Націона́льне антикорупці́йне бюро́ Украї́ни (НАБУ[2]) — центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до його підслідності[⇨], а також запобігання вчиненню нових.
Утворене Президентом України 16 квітня 2015 року на чолі з директором Артемом Ситником[3][КОНСТ 1][КОНСТ 2], Бюро займається протидією корупційним та іншим кримінальним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами та становлять загрозу національній безпеці. Бюро розслідує корупційні справи, до яких причетні держслужбовці категорії «А».
Корупція завжди залишалася однією з найсерйозніших проблем України. Протягом часу президентства Віктора Януковича ситуація з корупцією у вищих ешелонах влади послідовно погіршувалася[6].
Через рік після Революції гідності Україна залишалася найбільш корумпованою країною Європи: за результатами глобального Індексу сприйняття корупції 2014 (Corruption Perceptions Index) країна посідає 142 місце зі 175. Отже, Україна залишається тотально корумпованою державою[7].
Існуючий механізм протидії корупційним проявам в Україні є неефективним. Одним зі шляхів покращення ситуації законодавець вважає інституційну реформу органів, що здійснюють досудове розслідування та кримінальне переслідування у справах про корупційні злочини. Тому парламентом було схвалено створення нового автономного органу (поза системою існуючих правоохоронних органів), основною функцією якого є виявлення та розслідування корупційних злочинів, що становлять особливу суспільну небезпеку[8].
Таким органом стало Національне антикорупційне бюро. Його створення передбачалося Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України», ухваленим 14 жовтня2014 року[9]. На етапі законопроєкту він мав назву «Про систему спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції». Закон набрав чинності 25 січня2015 року.
вживає заходів щодо розшуку та арешту коштів та іншого майна, які можуть бути предметом конфіскації, здійснює діяльність щодо зберігання коштів та іншого майна, на яке накладено арешт;
Права Національного бюро та його працівників детально описані у статті 17 відповідного Закону[12].
У жовтні 2019 року Бюро отримало право вести автономне від СБУ прослуховування фігурантів кримінальних справ, а також упорядковано прийняття на роботу негласних співробітників[13].
Підслідність
Детективи Національного антикорупційного бюро здійснюють досудове розслідування злочинів[14]:
Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням
211
Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону
354
Підкуп працівника підприємства, установи чи організації (стосовно працівників юридичних осіб публічного права)
Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі
Злочин вчинено щодо високопосадовця
3692
Зловживання впливом
410
Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем
інформує Президента, Верховну Раду та Кабінет Міністрів України з основних питань діяльності Національного бюро та його підрозділів, про виконання покладених завдань, додержання законодавства, прав і свобод осіб;
щороку не пізніше 10 лютого та 10 серпня подає Президенту, Верховній Раді та Кабінету Міністрів України письмовий звіт про діяльність Національного бюро протягом попередніх шести місяців.
Щороку проводиться незалежна оцінка (аудит) ефективності діяльності НАБУ комісією зовнішнього контролю у складі трьох членів. Вперше ними стали:
З метою попередження, виявлення та розслідування правопорушень у діяльності працівників Національного бюро в його складі діють підрозділи внутрішнього контролю, що підпорядковуються безпосередньо Директорові Національного бюро. У разі виявлення інформації про можливе вчинення працівником Національного бюро кримінального правопорушення, підрозділ внутрішнього контролю негайно повідомляє про це Генерального прокурора України чи його заступника.
Для розгляду питань застосування дисциплінарних стягнень до працівників Національного бюро утворюється Дисциплінарна комісія у складі п'яти осіб.
Підрозділи внутрішнього контролю здійснюють моніторинг способу життя працівників Національного бюро з метою встановлення відповідності рівня життя працівника майну і доходам цього працівника та його членів сім'ї згідно з декларацією про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру.
Національне бюро через засоби масової інформації, на своєму офіційному вебсайті та в інших формах регулярно інформує суспільство про свою діяльність.
З метою забезпечення прозорості та цивільного контролю за діяльністю при Національному бюро утворюється Рада громадського контролю у складі 15 осіб, яка формується на засадах відкритого та прозорого конкурсу[9].
Національне бюро складається з центрального і територіальних управлінь[9].
Центральне управління НАБУ має наступну структуру[26][27]:
Керівництво
Головний підрозділ детективів
Управління аналітики та обробки інформації
Управління бухгалтерського обліку та звітності
Управління інформаційних технологій
Управління забезпечення фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням
Юридичне управління
Управління комунікацій та зовнішніх зв'язків
Управління внутрішнього контролю
Управління спеціальних операцій
Відділ по роботі з персоналом
Відділ документообігу
Режимно-секретний відділ
Відділ забезпечення роботи Директора бюро
Сектор внутрішнього аудиту.
Територіальні управління
Створені територіальні управління
Першою редакцію Закону були передбачені територіальні управління НАБУ у Львові, Хмельницькому, Миколаєві, Мелітополі, Полтаві, Краматорську, Києві. На даний час Законом визначено, що Директор утворює своїм рішенням не більше семи територіальних управлінь, а також додаткові — у разі необхідності.
10 грудня 2015 року Директор Національного бюро А. Ситник підписав наказ про створення перших територіальних управлінь: Львівського, компетенція якого поширюватиметься на Львівську, Волинську, Закарпатську, Чернівецьку, Тернопільську, Івано-Франківську, Рівненську, Хмельницьку області, та Одеського територіального управління, компетенція якого поширюватиметься на Одеську, Херсонську, Миколаївську, Кіровоградську області[28]. Їхніх керівників призначено за результатом конкурсу 18 квітня 2016 року[29].
29 червня 2016 створено Харківське територіальне управління, яке поширюється на Харківську, Сумську, Дніпропетровську, Запорізьку області та територію проведення АТО: Луганську та Донецьку області[30].
Територіальні управління НАБУ
Львівське Офіційна сторінка Директор — Лопушанський Тарас Васильович
Гранична чисельність центрального та територіальних управлінь Національного бюро становить 700 осіб, у тому числі не більше 500 осіб начальницького складу (ч. 6 ст. 5 Закону про НАБУ).
Керівництво
Керівництво діяльністю Національного бюро здійснює його Директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України.
Серед підстав звільнення Директора законом, серед іншого визначені:
невідповідність обмеженням щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності;
невчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
наявності висновку Комісії з проведення зовнішньої незалежної оцінки про неефективність діяльності Національного бюро та неналежне виконання обов'язків його Директором;
визнання його активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
Директор призначається строком на сім років. Одна і та ж особа не може обіймати цю посаду два строки підряд[9].
Директори територіальних управлінь Національного бюро призначаються на посаду та звільняються з посади Директором Національного бюро[9].
Особам начальницького складу Національного бюро встановлюються такі спеціальні звання:
середній начальницький склад:
лейтенант Національного антикорупційного бюро України;
Заступник Директора з питань цифрового розвитку та цифрових трансформацій
Порядок конкурсного відбору Директора
Кандидати на посаду Директора Національного бюро визначаються комісією відповідно до результатів відкритого конкурсного відбору.
До складу Конкурсної комісії входять:
три особи, яких визначає Кабінет Міністрів України;
три особи, яких визначає Кабінет Міністрів України на підставі пропозицій міжнародних та іноземних організацій, які надавали Україні міжнародну технічну допомогу у сфері запобігання і протидії корупції («міжнародні експерти»).
Рішення Конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні Конкурсної комісії проголосувало не менше чотирьох її членів, у тому числі не менше двох міжнародних експертів.
Інші працівники
На службу до Національного бюро приймаються на конкурсній, добровільній, контрактній основі громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки. Призначення на посади у Національному бюро здійснюється виключно за результатами конкурсу.
В Бюро працюють як гласні, так і негласні працівники.
Оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування у кримінальних провадженнях, віднесених до підслідності Національного бюро, проводять старші детективи та детективи, які є державними службовцями. Деякі з детективів проходили навчання у британських експертів із фінансової розвідки і боротьби з корупцією та відмиванням коштів[31].
↑Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем'єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України; державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; суддею Конституційного Суду України, суддею суду загальної юрисдикції, народним засідателем або присяжним (під час виконання ними цих функцій), Головою, членами, дисциплінарними інспекторами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Головою, заступником Голови, секретарем секції Вищої ради юстиції, іншим членом Вищої ради юстиції; прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1 — 4, 5 — 11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; особою вищого начальницького складу, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище; військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб'єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.
Коментарі
↑Конституційний Суд України 28 серпня 2020 р. визнав неконституційним Указ Президента України Петра Порошенка про призначення Артема Ситника на посаду директора Національного антикорупційного бюро. Конституційний суд дійшов висновку, що «призначення Президентом України керівника органу, який за своїми повноваженнями функціонально належить до органу виконавчої влади, призведе до розбалансування системи стримувань і противаг, порушення функціонального розподілу влад та фактичної зміни форми державного правління, передбаченої Конституцією України». Водночас це рішення не поширюється на правовідносини, які виникли внаслідок здійснення посадових обов'язків призначеною особою [1].
↑ абКонституційний Суд України 16 вересня 2020 р. визнав неконституційним наділення Президента України повноваженнями утворювати Національне антикорупційне бюро України, призначати на посаду та звільняти з посади його Директора, визначати трьох осіб до складу комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора, визначати одного члена комісії зовнішнього контролю та затверджувати Положення про Раду громадського контролю та про порядок її формування [2].
↑Незалежна асоціація банків України звинуватила Національне антикорупційне бюро України у неправомірному використанні абревіатури НАБУ. Права на відповідну торгову марку належить банківському об'єднанню ще з 2013 року, як і домен nabu.ua [Архівовано 2018-01-06 у Wayback Machine.]. Асоціація розпочала юридичне вирішення питання [3]. «У поштову скриньку Асоціації надходять листи, адресовані Національному бюро, що містять персональні дані та вельми конфіденційну інформацію…»[4].
Діяльність Національного антикорупційного бюро України: адміністративно-правові аспекти: монографія / О. В. Скомаров, Н. О. Рибалка. — Київ: АртЕк, 2017. — 210 с. — ISBN 617-7264-66-7.
.svg){kind=small}
