Вибжеже

село Руське Село пол. Wybrzeże Координати 49°48′28″ пн. ш. 22°23′10″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Перемишльський повіт Гміна Дубецько Населення 334 особи (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 16 Поштовий індекс 37-750 Автомобільний код RPR SIMC 0601165 OSM ↑3012667 ·R (Гміна Дубецько) Руське Село Руське Село (Польща) Руське Село Руське Село (Підкарпатське воєводство)

Вибжеже (пол. Wybrzeże; історична назва Руське Село) — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Дубецько Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 334 особи (2011)[1].

Географія

Село розташоване на відстані 2 кілометри на південь від центру гміни села Дубецько, 27 кілометрів на захід від центру повіту міста Перемишля і 36 кілометрів на південний схід від центру воєводства — міста Ряшева.

Назва

Після етноциду українців у 1944-1947 роках польська влада стирала з карти назви, які нагадували про автохтонне населення. Були змінені всі назви, які містили означення «руський», у тому числі Руське Село (пол. Ruska Wieś) 19 серпня 1949 року було перейменоване на Бжежина (пол. Brzeżyna)[2], пізніше — на Вибжеже.

Історія

До 1772 року Руське Село входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Королівства Польського, за податковим реєстром 1589 року село належало Стадницьким, у селі були 1 і 3/4 лану (коло 44 га) оброблюваної землі.[3] Тут розташовувався давній монастир, точне місце розташування якого невідоме[4].

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село відійшло до імперії Габсбургів і ввійшло до складу австрійської провінції Галіція.

Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» у 1880 році село перебувало у Березівському повіті Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини, село налічувало 107 будинків і 594 мешканців, складалося з власне села на правому березі Сяну та церкви св. Михайла і фільварку з 5 будинків на лівому березі. Парафіяльна церква належала до Бірчанського деканату Перемишльської єпархії.[5]

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це населене українцями село Надсяння окупувала Польща. Входило до Перемишльського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 роках — у складі ґміни Дубецько. На 1.01.1939 в селі мешкало 950 осіб, з них 830 українців-грекокатоликів, 65 українців-римокатоликів, 50 поляків і 5 євреїв[6].

у липні 1944 року радянські війська увійшли до села, чоловіче населення насильно мобілізували до лав Червоної армії. За Люблінською угодою від 9 вересня 1944 року село опинилося в Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР. Решта українців села попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[7].

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	168	33	115	20
Жінки	166	35	88	43
Разом	334	68	203	63

Церква

У селі була дерев’яна церква святого Архангела Михаїла з 1674 року. Була дочірньою церквою парафії Дубецько Бірчанського деканату Перемишльської єпархії, у 1862 році еригована парафія, до якої належали Полхова, Солонне і Підбуковина.

Українці у 1904 році звели муровану церкву святого Михайла. Парафія належала до Бірчанського деканату (після Першої світової війни — Порохницького деканату) Перемишльської єпархії.

Примітки

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Rozporządzenie Ministra Administracji Publicznej z dnia 19 sierpnia 1949 r. o przywróceniu i ustaleniu nazw miejscowości // Monitor Polski. — 1949. — nr 59. — poz. 795. — S. 2—3. (пол.)
3. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 58. [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.](лат.)
4. Крип'якевич І. Середньовічні монастирі в Галичині. Спроба каталогу // Записки ЧСВВ. — 1926. — т.ІІ. — вип.1-4. — С. 94.
5. Ruska Wieś 2 (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 29. (пол.)
6. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 57. — ISBN 3-447-02376-7.
7. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 24 березня 2018.
8. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.