Іґнацій Аніцета Кезгайло Завіша

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Іґнацій Завіша.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Завіша.
Іґнацій Аніцета Кезгайло Завіша
біл. Ігнацы Завіша Редагувати інформацію у Вікіданих
Іґнацій Аніцета Кезгайло Завіша
Іґнацій Аніцета Кезгайло Завіша
Іґнацій Аніцета Кезгайло Завіша
родовий герб Лебідь
Мечник великий литовський
17 квітня 1730 — 25 липня 1734
Монарх: Август II Фрідріх, Станіслав Лещинський
Попередник: Юзеф Ян Тадеуш Огінський[be]
Наступник: Януш Александр Санґушко
Підкоморій великий литовський
25 липня 1734 — 1 січня 1736
Монарх: Станіслав Лещинський, Август III
Попередник: Богуслав Ернест Денгофф
Наступник: Єжи Август Вандалін Мнішек
Маршалок надвірний литовський
1 січня 1736 — 16 серпня 1738
Монарх: Август III
Попередник: Міхал Казімєж Радзивілл
Наступник: Фердинанд Фабіян Плятер
 
Народження: 16 квітня 1696(1696-04-16) Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 16 серпня 1738(1738-08-16)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих (42 роки)
Країна: Річ Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід: Завіші (рід) Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Кшиштоф Станіслав Завішаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Мати: Тереза Тишкевичd Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб: Марцибела з Огінськихd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди:
Орден Білого Орла

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Іґнацій Аніцета Кезгайло Завіша (Ке(є)з(ж)г(ґ)айло — від біл. Кезгайла, лит. Kęsgaila, пол. Kieżgajło) гербу Лебідь (нар. 16 квітня 1696 — пом. 16 серпня 1738) — державний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, мечник (1730—1734) і підкоморій (1734—1736) великий литовський, маршалок надвірний литовський (1736—1738); полковник посполитого рушення Мінського воєводства (1733), генерал-майор кавалерії; староста мінський (1720), чечерський, бобруйський, хіславицький, суміліський, інтуркейський.

Життєпис

Зображення (справа наліво) Сигізмунда III Вази, Святого Казимира й Іґнація Аніцети Завіші. Фрагмент ікони з церкви Покрови Богородиці в Молодечно, 1751 рік.

Народився Іґнацій 16 квітня 1696 року[3] в сім'ї на той час Мінського старости Кшиштофа Станіслава Завіші[pl] та Терези з Тишкевичів, доньки крайчого великого литовського Владислава Тишкевича[be]. Мав сестру Барбару. Підписувався як «граф на Бакштах[be], Бердичеві та Завішині»[4].

1717 року батько відправив Іґнація на навчання до лицарської школи в Дрездені[5]. Цього ж року разом із Казимиром Домініком Огінським відвідували короля Августа II під час перебування останнього на лікуванні в Теплицях[6]. Служив у литовському війську, був полковником посполитого рушення Мінського воєводства (1733), пізніше отримав звання геренала-майора кавалерії[4].

1720 року від батька отримав староство мінське[7]. Цього ж року був послом на сейм від Мінського повіту[8]. Був також старостою чечерським, бобруйським, хіславицьким, суміліським, інтуркейським[4].

17 квітня 1730 року був призначений на посаду мечника великого литовського[9]. Обирався послом від Мінського воєводства на сейми 1730 і 1733 років[10]. 10 серпня приєднався до конфедерації Новогрудського воєводства, очолюваної Миколаєм Фаустином Радзивіллом проти Станіслава Лещинського та на підтримку Августа III[11]. Як депутат провінції Великого князівства Литовського підписав pacta conventa Августа III 1733 року[12].

1732 року разом із своєю матір'ю, Терезою Завішою з Огінських, заснував василіянський кляштор у Малих Лядах і виділив на нього 4000 польських злотих. 1737 року склав обітницю збудувати муровану церкву, проте не здійснив її через власну смерть. Його вдова Марцибела двічі виділяла кошти на розбудову монастиря — 2000 злотих 1746 року та 8000 злотих 1760 року[13].

Марцибела з Огінських, дружина Іґнація Завіші. Портрет роботи Луї де Сільвестре, 1724 рік.

25 липня 1734 року став підкоморієм великим литовським[14]. 1735 року підписав ухвалу генеральної ради Варшавської конфедерації 1733 року[15]. Цього ж року був нагороджений Орденом Білого Орла[16].

На початку 1735 року перебував із візитом у Петербурзі як екстраординарний посол короля[17], з нагоди чого був складений 1 березня представниками академічної преси привітальний вірш російською та німецькою мовами, який досі зберігається в музеї «кунст-камера» Російської Академії Наук[18].

1 січня 1736 року отримав посаду маршалка надвірного литовського[19].

Помер 16 серпня 1738 року[20]. Усі маєтності успадкувала вдова Марцибела[21]. 22 лютого 1740 року був похований у єзуїтському костелі в Мінську[22].

Сім'я

1727 року одружився з Марцибелою з Огінських, донькою Віленського воєводи Казимира Домініка Огінського[23]. Дітей не мали[4].

Примітки

  1. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 182.
  2. ↑ а б Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 313.
  3. ↑ Pamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666-1721) wyd. z oryg. rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza,, Warszawa; Drukarnia Gazety Polskiej; Jan Zawisza, 1862, s. 14.
  4. ↑ а б в г Насевіч В. Завішы // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — ISBN 985-11-0314-4. — С. 639.
  5. ↑ Pamiętniki Krzysztofa Zawiszy Wojewody Mińskiego (1666—1721), wyd. z oryg. rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa: J. Zawisza, 1862, s. 372—373.
  6. ↑ Adam Kucharski, Staropolska turystyka uzdrowiskowa w XVIII wieku, [w:] Czasy nowożytne, Tom 23, 2010, s. 134.
  7. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 252.
  8. ↑ Pamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego <1666-1721> wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami, Warszawa 1862, s. 356.
  9. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 99.
  10. ↑ Teka Gabryela Junoszy Podoskiego, t. IV, Poznań 1856, s. 18, 315.
  11. ↑ Andrej Macuk, Polityka rosyjska w Rzeczypospolitej w 1733 roku a kandydatura «Piasta», [w:] Klio. Czasopismo poświęcone dziejom Polski i powszechnym, t. 29 (2)/20, s. 100.
  12. ↑ Volumina Legum, t. VI, Petersburg 1860, s. 309.
  13. ↑ Chomik Piotr, Kult Ikon Matki Bożej w Wielkim Księstwie Litewskim w XVI—XVIII wieku, Białystok, Wydział Historyczno-Socjologiczny Uniwersytetu w Białymstoku, 2003, s. 143, 312—313
  14. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 151.
  15. ↑ Uchwała Rady Generalnej Konfederacji, 1735, s. 21.
  16. ↑ Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008, 2008.
  17. ↑ Manifest hr. Zawiszy podkom. W. X. L. Star. etc. Extraordynaryj. posła przy dworze Rossyjskim, 1735 d. 7 Januarii.
  18. ↑ Wołoszyński, Polacy w Rosji 1801—1830, Książka i Wiedza 1984.
  19. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 79.
  20. ↑ Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 182.
  21. ↑ Насевіч Вячаслаў. Тэрыторыя Чэрвеньскага раёна ў перыяд феадалізму // Памяць/Чэрвенскі раён
  22. ↑ Relacya o Pogrzebie Jasnie Wielmoznego Jegomosci Pana P. Ignacego Rozyca Zawiszy, Marszałka Nadwornego W. X. L. w Kościele Mińskim Soc: Jesu, w tym Roku 1740. Dnia 22 Februarii odprawionego, przez trzy dnia trwaiącego.
  23. ↑ Światlena Niemagaj, Poczet właścicieli Śmiłowicz, w: Okolice Mińska: Swiat dzieciństwa Stanisława Moniuszki jako żródło jego inspiracji twórchych (PDF).

Джерела

  • Насевіч В. Завішы // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — ISBN 985-11-0314-4. — С. 639.