Миколай-Криштоф Радзивілл (Сирітка)

Миколай-Криштоф Радзивілл (Сирітка)
ПсевдоМикола Христофор Радзивілл «Сирітка»
Народився2 серпня 1549(1549-08-02)
замок в Цмелюви
Помер28 лютого 1616(1616-02-28) (66 років)
Несвізький замок
ПохованняМогила-усипальниця Радзивіллівd
ПідданствоВелике князівство Литовське Річ Посполита
Діяльністьдержавний діяч, меценат
Знання мовпольська[1]
Титулкнязь
Посадамаршалок надвірний литовський[2], Маршалок Великий Литовський[3][4], троцький каштелян[5][4], Троцький воєвода[6], воєвода Віленський[7] і учасник виборів короля Польщіd
Конфесіякатолицька церква[8]
РідРадзивілли
БатькоРадзивілл Миколай Кшиштоф[9]
МатиЕльжбета Шидловєцькаd
Брати, сестриХристина Радзивілл, Альбрехт Радзивілл, Юрій Радзивілл, Станіслав Радзивілл і Elżbieta Radziwiłłd
У шлюбі зЄлизавета Еуфимія Радзивілл
ДітиОльбрахт-Владислав Радзивілл[9], Александр Людвик Радзивілл[9], Сигізмунд Кароль Радзивілл[9], Ян Єжи Радзивілл[9], Elżbieta Radziwiłłd[9], Mikołaj Radziwiłłd[9], Krzysztof Mikołaj Radziwiłłd[9], Katarzyna Radziwiłłd[9] і Krystyna Radziwiłłd[9]
Нагороди
лицар Єрусалимського Ордена Святого Гробу Господнього
Герб
Герб

Миколай-Криштоф Радзивілл «Сирітка»[10] (лит. Mikalojus Kristupas Radvila Našlaitėlis, пол. Mikołaj Krzysztof Radziwiłł (Sierotka), 2 серпня 1549, замок в Цмелюві — 28 лютого 1616, Несвізький замок) — князь, державний діяч Великого Князівства Литовського, Речі Посполитої, І-й ординат Несвіжу з 1586 року.

Життєпис

Син князя Миколи-Христофора Радзивілла (Чорного) та його дружини Ельжбети з Шидловецьких.

Спочатку навчався вдома вчителями-протестантами.

1574 перейшов до відкритої контрреформаційної діяльності, зокрема, до Несвіжа прибув ксьондз, перед Пасхальною ніччю рідні брати-кальвіністи стали католиками за підтримки єзуїтів Вільнюса, кальвінські збори Несвіжа, Клецька, Білої, Шидловця — костелами[11]. Здійснив паломництво до Єрусалиму в 1583—1584 роках, де був посвячений у лицарі Гробу Господнього[12].

Посади: маршалок надвірний литовський з 1569 р., маршалок великий литовський з 1579 р., каштелян троцький з 1586 р., воєвода троцький з 1590 р., воєвода віленський з 1604 р., староста шавельський[13].

У Несвіжі — своїй головній резиденції — сприяв будівництву замку з бастіонними фортифікаціями за староіталійською системою.

Був похований 9 квітня 1616 р. у виготовленому перед тим його коштом скромному гробівці єзуїтського костелу Несвіжа. У заповіті вказав поховати його в одязі паломника без будь-яких помпезностей, труну нічим не накривати, її повинні були нести вбогі, яких називав братами. Через рік після смерті син Ян Єжи влаштував урочисті похорони, на яких мав промову єзуїт Ян Аланд[14].

Сім'я

Був одружений з Єлизаветою Єфимією з князів Вишневецьких. Діти:

Ґалерея

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy / за ред. A. GąsiorowskiКурник: 1994. — С. 77. — ISBN 83-85213-17-1
  3. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 169.
  4. а б S....ki Dostojnicy Litewscy: rozbiór krytyczny i uzupełnienie dzieła Józefa Wolffa "Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego (1388―1795)", Kraków, 1885 // Ateneum: Pismo naukowe i literackieWarszawa: 1886. — С. 8. — 16 с.
  5. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 65.
  6. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 59.
  7. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 74.
  8. Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia roduPoznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 96. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  9. а б в г д е ж и к л Radziwiłłowie herbu TrąbyWarszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0
  10. Вирський Д. С. Радзивілл… Миколай-Криштоф [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.]… — С. 105.
  11. Lulewicz H. Radziwiłł Mikołaj zwany Czarnym h. Trąby (1515—1565)… — S. 351. (пол.)
  12. Русина О. Радзивілли та Україна… — С. 118—119.
  13. Radziwiłłowie.2 [Архівовано 12 лютого 2013 у Wayback Machine.] (пол.), (англ.)
  14. Lulewicz H. Radziwiłł Mikołaj zwany Czarnym h. Trąby (1515—1565)… — S. 358—359. (пол.)

Література

Посилання