелка про зміну запобіжного заходу[20].
29 лютого 2024 року, Львівський апеляційний суд звільнив Андрія Павелка з-під варти[21].
У квітні 2024 року Українська асоціація футболу оприлюднила попередні результати перевірки її діяльності за 2015—2023 роки. За попередніми результатами аудиту, за час керівництва Павелка УАФ зазнала збитків на 1,3 мільярда гривень[22].
Боротьба з корупцією
Під час роботи у ВРУ ініціював прийняття закону про «Запобігання впливу на результати офіційних спортивних змагань корупційних правопорушень», який парламент прийняв у листопаді 2015 року[23][24].
Законопроєкт включає в себе механізми запобігання та виявлення впливу корупційних правопорушень на результати спортивних змагань, питання відповідальності за порушення та усунення їхніх наслідків, міжнародного співробітництва у боротьбі з корупцією у сфері спорту[25][26].
Кубок Ліги чемпіонів з'явився на фото в Instagram в руках позашлюбної доньки Павелка Лізи Чаус (її мати — Катерина Чаус)[27]. Фото згодом видалили, але це спричинило негативну реакцію чиновників УЄФА, бо за правилами трофей має переміщатися виключно під охороною та передаватися тільки офіційним особам[29][30]. Згодом кубок виставили в одному з храмів м. Дніпра, де Павелко тримає його зі своїм сватом, кримінальним авторитетом, підприємцем і меценатом Олександром Петровським[28].
У червні 2018 року НАБУ відкрила справу за фактом будівництва заводу для виробництва трави для футбольних полів. У 2022 році НАБУ повідомило про відсутність вини Павелка, і САП змінив у ній підслідність.
В листопаді 2019 року ГПУ на запит адвоката видала інформацію, що кримінальних проваджень щодо Павелка не було[31].
У вересні 2018 року низка антикорупційних організацій заявила, що НАЗК затягує перевірку декларації Павелка щодо розслідування конфлікту інтересів через сумісництво в бюджетному комітеті ВРУ та ФФУ[32].
У серпні 2021 року Українська асоціація футболу повідомила про відмову Андрія Шевченка продовжити контракт з УАФ та надалі обіймати посаду головного тренера національної збірної [33].
Нагороди
Іменна вогнепальна зброя (21 листопада2015) — за досягнення високих спортивних результатів, вагомий внесок у розвиток вітчизняного футболу, піднесення міжнародного авторитету Української держави[34]
Медаль «За працю і звитягу» (19 серпня2006) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного футболу, досягнення високих спортивних результатів футбольними збірними командами України, підготовку спортсменів міжнародного класу[35].
Відомча заохочувальна відзнака МВС України «Вогнепальна зброя» (6 травня 2014) — пістолет «Sig Sauer Р226 ЕЕ Е2», № W 743052, калібр 9x19 мм[36]
↑Указ Президента України від 21 листопада 2015 року № 650/2015 «Про нагородження відзнакою «Іменна вогнепальна зброя»» // Порошенко озброїв футболістів збірної України вогнепальною зброєю перед Євро-2016 (документ), сайт ІнА «Українські Новини», 2016-03-23
.png)