Район розташований на межі двох фізико-географічних регіонів: Українських Карпат та південно-західної частини Східноєвропейської рівнини. Близько 8 % території району займають річки (серед них одна з найбільших у Європі — Дністер), озера, ставки. Районний центр — стародавнє місто Галич.
Він розміщений між такими промисловими центрами: Івано-Франківськ, Львів, Тернопіль, Стрий, Калуш, з якими з'єднаний густою сіткою сполучень.
Район багатий на природні копалини: марганцеву руду, вапняки, мергелі, суглинки, глину, пісок, гравій, торф, марганцева руда. Завдяки цьому тут розвивається місцева промисловість. Провідна галузь промисловості — харчова.
Історія
Середньовіччя
Перша згадка про Галич є у літописах (1113), хоча археологи припускають, що місто виникло в середині Х ст. Колишній центр літописного Галича розташований за 6 км від сучасного міста в селі Крилос на однойменній горі. Найбільший розквіт Галича як міста й адміністративного центру припадає на період князювання Ярослава Осмомисла (1153–1187), згаданого в «Слові о полку Ігоревім».
У 1241-му місто було зруйноване монгольською навалою, після чого король Данило Галицький переніс столицю до міста Холм. Старе місто залишалося резиденцією єпископа, а згодом під горою у гирлі Дністра виросло нове місто.
1367 року Галич отримав магдебурзьке право. Цього ж року було збудовано дерев'яний замок, а в XVI ст. — кам'яний, руїни якого можна побачити і тепер. На місці старого Галича та його околиць нещодавно створено Національний заповідник «Давній Галич».
На території району діяла районна організація ОУН, очолювана районним проводом ОУН, який підпорядковувався Галицькому повітовому (з листопада 1944 р. — надрайонному) проводу ОУН, а з 1945 р. — Станіславському надрайонному проводу ОУН.
За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Галицькому районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Мединя, Боднарів і Селище.[2]
Післявоєнний період
12 травня 1950 р. райвиконком ухвалив рішення про ліквідацію Селищанської сільради. На 22.01.1955 в районі залишилось 12 сільрад.[3]
6 червня 1957 року до Галицького району приєднано правобережну частину Жовтневого району.
2013 року населення району було сконцентроване в двох містах (Бурштин і Галич), одному селищі міського типу Більшівці та 68-ми селах об'єднаних у 38 сільських рад. Тут проживало близько 65,6 тис. осіб в тому числі 32,035 тис. жінок, 33,691 тис. чоловіків, 23,8 тис. міського та 41,8 тис. сільського населення, 14,2 тис. осіб працюючого населення.
Станом на січень 2015 року (після отримання Бурштином обласного підпорядкування) кількість мешканців району становила 44 793 осіб, з них міського населення — 8 308 (Галич та Більшівці), сільського — 36 485 осіб[9].
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Галицького району було створено 66 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 85,58 % (проголосували 27 382 із 31 997 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 67,18 % (18 396 виборців); Юлія Тимошенко — 17,68 % (4 842 виборців), Олег Ляшко — 7,07 % (1 937 виборців), Анатолій Гриценко — 3,53 % (967 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,49 %.[10]
У національному заповіднику «Давній Галич» знаходиться ряд пам'яток загальнодержавного та світового значення, серед яких фундаменти 14 літописних церков XII—XIII ст., понад 200 пам'яток археології, 18 природоохоронних об'єктів, органічно пов'язаних з пам'ятками історії і архітектури.
Перлина галицької архітектури школи XII ст. церква Св. Пантелеймона, У селищі Більшівці:
костьол Кармелітів XVII ст. з монастирським комплексом
Лікувальні та мінеральні води
На території Галицького району є такі мінеральні джерела: «Чисте джерело», «Зачарована Христина», «Наша вода», «Міреллі», «Княжа криниця». Всі вони розташовані в смт. Більшівці. За своєю природною мінералізацією води відносяться до столових вод і мають чудові смакові якості. Рекомендовані для вживання українським НДІ медичної реабілітації і курортології як для пиття, так і для приготування їжі. Мінералізація води становить 0,4—0,8 г/дм куб, що, на відміну від вод з високою мінералізацією, дає змогу вживати її для пиття в необмеженій кількості.