Повіт існував з 1854 року, коли була проведена адміністративна реформа, згідно з якою у складі Королівства Галичини та Володимирії були утворені повіти. 1867 року були скасовані округи, а повіти реорганізовані: частина зникла, а частина збільшилася за рахунок інших. Львівський повіт залишився і після реформи — до нього приєднані Винниківський і Щирецький повіти[1].
Львівський повіт як адміністративна одиниця зберігався в наступних державних утвореннях — ЗУНР, Польщі і СРСР до його ліквідації 17 січня 1940 року.
Мова
На 1880 рік в товариських стосунках користувались переважно українською мовою — 47728 осіб, польською — 42116, німецькою — 8388, іншими — 56.
Після надання краю автономії у 1867 році влада була передана полякам, які повели політику спольщення і до Першої світової війни змінили національний склад населення повіту:
На 1890 рік в товариських стосунках користувались переважно українською мовою — 50,35%, польською — 43,68%, німецькою — 5,93%.
На 1900 рік в товариських стосунках користувались переважно українською мовою — 47,64%, польською — 46,39%, німецькою — 5,94%.
На 1910 рік в товариських стосунках користувались переважно українською мовою — 36,61%, польською — 61,56%, німецькою — 1,8%[6].
Конфесії
На 1880 р. було: 49076 греко-католиків, 38425 римо-католиків, 3 армініан, 8 православних, 3638 лютеран, 214 кальвіністів, 11 англікан, 110 менонітів, 7 унітаріан і 7969 юдеїв.
Байцар А. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини від княжої доби до сучасності // Винниківський вісник. — 2013. — № 444—445 (листопад—грудень).
Байцар А. Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини від княжої доби до сучасності (продовження) // Винниківський вісник. — 2013. — № 446-447 (31 грудня).