В теорії вузлівоборотний вузол — це вузол, який може бути безперервною деформацією переведений у себе, але зі оберненою орієнтацією. Необоротний вузол — це будь-який вузол, який не має такої властивості. Оборотність вузла є інваріантом вузла. Оборотне зачеплення — це зачеплення з такою самою властивістю.
Існує всього п'ять типів симетрії вузлів, які визначаються хіральністью і оборотністю — повністю хіральний, двосторонній, додатно ахіральний необоротний, від'ємно ахіральний необоротний і повністю ахіральний оборотний[1].
Давно відомо, що більшість простих вузлів, таких як трилисник і вісімка, оборотні. 1962 рокуРальф Фокс[en] висловив припущення, що деякі вузли необоротні, але не було доведено їх існування, поки в 1963 році Гейл Троттер[en] не виявив нескінченне сімейство необоротних мереживних зачеплень[2]. Тепер відомо, що майже всі вузли необоротні[3].
Оборотні вузли
Всі вузли з числом перетинів 7 і менше — оборотні. Не відомо загального методу, який дав би відповідь оборотний вузол чи ні. Проблему можна перевести в алгебричну термінологію[4], але, на жаль, не відомо алгоритму розв'язання цієї алгебричної задачі.
Якщо вузол оборотний і ахіральний, він повністю ахіральний. Найпростіший вузол з цією властивістю — вісімка. Хіральні оборотні вузли класифікуються як двосторонні[5].
Строго оборотні вузли
Більш абстрактний спосіб визначення оборотного вузла — сказати, що існує гомеоморфізм 3-сфери, що переводить вузол в себе, але змінює орієнтацію вузла на протилежну. Якщо використовувати замість гомеоморфізму більш строгу умову — інволюцію — отримаємо визначення строго оборотного вузла. Всі вузли з тунельним числом[en] 1, такі як трилисник і вісімка, строго оборотні[6].
Необоротні вузли
Найпростішим прикладом необоротного вузла є 817 (в позначеннях Александера — Бріггса) або .2.2 (в позначеннях Конвея). Мереживний вузол 7, 5, 3 необоротний, як і всі мереживні вузли виду (2 p+1), (2q+1), (2r+1), де p,q і r — різні цілі, що дає нескінченне сімейство вузлів, необоротність яких довів Троттер[7].
Jim Hoste, Morwen Thistlethwaite, Jeff Weeks. The first 1,701,936 knots : [арх. 15 грудня 2013] // The Mathematical Intelligencer. — 1998. — Т. 20, вип. 4. — DOI:10.1007/BF03025227.
W. Edwin Clark, Mohamed Elhamdadi, Masahico Saito, Timothy Yeatman. Quandle colorings of knots and applications. — 2013. — arXiv:1312.3307.
Kanji Morimoto. There are knots whose tunnel numbers go down under connected sum // Proceedings of the American Mathematical Society. — 1995. — Т. 123, вип. 11. — DOI:10.1090/S0002-9939-1995-1317043-4. — JSTOR2161103.