|
Перемишльський повіт (II Річ Посполита)
Перемишльський повіт (нім. Bezirk Przemyśl; пол. Powiat przemyski) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі та УРСР. Центром повіту було м. Перемишль. У складі Австро-УгорщиниПровісник пізнішого повіту Судовий повіт Перемишль (адміністративно-судовий орган влади) був створений наприкінці 1850 р. Повітова судова виконавча влада підпорядковувалась утвореному того ж року апеляційному суду у Львові (за підпорядкованістю до якого повіти вважались належними до Східної Галичини на противагу апеляційному суду у Кракові як критерію належності до Західної Галичини). Сам Перемишльський повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту) у складі округу Перемишль. Після скасування окружних відомств наприкінці жовтня 1865 р. їх компетенція перейшла до повітових управлінь. За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Перемишльського повіту (з 47 самоврядних громад-гмін) приєднані повіт Нижанковичі (з 46 гмін), 19 гмін повіту Радимно, 5 гмін (Буців, Медика, Шегині, Поздяч, Торки) повіту Мостиська та 1 гміна (Саночани) повіту Стара Сіль. Однак у повіті існували три окремі судові округи (повіти) — Перемишль, Нижанковичі й Дубецько. Перемишльський повіт за переписом 1910 р. налічував 133 гміни (самоврядні громади) і 108 фільварків та займав площу 1002 км². В 1900 році населення становило 144 875 осіб, в 1910 році — 159 991 особа. Більшість населення — 79 924 українці-грекокатолики (50 %), 56 623 римокатоликів (35 %) складали поляки і латинники, 22 543 юдеї становили близько 14 % населення.[1] Українська більшість населення повіту початково стабільно обирала українців послами до Галицького сейму від повіту за IV курією (1861 р. — Григорій Гинилевич, 1867 р. — Василь Ковальський, 1870 р. — Григорій Шашкевич), однак після 1877 року польська влада протягувала поляків силовим пресингом, який іноді українцям вдавалося подолати (1895 р. — Степан Новаківський, 1913 р. — Теофіл Кормош). У складі ЗУНРЗ першого листопада 1918 р. в Перемишлі діяла змішана українсько-польська комісія (по 4 особи з кожного боку), але 4 листопада місто опинилось поділеним: українцям дісталось правобережжя, а полякам — Засяння. Після прибуття військової підмоги поляки 10 листопада захопили все місто й ув'язнили членів повітової ради. Повіт входив до Львівської військової області ЗУНР. Головою Повітової УНРади обраний адвокат д-р Теофіль Кормош (УНДП). Делегатами до УНРади обрані: від міста — директор гімназії Андрій Алиськевич, від повіту — професор гімназії Михайло Демчук.[2] Під польською окупацією
Включений до складу Львівського воєводства Польщі після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР. Українська більшість населення повіту обирала послом до Польського сейму від повіту Володимира Загайкевича у 1928 і 1930 роках. Зміни адміністративного поділу.jpg) 1 липня 1924 р. з території земель фільварку Буців утворена гміна Польська Маринка для польських колоністів[3]. 1 жовтня 1927 р. з частин територій сільських громад (гмін) Дрогоїв, Гнатковичі і Малковичі утворено сільську гміну Орли[4], а з земель села Трійчичі — гміну Вацлавичі[5]. Розпорядженням міністра внутрішніх справ 11 квітня 1929 р. вилучено присілок Залісся з гміни Красічин і частину гміни Рікшиці та з них утворено самоврядну гміну Залісся[6]. 1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни[7] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом. Міста (Міські ґміни)
Сільські ґміниКількість: 1920—1924 рр. — 121 1924—1927 рр. — 122 1927—1929 рр. — 124 1929—1934 рр. — 125 1934—1939 рр. — 13 * Виділено місто та містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав. НаселенняУ 1907 році українці-грекокатолики становили 51 % населення повіту[8]. У 1939 році в повіті проживало 167 340 мешканців (78 915 українців-грекокатоликів (47,16 %), 2 800 польськомовних українців-грекокатоликів (1,67 %), 4 475 українців-латинників (2,67 %), 54 695 поляків (32,68 %), 4 140 польських колоністів міжвоєнного періоду (2,47 %), 22 215 євреїв (13,28 %) і 100 німців та інших національностей (0,06 %))[9]. Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 162 544 населення ніби-то було аж 86 393 (53,15 %) поляків при 60 005 (36,91 %) українців, 15 891 (9,78 %) євреїв і 76 (0,0 %) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами. У складі СРСРУ середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР Перемишльський повіт включений до новоутвореної Дрогобицької області[10]. 17 січня 1940 року територія повіту поділена на Медиківський, Нижанковицький і Перемишльський райони. Територія колишнього повіту в складі сучасної УкраїниСьогодні в межах України перебувають: колишня ґміни Міжинєц та Нижанковичі повністю, ґміна Поповичі — села Биків, Новосілки, Плешевичі, Поповичі, Тишковичі, Хідновичі, Циків, ґміна Германовичі — села Заболотці (нині в межах Нижанковичів) та Підмостичі, ґміна Медика — село Шегині, ґміна Стібно — село Буців. Див. такожПримітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
