Західна Галичина (судова)![]() Західна Галичина (пол. Galicja Zachodnia) — частина коронного краю Королівства Галичини та Володимирії імперії Габсбургів, що належала до апеляційного суду (Oberlandesgericht) в місті Краків. Апеляційний суд був судом третьої інстанції, до якого належали місто Краків і 32 повіти:
В 11 повітах колишньої історичної Галичини (Горлиці, Грибів, Ясло, Коросно, Ланьцут, Нисько, Новий Сонч, Новий Тарг, Переворськ, Ряшів і Стрижів) проживало автохтонне українське населення, сконцентровано переважно в їх південних чи східних половинах[1]. Решта (21 повіт) складала історичну Малопольщу, у ній проживало чисто польське населення. Кордоном Краківського судового апеляційного округу зі Східною Галичиною служили східні межі Коросненського, Стрижівського, Ряшівського і Ланцутського повітів (з іншого боку були Сяніцький, Березівський і Ярославський повіти, які належали до апеляційного суду у Львові). Примітки
Див. також |
Portal di Ensiklopedia Dunia