|
Верещук Ірина Андріївна
Іри́на Андрі́ївна Верещук (дошлюбне Луцик; нар. 30 листопада 1979, Рава-Руська) — українська політична й державна діячка, заступник керівника Офісу президента України (з 8 вересня 2024 року), віцепрем'єр-міністр — міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (4 листопада 2021 — 5 вересня 2024)[⇨]. Міський голова Рави-Руської (2010—2015)[⇨]. Народна депутатка України IX скл. від партії Слуга народу (29 серпня 2019 — 4 листопада 2021). Голова підкомітету з державної безпеки та оборони Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки. Представляла Уряд у ВРУ з 4 вересня до 15 листопада 2019-го[⇨]. Кандидатка на посаду міського голови Києва від партії «Слуга народу» на місцевих виборах 2020 року[⇨]. БіографіяНародилася 30 листопада 1979 року в Рава-Руській в сім'ї електромеханіка та продавчині. 1997 року закінчила Рава-Руську середню школу із золотою медаллю. З 1997 по 2002 рік навчалася у Військовому інституті при Львівській політехніці, який закінчила з відзнакою за спеціальністю «Міжнародна інформація» (спеціаліст з міжнародної інформації, референт-перекладач, офіцер військового управління тактичного рівня),[2] з 2002 по 2006 рік — на правничому факультеті Львівського університету ім. Франка за спеціальністю «правознавство». З 2008 по 2010 рік була слухачкою Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. За результатами навчання влітку 2009 року проходила стажування у Секретаріаті Кабінету Міністрів України, після чого була внесена у кадровий резерв працівників КМУ, нагороджена Подякою та Почесною грамотою КМУ. З 2011 року навчалася в аспірантурі Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, який закінчила з відзнакою. 11 листопада 2015 року захистила дисертацію на тему: «Організаційно-правовий механізм удосконалення адміністративно-територіального устрою України» (за прикладом проведення реформ у Польщі) та здобула кандидатський ступінь з державного управління. З 2015 по 2016 рік була стипендіаткою Польсько-американського фонду Свободи за програмою ім. Лейна Кіркланда. Під час стажування продовжувала дослідження досвіду реформ децентралізації у Польщі. Успішно захистила дипломну роботу в Центрі Східноєвропейських студій Варшавського університету на тему: «Участь громадян в здійсненні представницької влади в Польщі. Рекомендації для України» та отримала диплом із відзнакою. У липні 2016 року здобула диплом Національної школи державного управління (пол. Krajowa Szkoła Administracji Publicznej, KSAP). ДіяльністьАдміністративна роботаПісля закінчення військового інституту 5 років проходила службу на офіцерських посадах в Збройних Силах України. З травня 2007 по червень 2008 року працювала юристкою Рава-Руської міської ради. З червня по жовтень 2010 року була заступницею голови Жовківської РДА з гуманітарних питань та зовнішньої політики. 31 жовтня 2010 року обрана міським головою Рави-Руської від партії Сильна Україна, при цьому до членів партії не належала[3]. Як міський голова прикордонного містечка здійснювала міжнародну співпрацю, зокрема, з польським містом Томашовим-Любельським[4][ангажоване джерело], гміною Любичі-Королівської. Разом з війтом гміни Любичі-Королівської у листопаді 2013 року ініціювала створення пішо-велосипедного переходу у пункті пропуску «Рава-Руська — Гребенне»[5]. Неодноразово підтримувала громаду міста у відстоюванні інтересів[6]. Зокрема, разом з працівниками місцевих шпалопросочувального, спиртового заводів та лісгоспу протестувала проти зміни керівництва підприємств без погодження з колективом[6]. Після оголошення урядом Азарова—Януковича відмови від підписання Угоди про асоціацію з ЄС, наступного дня, від імені громади Рави-Руської, звернулася до Європейського Союзу із закликом підписати Угоду про асоціацію окремо з Равою-Руською[7][8]. У травні 2014 року записала відеозвернення до матерів Росії із закликом не допустити війни[9]. Балотувалась у Верховну Раду України VIII скликання як самовисуванка на позачергових виборах 26 жовтня 2014 року у окрузі № 122, але програла Володимиру Парасюку, зайнявши 6-е місце з підтримкою 4,46 %[10]. 17 лютого 2015 року залишила посаду міського голови Рави-Руської за власним бажанням «через постійний тиск і звинувачення псевдопатріотів»[11][12]. Напередодні цієї події народний депутат Володимир Парасюк звинуватив очільницю Рави-Руської у корупції та систематичному прогулюванні роботи, натомість Ірина Верещук пообіцяла довести безпідставність звинувачень у суді[13]. Станом на 2020 рік, судового позову від Верещук так і не було, а звернення до Генпрокуратури від Парасюка не мали результатів[14]. Карʼєра після роботи у місцевій владі2016-2017 директор ТОВ “Центр “Сонячне ремесло”, що видобувало бурштин в Рівненській області. 2017-2019 директор ТОВ “Українська бурштинова біржа”, що видобувало бурштин в Рівненській області.[15][16][17] У лютому 2016 отримала запрошення та взяла участь у молитовному сніданку з президентом США Бараком Обамою у Вашингтоні[18] (загалом того року у сніданку взяло участь 3500 людей зі 140 країн[19]).  З квітня 2016 року по лютий 2019 року була президентом Міжнародного центру балтійсько-чорноморських досліджень та консенсусних практик[20][21][22]. Мета і стратегія Центру полягає в тому, щоб на сучасній міждисциплінарної науково-гуманітарній основі виявити та сформувати нові консенсусні практики, конструктивні форми та методи взаємовідносин між країнами Балтійсько-Чорноморського регіону, засновані на діалозі, довірі, злагоді й взаєморозумінні. За словами Верещук центр фінансував підприємець Борис Храновський[23]. З вересня 2017 року — доцент кафедри політології Національного педагогічного університету ім. Драгоманова. Діяльність у Верховній Раді Депутатка Верховної Ради IX скликання з 2019 року. Членкиня Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки[24], голова підкомітету з державної безпеки та оборони[25]. З 4 вересня[26] до 15 листопада 2019-го — представниця Уряду у ВРУ[27]. Склала повноваження в листопаді 2019 року. Перед цим Ірина заявляла, що прем'єр-міністр Олексій Гончарук планував звільнити її за критику держбюджету та дій Кабміну[28]. Станом на липень 2020 року подала 31 законопроєкт[29], з яких 6 були прийняті та набули чинності. Також подала 30 поправок до законопроєктів, з них найбільше до закону про оборонні закупівлі. Пропустила 10 засідань, відвідала 105.[30]. Участь у виборах мера Києва (2020)16 липня 2020 року фракція партії «Слуга народу» у ВРУ провела праймеріз серед кандидатів для участі у виборах Київського міського голови, де Верещук перемогла Миколу Тищенка, Олександра Дубінського та інших претендентів, отримавши 87 голосів, у тому числі голос Президента Зеленського[31][32]. Пізніше вона й стала офіційною кандидаткою на посаду мера Києва від партії[32]. Протягом передвиборчої кампанії, кандидатка висловлювалася стосовно будівництва метро на Троєщину: спочатку в інтерв'ю виданню «Хмарочос» називала це «дорогою утопією, на якій наживаються підрядники» і пропонувала замінити швидкісними трамваями[33]. Проте через кілька тижнів змінила думку і стверджувала, що метро таки має бути побудоване[34]. За підрахунками журналістів Bihus.info, станом на вересень, зовнішня передвиборча агітація Слуги Народу була найдорожчою у Києві (16 млн грн), хоча партія відмовилась від державного фінансування. Керівництво партії пообіцяло оприлюднити джерела коштів у звіті НАЗК наступного року.[35] Зрештою, на виборах мера Києва Верещук посіла 5-те місце після Кличка, Попова, Притули та Кучеренка з результатом 5,44 %[36]. Причинами своєї поразки Верещук назвала низьку оцінку роботи партії «Слуга народу» суспільством, та погану мобілізацію свого електорату[37]. Окрім цього, вона відзначила деструктивні сили всередині своєї команди, зокрема Миколу Тищенка та Аллу Шлапак[38]. Робота в уряді4 листопада 2021 року Верховна Рада України ухвалила рішення про призначення Верещук Віцепрем'єр-міністром — Міністром з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Це рішення підтримало 260 депутатів[39]. 6 грудня 2022 року російське слідство попросило московський суд заочно арештувати Верещук за нібито «порушення територіальної цілісності Росії». Зокрема, ФСБ направила у Лефортівський суд Москви клопотання про заочний арешт Верещук[40]. 5 вересня 2024 року ВРУ з другої спроби погодила звільнення Верещук із посади міністра з питань реінтеграції окупованих територій на основі її заяви[41][42][43]. Робота в Офісі Президента УкраїниЗгідно Указу Президента України № 621/2004 призначена Заступником Керівника Офісу Президента України — з 8 вересня 2024 року[44][45]. Майновий станНа кінець 2018 року Верещук мала у співвласності чотири квартири (дві — у Львові, по одній — у Броварах та Раві-Руській), чотири земельні ділянки та новий автомобіль Toyota Camry[46]. Була одним із засновників ТОВ «Українська бурштинова біржа»[47]. Нагороди
РодинаБатько працював електромеханіком, мати — продавчинею. Перший чоловік — Верещук Ігор Васильович[51].
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
