Міхал Ґєлґуд

Міхал Ґєлґуд
Родовий герб Ґєлґуд^[pl]
Писар польний литовський
7 липня 1790 — 20 липня 1793
Монарх:	Станіслав Август Понятовський
Попередник:	Єжи Вінцентій Вєльгорський^[pl]
Наступник:	Міхал Косаковський
Маршалок надвірний литовський
20 липня 1793 — 1795
Попередник:	Станіслав Солтан
Народження:	1768
Смерть:	1813[1]
Країна:	Річ Посполита
Рід:	Паци і Ґєлґуди^d
Батько:	Антоній Онуфрій Ґєлґуд^d
Мати:	Барбара Юдицька^d
Шлюб:	Елеонора з Тишкевичів^d
Діти:	Антоній Ґєлґуд^d і Ян Ґєлґуд^d[2]
Нагороди:

Міхал Ґєлґуд (Ґелґуд, Гелгуд, Гєлгуд) гербу власного^[pl] (нар. бл. 1768 — пом. 1813) — державний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, писар польний литовський (1790—1793), маршалок надвірний литовський (1793—1795).

Життєпис

Народився Міхал близько 1768 року. Був сином, на той час, жмудського хорунжого Антонія Онуфрія Ґєлґуда^[pl] та його першої дружини Барбари з Юдицьких. Мав рідну сестру та двох братів від другого шлюбу батька.

На рубежі 1770-х — 1780-х років Міхал Ґєлґуд був шамбеляном короля Станіслава Августа Понятовського. Неодноразово обирався послом на сейми, був полковником жмудським, 1780 року став сеймовим суддею[3]. Був депутатом від Жмудського князівства на Головному трибуналі Великого князівства Литовського Віленської каденції 1781—1782 років[4]. 1786 року став консулом (радником) департаменту фінансів Постійної Ради[3][5]. Цього ж року був нагороджений орденом Святого Станіслава[6].

7 липня 1790 року Міхал Ґєлґуд був призначений писарем польним литовським[7]. 1791 року був нагороджений орденом Білого Орла[8]. Член Генерального штабу Війська Великого князівства Литовського в 1791—1792 роках[9]. Був комісаром Комісії поліції Великого князівства Литовського[10].

У травні 1792 року Міхал Ґєлґуд долучився до Тарговицької конфедерації. Був маршалком генеральної конфедерації Великого князівства Литовського, з червня — консулом (радником) конфедерації жмудської в генеральній конфедерації литовській[11]. 1793 року став консулом (радником) Військового департаменту Постійної ради^[pl][5]. Був рекомендований Тарговицькою конфедерацією на посаду надвірного маршалка литовського. 15 червня 1793 року було оголошено про його номінацію, проте уряд він обійняв лише 20 липня, після остаточної відставки Станіслава Солтана[12].

1812 року він став членом Генеральної конфедерації Королівства Польського, створеної за участі французького імператора Наполеона Бонапарта[13].

Помер Міхал Ґєлґуд 1813 року.

Сім'я

Міхал Ґєлґуд одружився 25 вересня 1784 року з Елеонорою з Тишкевичів, донькою каштеляна жмудського Станіслава Антонія Тишкевича^[pl]. Подружжя мало трьох синів і одну доньку:

• Антонія^[pl] (1792—1831) — польського генерала, бригадного генерала Королівства Польського, учасника Листопадового повстання 1830—1831 років.
• Ксаверія (пом. 1813) — офіцера-ординарця, що загинув у битві під Ганау^[pl];
• Яна (1794—1877) — офіцера, учасника Листопадового повстання 1830—1831 років;
• Юзефу (1787—1856) — черницю-канонічку (госпітальєрку Святого Духа) у Варшаві[3].

Маєтності

Володів маєтками Відуклє^[lt], Мільжовани^[lt], Коловінішки, Войлоби^[lt], Замне, Шреднік і Жідікай^[lt] у Жмудському князівстві[3].

Примітки

1. NUKAT — 2002.
   d:Track:Q11789729
2. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
3. Złota księga szlachty polskiej przez Teodora Żychlińskiego, Rocznik 12, Poznań, 1890, s. 37.
4. Deputaci Trybunału Głównego Wielkiego Księstwa Litewskiego (1697—1794). Spis, pod redakcją Andrzeja Rachuby, opracowali Andrzej Rachuba i Przemysław P. Romaniuk, przy współpracy Andreja Macuka i Jegenija Aniszczenki, Warszawa 2004, s. 351.
5. Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: у 6 томах. — Т. 2. — Мінск, 1994. — С. 504.
6. Adam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, T. 6: Gąsiorowscy — Grabowniccy, Warszawa, Skład główny Gebethner i Wolff, 1903, s. 42.
7. Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 111.
8. Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008, 2008, s. 255.
9. Ciąg dalszy Kalendarzyka narodowego i obcego na rok … 1792 czyli II część, z konstytycyami od roku 1788 dnia 6 października do roku 1791 dnia 23 grudnia przez daty oznaczonemi, [1792], s. 546.
10. Kalendarz wilenski na rok … 1794, s. 65.
11. Korrespondent Warszawski Donoszący Wiadomości Kraiowe y Zagraniczne. 1792, Nr. 64, s. 586.
12. Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 80.
13. Dziennik Konfederacyi Jeneralnej Królestwa Polskiego. 1812, nr 10, s. 86.

Джерела

• Henryk Mościcki, Giełgud Michał (2. poł. XVIII w.), [w:] Polski słownik biograficzny T. 7: Firlej Jan — Girdwoyń Kazimierz, Kraków, Wrocław, Polska Akademia Umiejętności; Wydawnictwo Zakładu Narodowego im. Ossolińskich, 1948—1958, s. 441.