Тернопільський повіт (Польща)

Тернопільський повіт (пол. Powiat tarnopolski) — адміністративна одиниця Польщі — у складі Тернопільського воєводства, у 1920—1939 роках. Територія сучасного Тернопільського району Тернопільської області.

Географія

Територія становила 1163 км². Населення — 129 721 осіб (1921 рік).

У складі Тернопільського воєводства

Тернопільський повіт
Powiat tarnopolski
Повіт на мапі воєводства
Країна	Польща
Воєводство	Тернопільське
Адміністративний центр	Тернопіль
Населення:	142 200
Площа:	1231
Густота:	116
TERYT:	Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські 2 місько-сільські сільські 15
Адміністрація
Мапа
-

Тернопільський повіт розташовувався в центрі воєводства. Межував на північному заході зі Зборівським, на заході — Бережанським, на південному заході — Підгаєцьким, на півдні — Теребовлянським, на сході — Скалатським, на північному сході — Збаразьким повітами Тернопільського воєводства. Адміністративний центр — місто Тернопіль, населення якого становило 35 000 мешканців. Тернопіль був також і адміністративний центром воєводства, його найбільшим містом, культурним та економічним центром.

Адміністративний поділ

Адміністративна карта Тернопільського повіту. 1938

1 липня 1925 р. гміну (самоврядну громаду) Козлів вилучено з Бережанського повіту і включено до Тернопільського[1].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ присілок Мар'янка 1 липня 1926 р. вилучено з сільської гміни (самоврядної громади) Купчинці і утворено самоврядну адміністративну гміну[2].

Розпорядженням Ради міністрів з вилучених частин сільських гмін (самоврядних громад) Багатківці Підгаєцького повіту і Ладичин Тернопільського повіту Тернопільського воєводства і 1 липня 1926 р. утворено самоврядну адміністративну гміну Веселівка та включено її до Тернопільського повіту[3].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ частина села Купчинці Тернопільського повіту Тернопільського воєводства 1 квітня 1930 р. вилучена з сільської гміни (самоврядної громади) й утворено самостійну гміну Яструбове того ж повіту і воєводства[4].

15 червня 1934 р. села Городище, Дмухівці та Слобідка передані з Бережанського повіту до Тернопільського[5], а село Сущин з Тернопільського — до Теребовлянського[6].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ Польщі від 26 липня 1934 «Про поділ Тернопільського повіту Тернопільського воєводства на сільські гміни»[7] в повіті з 1 серпня 1934 дотогочасні ґміни об'єднані в 15 сільських ґмін.

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 11 квітня 1937 р. вилучено з ґміни Великого Глибочка поселення Новий Світ і включене до громади міста Тернополя[8].

Міста (Міські ґміни)

1. м. Тернопіль
2. м. Микулинці

Сільські ґміни

Кількість:

1920—1925 рр. — 81

1925—1926 рр. — 82

1926—1930 рр. — 84

1930—1934 рр. — 85

1934 р. — 87

1934—1939 рр. — 15

Об'єднані сільські ґміни 1934 року		Старі сільські ґміни	Кількість
1	Ґміна Баворув	Баворув (Баворів), Бялоскурка (Білоскірка), Грабовєц (Грабовець), Застав'є, Засцянка (Застінка), Кип'ячка, Козьовка (Козівка), Прошова, Скоморохи, Смолянка, Товстолуг	11
2	Ґміна Березовіца Велька	Березовіца Велька (Велика Березовиця), Буцнюв (Буцнів), Острув (Острів), Пєтрикув (Петриків)	4
3	Ґміна Боркі Вельке	Боркі Вельке (Великі Бірки), Дичкув (Дичків), Константинувка (Костянтинівка), Красувка (Красівка), Ходачкув Мали (Малий Ходачків), Романувка (Романівка), Смиковце (Смиківці), Ступки, Чернелюв Мазовєцкі (Чернелів-Мазовецький), Чернелюв Рускі (Чернелів-Руський), Чолганщина (Човганщина)	11
4	Ґміна Глубочек Вельки	Бяла (Біла), Глубочек Вельки (Великий Глибочок), Плотич (Плотича), Пронятин, Чистилув (Чистилів)	5
5	Ґміна Ігровиця	Дітковце (Дітківці), Дубовце (Дубівці), Івачув Горни (Івачів Горішній), Івачув Дольни (Івачів Долішній), Ігровиця, Мшанєц (Мшанець), Янковце (Янківці) (частина), Обажанце (Обаринці) (частина)	6
6	Ґміна Козлув I	Козлів (Козлув) (з 01.07.1925)	1
7	Ґміна Козлув II	Дмухавєц (Дмухівці) (з 15.06.1934), Домаморич, Покропивна, Слобудка (Слобідка) (з 15.06.1934)	4
8	Ґміна Лозова	Байковце (Байківці), Курнікі Шляхцинєцкє (Курники), Лозова, Русянувка (Русанівка), Стехніковце (Стегниківці), Шляхцинце (Шляхтинці)	6
9	Ґміна Микулінце	Воля Мазовецька, Конопкувка (Конопківка), Кживкі (Кривки), Людвикувка (Людвиківка), Ладичин, Лука Велька (Велика Лука), Лучка, Мишковіце (Мишковичі), Чарторія (Чортория)	9
10	Ґміна Настасув	Вєсолувка (Веселівка) (з 01.07.1926), Маріянка (з 01.07.1926), Настасув (Настасів), Йозефувка (Юзефівка)	4
11	Ґміна Ходачкув Вельки	Ходачкув Вельки (Великий Ходачків)	1
12	Ґміна Цебрув	Воробіївка, Єсиповєц (Йосипівка), Кокутковце (Кокутківці), Куровце (Курівці), Серединце (Серединці), Цебрув (Цебрів)	6
13	Ґміна Янувка	Должанка (Довжанка), Драганувка (Драганівка), Забойки, Кутковце (Кутківці), Почапінце (Почапинці), Янувка (Янівка)	6
14	Ґміна Янковце	Глядки, Городище, Зарудзє (Заруддя), Малашовце (Малашівці), Носовце (Носівці), Обажанце (Обаринці) (частина), Плєсковце (Плесківці), Янковце (Янківці) (частина), Чєрнєхув (Чернихів)	9
15	Ґміна Ястрембово	Городище (з 15.06.1934), Дєнісув (Денисів), Купцинце (Купчинці), Ястрембово (Яструбове) (з 01.04.1930)	4
передано до Теребовлянського повіту		Сущин (до 15.06.1934)	1

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення

У 1907 році українці-грекокатолики становили 55 % населення повіту[9].

У 1939 році в повіті проживало 150 240 мешканців (74 940 українців-грекокатолики — 49,88 %, 1 260 польськомовних українців — 0,84 %, 26 325 українців-латинників — 17,52 %, 25 800 поляків — 17,17 %, 3 230 польських колоністів міжвоєнного періоду — 2,15 %, 18 395 євреїв — 12,24 % і 290 німців та інших національностей — 0,19 %)[10].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 142 220 населення ніби-то було аж 93 874 (66,01 %) поляків при 42 374 (29,79 %) українців, 5 836 (4,1 %) євреїв і 34 (0,02 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

У складі СРСР

18 вересня 1939 року більшовицькі війська повністю зайняли територію повіту.

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області[11].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Козлівський, Микулинецький, Великоборківський і Великоглибочецький райони.

Примітки

1. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 26 czerwca 1925 r. o wyłączeniu gminy Kozłów z powiatu brzeżańskiego i włączeniu do powiatu tarnopolskiego. (пол.)
2. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 18 maja 1926 r. o utworzeniu gminy wiejskiej «Marjanka» w powiecie i województwie tarnopolskim. (пол.)
3. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 26 maja 1926 r. o utworzeniu samoistnej gminy wiejskiej «Wesołówka» i włączeniu jej do powiatu tarnopolskiego. (пол.)
4. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lutego 1930 r. o utworzeniu gminy wiejskiej «Jastrzębowo» w powiecie i województwie tarnopolskiem. (пол.)
5. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów brzeżańskiego i tarnopolskiego w województwie tarnopolskiem. (пол.)
6. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów tarnopolskiego i trembowelskiego w województwie tarnopolskiem. (пол.)
7. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 lipca 1934 r. o podziale powiatu tarnopolskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. (пол.)
8. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 11 kwietnia 1937 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o rozszerzeniu granic m. Tarnopola w województwie tarnopolskim. Dz.U. 1937 nr 33 poz. 262 (пол.)
9. Українці. Частка у населенні повітів
10. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 89-92.
11. Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

• Powiat TARNOPOL