Вовче (Перемишль)

Село Вовче пол. Wilcze Координати 49°47′41″ пн. ш. 22°47′26″ сх. д.^H G O Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське Місто Перемишль Місто [[Перемишль|]] Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1 Телефонний код (+48) 16 Поштовий індекс 37-733 Автомобільний код RPR Код SIMC 0971985 GeoNames 755722 Вовче Вовче (Польща)  Вовче у Вікісховищі

Вовче (пол. Wilcze) — частина міста Перемишль в Підкарпатському воєводстві, у Польщі, у межах етнічної української території Надсяння. Раніше було приміським селом.

Назва

В історичних документах назва села має форми, такі як "Вѣльче", а також похідні "вилецкой"[1], "велецкий", що гіпотетично відповідає наззві "Велече". Оскільки церква Успіння Богородиці, яка тут знаходилась, інколи називалась "Елецкою", можливо назва села, якимось чином, пов'язана із нею.

Історія

Монастир у Вовчому згадується у грамоті-фальсифікаті князя Лева за XIII століття.[2] У XV столітті стало місцем резиденції Перемиського православного єпископа.[3] За королівською люстрацією 1589 р. село входило до володінь перемиського єпископа у складі Перемишльської землі Руського воєводства, у селі було 10 загородників із земельними ділянками і 19 без ділянок та 6 коморників убогих (без тяглової худоби).[4]

В селі знаходилась філіальна мурована церква (збудована на місці давнішої дерев'яної церкви з 1830 року), належала до греко-католицької парохії в Перемишлі Перемиського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Церква після виселення українців перетворена на костел. У 1880 р. село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, у селі було 52 будинки і 333 жителів, з них 298 греко-католиків, 28 римо-католиків і 7 юдеїв.[5]

1 серпня 1934 р. село увійшло в об'єднану сільську ґміну Журавиця в Перемишльському повіті Львівського воєводства внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) громад сіл (ґмін)[6].

У 1939 році в селі проживало 2030 мешканців (850 українців, 1350 поляків, 100 євреїв)[7]. 12 вересня 1939 року нацисти окупували село, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова воно належало до радянської зони впливу. За кілька місяців село ввійшло до Перемишльського району Дрогобицької області. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом.

У березні 1945 року село віддане Польщі, а українське населення в 1945—1947 роках піддане етноциду — виселено в СРСР та на понімецькі землі[8]. У 1970-х роках знищено будівлю читальні "Просвіта". церква Успіння Пресвятої Богородиці побудована у ХІХ столітті на місці більш давньої, збереглась і передана у 1980-х роках Польській автокефальній Православній Церкві.

Надалі село включене до складу міста на правах округи.

Населення

В 1785 році в селі проживало 202 греко-католики i 8 євреїв. В 1840  — 240 греко-католиків, в 1859 — 275, в 1879 — 241, в 1900 — 561 греко-католик (при 204 римо-католиках), в 1926 — 621, в 1938 — 524 греко-католики.

Примітки

1. Добрянський А. Історія трьох з'єднаних єпархій Пеермиської, Самбірської та Сяноцької, 1894, Львів, І -С. 18
2. Rydzanicz A. Śladami przemyskich cerkwi / А.Rydzanicz // Prszegląd prawosławny. –2007. –No11. –S. 13–16.
3. Dubec R. Szematyzm. Katalog świątyń і duchowieństwa prawosławnej diecezji Przemysko-Nowosądeckiej / Dubec R., Felencyak J. –Gorlice, 1999. –109 s.
4. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 24. [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.](лат.)
5. Wilcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 455. (пол.)
6. Dz.U. z 1934 r. Nr 64, poz. 548 Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Перемишльського повіту в Львівському воєводстві на ґміни (сільські муніципалітети). Архів оригіналу за 30 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2018.
7. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 57, 121.
8. Акція «Вісла»: Список виселених сіл та містечок. Архів оригіналу за 23 червня 2016. Процитовано 6 квітня 2018.