Уперше заявивши про себе як земський посол на сеймі 1613 року, він невдовзі став луцьким старостою. 1617 року був пов'язаний з двором Сігізмунда III, король сприяв його кар'єрі. В 1619 — посол Волинського воєводства на сейм. З 23 лютого 1619 — підканцлер литовський за сприяння королеви Констанції,[16] з 1623 — великий канцлер литовський. У 1618–1622 був луцькимстаростою[17].
На рубежі 1630-40-х років досить часто відвідував Броди — маєток свого друга та свояка Станіслава Конецпольського.[18] 1647 року на сеймі захищав кузина-кальвініста Януша Радзивілла, що не дозволило розпочати проти останнього судовий процес.[19]
Автор «Мемуарів» латинською мовою, що охоплюють період історії Польщі 1632-1656, що розпочав під впливом смерті короля Сигізмунда III. Він уважав за обов’язок розповісти нащадкам про «побожну кончину» свого володаря, котрого звела зі світу не так хвороба, як туга за дружиною Констанцією. Зокрема, причиною повстання вважав «значну кількість наших[20] злих вчинків та утиски бідних»,[19] У них є відомості про події національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648-57. А.-С. Радзивілл відзначав всенародний характер війни в Україні, змушений був визнати героїзм армії українських козаків. Також казав:
Козаки і чернь здійснили нечувані злочини, бо нечувані були наші гріхи.[21]
Цей латиномовний твір побачив світ через триста років. Проте уже наприкінці XVII ст. постали його рукописні копії й навіть перший польський переклад, автором якого тривалий час уважався праонук Миколая Христофора Сирітки – Єронім Флоріан Радзивілл. Нині ж дослідники схиляються до думки, що польськомовну версію підготував перший біограф Альберта Станіслава Радзивілла – Станіслав Казимир Токарський[22], олицький староста, а згодом пінський підсудок.
Помер в Ґданьську, був похований у крипті колегіати Святої Трійці в Олиці (у 1636 р. було приготовано гробівці для нього та першої дружини). У 1946 р. його рештки були поховані у спільній могилі на католицькому цвинтарі Олики.[23]
Родина
Перша дружина — Реґіна Айзенрайх (шлюб 1619 року[24], померла 6 квітня 1637 р. в Олиці,[23] була похована в Олицькій колегіаті[25]), придворна, вдова брест-куявського воєводи Міхала Дзялиньського;[16] друга — донька руського воєводиСтаніслава Любомирського Кристина Анна (*1618 — †16/17 березня 1667, Пінськ;[23] шлюб 1638 р.). Дітей не мав.[15]
Русина Оксана. Українські сторінки біографії Альберта Станіслава Радзивілла // Український історичний журнал. — К., 2014. — № 4 (517) (лип.—серп.). — 240 с. — С. 27—49. — ISSN 0130-5247.
Przyboś Adam. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593—1656) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/1, zeszyt 124. — S. 143—148. (пол.)
.jpg)
