Стефанчук Руслан Олексійович
Русла́н Олексі́йович Стефанчу́к (нар. 29 жовтня 1975, Тернопіль, Українська РСР, СРСР) — український правознавець та політик, державний діяч, голова Верховної Ради України IX скл. з 8 жовтня 2021[1][2]. У 2019—2021 роках — радник Президента України, перший заступник Голови Верховної Ради України (29 травня 2019 — 7 жовтня 2021), представник президента у Верховній Раді (21 травня 2019 — 7 жовтня 2021)[3]. Доктор юридичних наук. Заслужений діяч науки і техніки України. Син Олексія Стефанчука. Один з ідеологів владної партії «Слуга народу»[4]. Член РНБО з 14 жовтня 2021 року[5]. Співголова міжпарламентської ради Україна-НАТО. Співголова міжпарламентської асамблеї ВРУ з Сеймом Литви та Сеймом і Сенату Польщі. Співголова міжпарламентської асамблеї ВРУ з Парламентом Грузії, Парламентом Молдови. Голова Виконавчого комітету Національної парламентської групи в Міжпарламентському союзі, член групи з міжпарламентських зв'язків з Австрією[6]. ЖиттєписНародився 29 жовтня 1975 року в Тернополі у сім'ї медиків[7]. Грав у КВН у команді «Три товстуни», основу якої складали випускники Хмельницького інституту регіонального управління і права, і Стефанчук був одним із перших авторів і учасників команди.[8] 10 вересня 2018 року подавав заяву на конкурс на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.[9] Освіта
Професійна діяльністьДо 2019 року займався освітньою, науковою та адвокатською діяльністю. Працював у Хмельницькому університеті управління та права (на сьогодні — Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова), Інституті законодавства Верховної Ради України, Національній академії прокуратури України та Вищій школі адвокатури. Напрямки професійної діяльності: правотворчість, проблеми цивільного (приватного) права, особисті немайнові права, договірні та деліктні зобов'язання, право інтелектуальної власності, європейське приватне право, діяльність Європейського суду з прав людини, юридична освіта та наука[10]. Був помічником-консультантом народного депутата шостого скликання (від блоку «Наша Україна — Народна самооборона») Анатолія Матвієнка[11], а також радником віцепрем'єра Степана Кубіва[12]. Політика18 квітня 2019 року кандидат у президенти Зеленський в ток-шоу «Право на владу» назвав Стефанчука однією з ключових фігур своєї команди, ідеологом партії «Слуга народу» та експертом з реформування державних правових інститутів та законопроєктної роботи. З 21 травня 2019 року по 7 жовтня 2021 року — радник президента, представник президента у Верховній Раді[13][14][15][3][16] (19 серпня 2019 року двома виданими в один день указами Зеленський звільнив і знову перепризначив Стефанчука своїм представником у Раді)[17][18]. Народний депутат УкраїниКандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, № 2 у списку[19]. Безпартійний[20]. Обраний народним депутатом України за партійним списком партії «Слуга народу», повноваження набув 29 серпня 2019 року[21]. Перший заступник Голови ВРУ29 серпня 2019 року був обраний Першим заступником Голови ВРУ[22]. Входить до складу Національної ради реформ[23], Національної ради з питань антикорупційної політики[24]. У Верховній Раді України очолював робочі групи з розробки законопроєктів у сфері народовладдя; з розробки законопроєкту про парламентську опозицію; з рекодифікації цивільного законодавства. Автор низки законопроєктів. Голова Верховної Ради України8 жовтня 2021 року обраний головою Верховної Ради України. За Стефанчука проголосував 261 депутат за мінімально необхідних 226[25][26]. 3 депутати виступили «проти», 63 — утрималися, 29 — не голосували. Кандидатами також були двоє представників фракції «Європейська солідарність» — Олексій Гончаренко та Яна Зінкевич, які отримали 44 та 146 голосів відповідно[27]. Міжнародна діяльність1 липня 2022 року в сесійній залі парламенту під час пленарного засідання Президент Володимир Зеленський, голова Верховної Ради Руслан Стефанчук та прем'єр-міністр Денис Шмигаль підписали спільну заяву щодо рішення Європейської ради про надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС[28]. Тоді ж відбулося урочисте встановлення прапора Європейського Союзу у залі засідань Верховної Ради України [29]. Сім'яДіти — син Олесь і донька Злата. Навчаються на юристів, син в Україні, донька навчалася у Відні, але після повномасштабного вторгнення Росії повернулася до Києва. Донька знає 6 мов[30]. КритикаЗа інформацією руху «Чесно», Стефанчук не має у власності житла в Києві, отримував з бюджету компенсацію орендної плати за винайм квартири у матері дружини[31]. Стефанчук заявив, що отримані як компенсацію кошти вже повернув[32]. Наукові ступені та вчені звання
Відзнаки
ПублікаціїОпублікував понад 500 наукових та навчально-методичних праць. Обрані[36]:
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
