Клієнтела

Клієнтела, клієнтелізм (лат. clientēla, від cliens — клієнт; залежний, підпорядкований) — відносини між людьми з різним соціальним та економічним статусом, що передбачають обмін заступництва «патрона» на лояльність «клієнта»[1].

Клієнтела у Стародавньому Римі — форма соціальної залежності: взаємні правові, соціальні та економічні зобов'язання між патроном та підпорядкованим йому клієнтом.

Вибори. Державне управління

Виборчий клієнтелізм можна визначити як взаємну домовленість між патроном-політиком, що має певні ресурси, і клієнтом-виборцем, що користується підтримкою першого[2]. Політик, надавши виборцю певні послуги та/або товари, чекає від одержувача лояльності. Виборець у свою чергу, отримавши певні переваги, може взяти на себе моральне зобов'язання надати політичну підтримку своєму заступнику.

Виборчий клієнтелізм характерний передусім для бідних країн, де вибори надто персоналізовані, а виборні посадові особи мають значний контроль над державними ресурсами. У таких країнах система клієнтели функціонує за рахунок в т.ч. державного бюджету. В якості прикладу можна навести підвищення пенсій, мінімальної заробітної плати незадовго до виборів або виділення з державного бюджету субвенцій на виконання інвестиційних проектів під певні політичні сили. По мірі того, як рівень життя населення підвищується, патрону-політику доводиться витрачати все більше і більше ресурсів, щоб купувати лояльність клієнтів-виборців. Тому клієнтелістські стратегії є найбільш дієвими саме у злиденних країнах[3]. У зв'язку з цим патрон може бути зацікавлений у зниженні життєвого рівня населення, а отже й проводити відповідну політику[2].

Сюзен Стокс та ін. автори книги «Brokers, Voters, and Clientelism» описують політичних акторів, що практикують клієнтелізм, як лідерів, брокерів та виборців[4]. Дослідники підкреслюють, що патрони, які позиціонують себе як «політичних лідерів», «меценатів», зазвичай користуються послугами посередників, брокерів. Посередником між патроном і виборцем, як правило, виступає політична або благодійна організація[5].

Клієнтелізм послаблює інститути демократії[3]. Це пояснюється, наприклад, тим, що результати виборів можуть залежати од тих подарунків, що політики підносять виборцям напередодні виборів. Крім того, патрон-клієнтські відносини негативно впливають на ефективність роботи державних органів, підвищують загальний рівень корупції в країні[6].

Клієнтела в Стародавньому Римі

Латинське поняття клієнтела означало протегування підопічним, зв'язок між патроном та його клієнтом. Патрон виступав за клієнта і за це навзаємно вимагав від клієнта вірності (fides). Обов'язки вірності означали для клієнта у грошовій підтримці патрона, супроводженні його, підтримці під час війни. Патрон допомагав клієнту у судових справах, справах війни та грошовою підтримкою. Клієнтела зароджувалася коли клієнт був у економічній скруті, не міг виступати за себе у суді, бо не був з привілейованого стану отже був обмежений у правах.

Клієнтела мала особливе значення в період Республіки, причому клієнтські зобов'язання часто передавалися у спадок. Традиційно клієнти супроводжували свого патрона на Форумі, підтримували його на виборах і служили на війні під його орудою. При цьому патрон зобов'язувався захищати своїх клієнтів у разі судових розглядів, або викуповувати членів їх сімей, які потрапили в залежність, підтримувати їх мінімальні життєві потреби.

Різновидом клієнтела були відносини між діячами мистецтва та їх заступниками. Яскравим прикладом є поет-сатирик Марціал.

Клієнтела була також юридичною категорією у відносинах між Римською республікою та залежними і союзними державами.

Див. також

• Патрон
• Кронізм
• Неопатримоніалізм
• Підкуп працівника підприємства, установи, організації

Примітки

1. "Clientelism", Encyclopedia Britannica, [1] [Архівовано 30 квітня 2015 у Wayback Machine.].
2. Stokes, Susan C. (July 2011). "Political Clientelism". The Oxford Handbook of Political Science. [Архівовано 3 січня 2019 у Wayback Machine.] Oxford University Press.
3. Hickens, Allen (June 2011). "Clientelism". Annual Review of Political Science. 14: 289–310.
4. Stokes, Susan C., Thad Dunning, Marcelo Nazareno, and Valeria Brusco (2013). Brokers, Voters, and Clientelism: The Puzzle of Distributive Politics. Cambridge University Press. p. 27.
5. Gherghina, Sergiu and Volintiru, Clara (2017). A new model of clientelism: political parties, public resources, and private contributors [Архівовано 19 липня 2018 у Wayback Machine.]. European Political Science Review, 9 (1). pp. 115-137.
6. Singer, Matthew M. (January 2009). Buying Voters with Dirty Money: The Relationship between Clientelism and Corruption [Архівовано 19 жовтня 2018 у Wayback Machine.]. Annual Meeting of the American Political Science Association Meeting.

Джерела та література

• Gherghina, Sergiu and Volintiru, Clara (2017). A new model of clientelism: political parties, public resources, and private contributors [Архівовано 19 липня 2018 у Wayback Machine.]. European Political Science Review, 9 (1). pp. 115-137.
• Hilgers, Tina (2012). Clientelism in Everyday Latin American Politics. Palgrave Macmillan.
• Singer, Matthew M. (January 2009). Buying Voters with Dirty Money: The Relationship between Clientelism and Corruption [Архівовано 19 жовтня 2018 у Wayback Machine.]. Annual Meeting of the American Political Science Association Meeting.
• Stokes, Susan C. (July 2011). "Political Clientelism". The Oxford Handbook of Political Science. [Архівовано 3 січня 2019 у Wayback Machine.] Oxford University Press.
• Stokes, Susan C., Thad Dunning, Marcelo Nazareno, and Valeria Brusco (2013). Brokers, Voters, and Clientelism: The Puzzle of Distributive Politics. Cambridge University Press.
• История древнего мира / Под ред. И. М. Дьяконова, В. Д. Нероновой, И. С. Свенцицкой. — Изд. 3-е, испр. и доп. — М.: «Наука», 1989. — Т. 2. Расцвет древних обществ. — 572 с. — Т. 3. Упадок древних обществ. — 407 с.