Алиськевич Андрій

Андрій Алиськевич
Народився	17 грудня 1870(1870-12-17)  Залуква, Галицька міська громада, Україна
Помер	25 березня 1949(1949-03-25) (78 років)  Прага, Чехословаччина
Країна	Австро-Угорщина  ЗУНР  УНР  Польська Республіка
Діяльність	педагог, германіст, громадський діяч
Заклад	Ужгородський ліцей імені Августина Волошина Українська державна чоловіча гімназія у Перемишлі

Андрі́й Антонович Алиське́вич[1] (17 грудня 1870, Залуква, нині Галицького району Івано-Франківської області — 25 березня 1949, Прага) — український педагог, науковий і громадський діяч, германіст.

Життєпис

Вищу освіту (класична німецька та слов'янська філологія, історія мистецтв) здобув у Відні, Львові та Стирськім Градці.

Педагогічна діяльність. Перший період

Учителював у Львові (1895—1896) та Бродах (1896—1900). У цей період видав два наукові дослідження з історії німецької літератури (1898, 1900).

Від 1900 року — директор третьої, а згодом четвертої гімназій у Львові.

Член Руського педагогічного товариства, голова його редакційної комісії (1909).

Співзасновник і почесний член товариства «Взаємна поміч українського вчительства».

Редактор дитячого журналу «Дзвінок» у Львові (1904, 1906—1908).

1909 р. — директор жіночої учительської семінарії і Виділової дівочої школи ім. Т. Шевченка у Львові.[2], а в серпні 1910 р. — директор гімназії в Перемишлі, де заснував для бідних учнів «Дешеву кухню», а дещо пізніше і бурсу (гуртожиток) під такою самою назвою.

Голова Товариства шкільної допомоги для бідних учнів імені святого Кирила.

Під час російської облоги Перемишля (1914—1915) вів учительський семінар і школу права у Відні, відтак знову повернувся до Перемишля, де працював до 1917 р.

1918—1919 роки — директор Дрогобицької української гімназії імені Івана Франка, делегат Української Національної Ради від міста Перемишль.

У Міністерстві народної освіти УНР

Під час польсько-української війни разом з урядом і армією перейшов Збруч і працював у Міністерстві народної освіти УНР в Кам'янці-Подільському. 1919 року — член Комітету для реформ середнього шкільництва. 12 вересня 1919 року зробив заяву про відмову брати участь у роботі комісії для технічного проведення реформи школи в Україні.

У травні 1919 року призначено радником міністерства та направлено делегатом до Відня й Праги для організації видання шкільних підручників.

На Закарпатті

Директор Ужгородської державної реальної гімназії 1922-1938

Залишився в Чехії, згодом переїхав до Закарпаття, де був директором гімназій у Берегові (1920—1922), Ужгородської гімназії (1922—1938) та гімназії у Великому Бичкові (1938—1939).

Від 1921 року розпочав пластову діяльність у Берегові, а згодом в Ужгороді. Був заступником начальника Пласту Підкарпатської Русі.

Працював у різних культурних і педагогічних товариствах на Закарпатті. Від 1925 р. — член головного відділення й касир педагогічного товариства.

На Закарпатті у 1920—1930-х роках співпрацював із педагогічною та дитячою періодикою. У дитячому журналі «Пчілка» публікував статті на просвітницькі теми.

Після угорської окупації Карпатської України 1939 виїхав до Моравії (Чехія).

Шкільні підручники з німецької мови

У співавторстві з Р. Гамчикевичем написав кілька підручників із німецької мови:

• «Вправи німецкі для IV кляси середних шкіл» (Львів, 1913).
• «Німецка препарація для IV кляси шкіл середних» (Львів, 1913).
• «Німецкі вправи. Для другого класу шкіл середних» (Львів, 1914).
• «Німецкі вправи для першого класу шкіл середних» (Львів, 1915).
• «Німецкі вправи для ІІІ кляси середних шкіл», частина 1 (Перемишль, 1917).
• «Словарець до вправ німецких для ІІІ кляси середних шкіл» (Перемишль, 1918).

Примітки

1. Гуцал П. Алиськевич Андрій Антонович // Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. — Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2018. — Т. 1: А–Ж. — С. 42-43. — ISBN 978-966-2067-44-6.
2. «ТАМ СОНЦЕ, МОЛОДІСТЬ, ЖИТТЯ…» (спомини зі шкільних літ Анни Франко)

Джерела

• Габор В. В. Алиськевич Андрій [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — С. 382. — ISBN 966-02-2075-8.
• Габор В. Алиськевич Андрій // Українська журналістика в іменах. — Випуск 3. — Львів, 1996.
• В. В. Габор. Алиськевич Андрій // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.
• Директор Андрій Алиськевич // Пластовий альманах. — Рим, 1976.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955. — Кн. 2, [т. 1] : А — Головна Руська Рада. — С. 37. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Кутинський М. Некрополь України // Дніпро. — 1990. — № 1. — С. 137.
• Телячий Ю. Освітнє життя м. Кам'янець-Подільський за часів Директорії УНР: з хроніки подій (червень — листопад 1919 р.) // Матеріали X Подільської історико-краєзнавчої конференції. — Кам'янець-Подільський, 2000. — С. 387.
• Телячий Ю. Педагогічна діяльність галицького вчительства на Поділлі // Кам'янеччина в контексті історії Поділля: Науковий збірник. — Т. 1. — Кам'янець-Подільський, 1997. — С. 17.

Посилання

• Алиськевич, Андрій [Архівовано 25 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ