У листопаді 2018 року «За життя» та деякі члени партії «Опозиційного блоку» об'єдналися в «Опозиційну платформу — За життя», однак розбіжності, що виникли на ґрунті даного міжпартійного об'єднання, призвели до розколу в лавах «Опозиційного блоку» і виходу з партії «За життя» Євгена Мураєва, який створив свою власну політичну силу «Наші».[11]
На виборах до парламенту 2019 року партія «Опозиційна платформа — За життя» отримала підтримку 13,05 % (1908087 голосів) за партсписками, також пройшли 6 кандидатів у мажоритарних округах. Таким чином, у Верховній Раді IX скликання партія отримала 44 місця.
У березні діяльність проросійських партій, включаючи «ОПЗЖ», було припинено[14], а в червні заборонено рішенням суду.[15] 14 квітня було припинено діяльність фракції «ОПЗЖ» у Верховній Раді.[16]. 21 квітня колишні члени «ОПЗЖ» (25 осіб) створили депутатську групу «Платформа за життя та мир», її лідером став колишній співголова «ОПЗЖ» Юрій Бойко.[17]
17 липня «ОПЗЖ» подала апеляцію на свою заборону.[18]
Позиції
До своєї заборони «ОПЗЖ» була проросійською партією і дотримувалася ідей соціал-демократії[19].
↑Виталий Червоненко (23 вересня 2014). Чем отличается "Оппозиционный блок" от Партии регионов?. BBC News Україна(рос.). Процитовано 11 серпня 2022. Несмотря на заявление руководителя Партии регионов Бориса Колесникова об отказе от участия в выборах, большинство знаковых фигур, которые там оставались до недавнего времени, будут баллотироваться по списку "Оппозиционного блока"
↑Богдан Боднарук (29 квітня 2022). Остался один фронтмен – Бойко: зачем нардепы из ОПЗЖ решили назваться ПЗЖМ. 24 канал Україна(рос.). Процитовано 11 серпня 2022. …партия ОПЗЖ, до последнего времени являвшаяся политическим клубом проводников "русского мира", кардинально пересмотрела свою политическую позицию. Следствием этого стало перевоплощение этой политсилы.